Справа № 573/312/18
Номер провадження 1-кп/573/54/18
22 березня 2018 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ульянівка Білопільського району Сумської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, не інваліда, на обліках лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуваючого, ніде не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 07 квітня 1994 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 26 липня 1995 року Білопільським районним судом Сумської області за ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; 3) 14 березня 1997 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з конфіскацією майна; 4) 20 липня 1999 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 196-1, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна; 5) 09 серпня 2002 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини майна; 6) 19 жовтня 2006 року Білопільським районним судом Сумської області за ст. 395, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці 13 днів; 7) 04 лютого 2009 року Білопільським районним судом Сумської області за ст. 395, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік; 8) 26 жовтня 2009 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць з конфіскацією майна; звільнений з місць позбавлення волі 04 березня 2014 року по відбуттю строку покарання; 9) 21.08.2014 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 місяців арешту; 10) 05.03.2015 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 17.06.2016 по відбуттю покарання, 11) 20 грудня 2017 року за вироком Сумського районного суду Сумської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
18 лютого 2017 року ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливих злочинів, у точно не встановлений в ході досудового розслідування час близько 11.00 години, перебуваючи у с.Вири Білопільського району Сумської області, вирішив відвідати свою знайому ОСОБА_5 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 . Зайшовши на територію домогосподарства, належного вказаній особі, ОСОБА_4 помітив, що нікого з господарів у ньому не має, вхідні двері до будинку зачинено, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення консервації з погребу у домогосподарстві ОСОБА_5 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що ОСОБА_5 не має вдома та його дії є непомітними для сторонніх осіб, близько 11 години 05 хвилин діючи повторно, без дозволу власниці, безперешкодно проник до дерев'яної господарської споруди з погребом всередині.
Продовжуючи реалізацію корисливого умислу, ОСОБА_4 відкрив навісний замок, що знаходився на дерев'яних вхідних дверях та поклав його на землю перед входом до вищевказаної господарської споруди, після чого проник у середину, де відкинувши на підлогу ляду по драбині спустився до погреба, в якому знаходилася консервація, звідки таємно викрав одну 3- літрову банку консервованих маринованих помідорів, вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 302 від 14.03.2017 року- 50 грн., одну 3-літрову банку консервованих маринованих огірків вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 302 від 14.03.2017 року,- 45 грн., дві 1-літрові банки консервованого салату «Лечо» з болгарського перцю, вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 302 від 14.03.2017 року- 45 грн. за 1 банку, загальною вартістю 90 грн. та одну 0,5 -літрову банку консервованої кабачкової ікри, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 302 від 14.03.2017 року- 20 грн.
Викрадену консервацію ОСОБА_4 підняв на поверхню, де підняв навісний замок та зафіксував його на дверях у тому ж місці та таким же чином, як він знаходився на дверях до проникнення, після чого виніс викрадене майно з дерев'яної господарчої споруди у двір, де упакував до пакета, який був при ньому та виніс за межі домоволодіння ОСОБА_5 , а потім переніс до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в якому мешкав на той час. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд у своїх корисливих цілях.
Вищевказаними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 205 грн.
Виконуючи вищевказані злочинні дії ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди власнику майна від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні майна ОСОБА_5 на загальну суму 205 грн., - ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна( крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав себе винним в інкримінованому йому злочині, та показав, що дійсно він 18 лютого 2017 року скоїв крадіжку консервації, яка належить його співмешканці ОСОБА_5 , мешканці АДРЕСА_2 , так як за три дні перед крадіжкою він запив і ночував в с.Білани у товариша, а потім пішов від товариша до будинку співмешканки ОСОБА_5 , яка була в цей час на роботі, щоб взяти поїсти. У нього були ключі від будинку, а від погребу не було ключів, але 18.02.2017 року навісний металевий замок висів на дерев'яних вхідних дверях господарської будівлі з незамкненою скобою, тому він легко зняв його та зайшов у середину, відкинув на підлогу ляду та по драбині спустився в погреб, звідки викрав консервацію, а саме: одну 3- літрову банку консервованих маринованих помідорів, одну 3-літрову банку консервованих маринованих огірків, дві 1-літрові банки консервованого салату «Лечо» з болгарського перцю та одну 0,5 -літрову банку консервованої кабачкової ікри, які поклав в пакет та відніс до товариша в с.Білани. Співмешканка викликала поліцію, а потім про це почала жалкувати. Пізніше добровільно видав співробітникам поліції консервацію, вибачився перед потерпілою. У скоєному розкаюється.
Обвинувачений просив суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись його поясненнями та розглянути справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Прокурор не заперечував проти розгляду справи у скороченому порядку.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про проведення судового засідання без її участі та що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом ухвалено про проведення скороченого судового розгляду і визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. Права та наслідки такого порядку судом їм роз'яснено.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину при вищевикладених обставинах повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно.
Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
У відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає за можливе визнати обставини, що пом'якшують покарання за скоєне ОСОБА_4 як повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтування та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відносно якого ухвалено одинадцять вироків, судимості не знято та не погашено, його соціальне становище, а також те, що він задовільно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не інвалід, дітей на утриманні не має, суспільно- корисною працею не займається, що потерпіла ОСОБА_5 претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого не має.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Суд детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчиненого злочину, його щире каяття, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність наміру уникнути кримінальної відповідальності, на підставі даних, що характеризують особу обвинуваченого та конкретних обставин справи, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речові докази:
-консервацію: одну 3- літрову банку консервованих маринованих помідорів, одну 3-літрову банку консервованих маринованих огірків(почату), дві 1-літрові банки консервованого салату «Лечо» з болгