12 березня 2018 року
м. Київ
справа № 136/1857/16
провадження № 61-366св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро»,
третя особа - відділ Дежгеокадастру у Липовецькому районі Вінницької області»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року у складі судді Кривенка Д. Т. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року у складі суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Сала Т. Б.,
встановив:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05 січня 2005 року № 32, укладену між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро», що зареєстрована в Липовецькому відділі Вінницької філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 05 серпня 2010 року за № 041004400140.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі державного акта на право власності на землю від 25 жовтня 2004 року серії НОМЕР_3 він є власником земельної ділянки, площею 3,0977 га, що розташована на території Вербівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № НОМЕР_1.
05 січня 2005 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» укладений договір оренди вищезгаданої земельної ділянки терміном на 10 років без чіткого визначення дати його закінчення, який 14 серпня 2007 року був зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № НОМЕР_2.
Зазначав, що 01 липня 2007 року він звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» з заявою про те, що не бажає продовжувати термін дії договору оренди, оскільки має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку.
Водночас відповідач повідомив про наявність додаткової угоди до договору від 05 січня 2005 року № 32, згідно з якою строк дії договору оренди землі було визначено у 20 років.
Посилаючись на відсутність його волевиявлення щодо визначення строку дії договору оренди землі на 20 років, а також на те, що ніяких додаткових договорів із відповідачем не підписував, просив позов задовольнити.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05 січня 2005 року № 32 (без зазначення дати її укладення), зареєстровану в Липовецькому відділі Вінницької філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» від 05 серпня 2010 року № 041004400140, укладену між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро».
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_4, у зв'язку з чим дійшов висновку про його недійсність на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, оскільки підпис на ній вчинено не орендодавцем, а іншою особою.
У касаційній скарзі, що надійшла у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Зокрема, заявник зазначав, що суди не звернули увагу на те, що додатковою угодою збільшено оренду плату до 3 % від нормативної вартості земельної ділянки і, починаючи з 2011 року, позивач отримував таку орендну плату в натуральній та грошовій формах, що, у свою чергу, свідчить про його обізнаність щодо наявності такого правочину.
Висновки експертів проведених у межах справи почеркознавчих експертиз не відповідають вимогам законодавства, є упередженими, проте суди врахували їх при вирішенні справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскаржень неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення ні процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України. Тому колегія суддів, з урахуванням категорії та складності справи, призначає справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ухвалив:
Справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною призначити до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О.Антоненко
В. І.Крат