ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2018Справа № 910/17590/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
справу № 910/17590/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд», м. Житомир,
до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, та
товариства з обмеженою відповідальністю «Імріс», м. Дніпро,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Міністерство фінансів України,м. Київ, та Національний банк України, м. Київ,
про визнання права,
за участю представників:
позивача - Тимошик І.О. (довіреність від 20.09.2017 № б/н);
відповідача-1 - Гроня М.А. (довіреність від 17.01.2018 № 357, посвідчення
адвоката 1168, видане 14.02.2018);
відповідача-2 та третіх осіб - не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» (далі - ТОВ «Боранд Трейд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Приватбанк» (далі - Банк) та товариства з обмеженою відповідальністю «Імріс» (далі - ТОВ «Імріс») про: визнання права ТОВ «Боранд Трейд» вимагати від ТОВ «Імріс» сплати суми боргу за кредитними договорами (від 19.10.2017 № 4И14074Д; від 20.02.2017 № 4И14076И; від 25.02.2014 № 4И14075Д; далі - Кредитні договори) у сумі 640 349 743,04 грн., який було сплачено Банку поручителем за боржника; визнання відсутнім у Банка права вимагати від ТОВ «Імріс» сплати суми боргу за кредитними договорами в розмірі 640 349 743,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 було порушено провадження у справі №910/17590/17; призначено судовий розгляд на 16.11.2017; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Міністерство фінансів України та Національний банк України (далі - НБУ).
30.10.2017 Міністерство фінансів України подало суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
13.11.2017 позивач подав суду довідку про відсутність аналогічних спорів та письмові пояснення, в яких підтримав позов і просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
06.12.2017 Банк подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
ТОВ «Боранд Трейд» 06.12.2017 подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалами суду.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.11.2017, 06.12.2017 розгляд справи було відкладено відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 було постановлено справу № 910/17590/17 розглядати за правилами загального позовного провадження відповідно до нової редакції Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.01.2018, 13.02.2018 було відкладено підготовче засідання на 13.03.2018.
13.02.2018 позивач подав суду письмові пояснення та клопотання про долучення документів до справи.
Банк 26.02.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
12.03.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому ТОВ «Боранд Трейд» заперечив проти доводів Банку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/17590/17 до судового розгляду по суті на 20.03.2018.
Представники відповідача-2 та третіх осіб у судове засідання 20.03.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси ТОВ «Імріс» з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
З огляду на викладене, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що неявка відповідача-2 та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представники сторін у судовому засіданні 20.03.2018 оголосили вступне слово та позивач просив позовні вимоги підтримав повністю, а відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються позивач та відповідач, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом), в яких послалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 20.03.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, у відповідності до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та відповідач - як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
Позивач вказує, що 20.10.2016 ТОВ «Боранд Трейд» (поручитель) та Банком (кредитор) укладено договір поруки №4И14074Д/П (далі - Договір поруки), за умовами якого:
- предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Імріс» (боржник) своїх зобов'язань за Кредитними договорами, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів (пункт 1 Договору поруки);
- поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів (пункт 2 Договору поруки);
- поручитель з умовами Кредитних договорів ознайомлений (пункт 3 Договору поруки);
- у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитних договорів (пункт 4 Договору поруки);
- у випадку невиконання боржником пункту 1 Договору поруки кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання (пункт 5 Договору поруки);
- поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 Договору поруки (пункт 6 Договору поруки);
- у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 Договору поруки, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитними договорами здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у Банку. Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату Договору поруки (пункт 7 Договору поруки);
- до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитними договорами, переходять всі права кредитора за Кредитними договорами і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (пункт 8 Договору поруки);
- у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитними договорами впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 Договору поруки, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за Договором поруки (пункт 9 Договору поруки);
- кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитними договорами (пункт 10 Договору поруки);
- Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за Договором поруки (пункт 11 Договору поруки);
- Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Банку в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки);
- Договір поруки складений у необхідній кількості примірників для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу, та вступає в силу з моменту підписання сторонами і скріплення печатками (пункт 18 Договору поруки).
Особами, які підписали вказаний правочин визначено директора ТОВ «Боранд Трейд» ОСОБА_3, яка діяла на підставі статуту, та керівника напрямку - заступника керівника бізнесу Банку ОСОБА_4., який діяв на підставі довіреності від 06.01.2016 № 20-К-Н-О.
Позивач вказує, що належним чином виконав Договір поруки та сплатив за боржника кредит, а тому є підстави для визнання права ТОВ «Боранд Трейд» вимагати від ТОВ «Імріс» сплати суми боргу за Кредитними договорами та визнання відсутнім у Банку права вимагати від відповідача-2 сплати суми боргу за Кредитними договорами.
Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність порушення прав та законних інтересів ТОВ «Боранд Трейд» зі сторони відповідачів і неподання документального підтвердження, викладених у позові обставин.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення , невизнання або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.
Разом з тим, позивачем жодним доказом не підтверджено порушення зі сторони відповідачів прав та законних інтересів.
Матеріали справи не містять документального підтвердження того, що: Банк звертався до ТОВ «Імріс» з вимогою виконати умови Кредитних договорів та/або до ТОВ «Боранд Трейд» з вимогою виконати умови Договору поруки.
Що ж до факту укладення та дійсності Договору поруки, то слід вказати таке.
На вимогу суду сторони не подали суду: оригінал Договору поруки; документального підтвердження наявності повноважень у ОСОБА_4 (довіреність від 06.01.2016 № 20-К-Н-О) на підписання Договору поруки; письмових пояснень щодо виконання сторонами пункту 18 Договору поруки.
Разом з тим, з поданого суду тексту Договору поруки, а саме пункту 17 вбачається, що його укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Банку в порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами.
Проте, суду не надано угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів; атестату відповідності виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, тощо.
Згідно із частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до частини третьої вказаної статті використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналогічним чином вирішує вказане питання і Господарський кодекс України (стаття 181).
З аналізу наведених статей можна дійти висновку, що національне законодавство прирівнює електронні договори до паперових і допускає можливість підписання їх електронним підписом відповідно до спеціального закону.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», у статті 5 якого визначено електронний документ як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Обов'язковим реквізитом електронного документа визначено електронний підпис (стаття 6 названого Закону).
Відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (далі - Закон №852-IV) електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Тобто під електронним підписом розуміються різні способи підписання електронного документа: текстовий підпис в електронному документі, цифрове зображення рукописного підпису, секретний код, пароль та інше.
Проте, Закон №852-IV регулює питання підписання електронних документів саме електронним цифровим підписом.
Відповідно до Закону №852-IV особа, що бажає використовувати електронний цифровий підпис, має отримати посилений сертифікат ключа електронного цифрового підпису в українському акредитованому центрі сертифікації ключів.
Таким чином, електронною формою договору за чинним законодавством України не може визнаватись звичайне електронне повідомлення чи електронний файл. Обов'язковим реквізитом електронного документа має бути електронний цифровий підпис.
Використання інших видів електронних підписів, крім електронного цифрового, здійснюється у разі наявності у сторін про це попередньої домовленості (стаття 6 Закону).
При цьому, відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України в укладеному сторонами договорі мають міститись зразки електронного підпису.
За відсутності такого договору використання інших електронних підписів, крім електронного цифрового, матиме наслідком невизнання договору електронним документом і суди, у такому разі, позбавлені можливості розглядати договір як доказ у справі.
Аналіз чинного законодавства України підтверджує можливість використання різних видів електронного підпису. Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено застосування в бухгалтерському обліку первинних документів в електронному вигляді за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.3).
Відповідно до пункту 2.4 вказаного Положення серед обов'язкових реквізитів первинного документа визначено особистий чи електронний підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, це може бути як електронний цифровий підпис, так і інші види підпису.
Статтею 1 Закону №852-IV передбачено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до статті 4 Закону №852-IV електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Отже, з наданого в матеріали справи примірника Договору поруки не вбачається можливості ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу. Відповідно неможливо встановити хто саме укладав цей електронний документ.
Стаття 5 Закону №852-IV передбачає, що для обміну офіційними електронними документами між відправником та отримувачем повинен бути укладений договір для засвідчення чинності відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.
Крім того, статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Із матеріалів справи не вбачається укладення такого договору сторонами у справі, як не вбачається і у самому договорі поруки реквізитів визначених у вище зазначених статтях закону.
З урахуванням викладеного, у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття як належного доказу виникнення правовідносин поруки примірника договору поруки представленого позивачем, оскільки такий електронний документ немає і не мав юридичної сили і статусу офіційного документа.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 21.10.2016 у відповідності до Договору поруки, виконав обов'язок боржника (відповідача-2) перед Банком, здійснивши погашення заборгованості у сумі 640 349 743,04 грн., в підтвердження чого подав суду такі платіжні доручення: від 21.10.2016 № 2317 на суму 162 355 197,34 грн.; від 21.10.2016 № 2318 на суму 106 438 388,06 грн.; від 21.10.2016 № 2319 на суму 371 556 157,64 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із частинами першою та другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частини першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Умовами Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Згідно із частинами першою та другою статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Позивач зазначає, що згідно із платіжними дорученнями від 21.10.2016 № 2317, від 21.10.2016 № 2318 та від 21.10.2016 № 2319 відповідачу-1 було перераховано кошти в сумі 640 349 743,04 грн. з призначенням платежу виконання зобов'язань за Кредитними договорами згідно Договору поруки.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язання за Кредитним договором, погашення всієї заборгованості, зокрема зі сплати кредиту та відсотків, за Кредитним договором.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що станом на 21.10.2016 заборгованість ТОВ «Імріс» перед Банком за Кредитними договорами становила саме 640 349 743,04 грн.
За відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за Кредитними договорами та того, що за рахунок коштів у сумі 640 349 743,04 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість за боржника (відповідача-2) за Кредитними договорами, є підстави дійти до висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаними кредитними договорами в повному обсязі.
При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 ЦК України вбачається, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.
Такий висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
У свою чергу, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Слід зазначити, що представник позивача не пояснив і документально не підтвердив, яким чином ТОВ «Боранд Трейд» визначило, що саме така сума має бути сплачена за боржника.
Зі змісту Договору поруки неможливо встановити суму заборгованість за Кредитними договорами.
Водночас, посилаючись на пункт 3 Договору поруки, позивач зазначає що ТОВ «Боранд Трейд» як поручитель було ознайомлене зі змістом Кредитних договорів.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Встановлене дає підстави для висновку, що працівниками Банку та ТОВ «Боранд Трейд» було порушено чинне законодавство України та розкрито банківську таємницю без наявності правових підстав і відповідного дозволу боржника за Кредитними договорами; доказів протилежного суду не подано. Жодного доказу того, що ТОВ «Імріс» надавало згоду на розголошення банківської таємниці суду не подано.
Водночас слід зазначити, що дослідити договір поруки та кредитні договори не є можливим у зв'язку з їх неподанням сторонами.
Жодних доказів, які давали підстави для висновків про наявність порушеного чи оспорюваного права позивача суду не представлено.
Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.
Позивач не подав суду належних та допустимих доказів наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене у позові слід відмовити.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.03.2018.
Суддя І.Д. Курдельчук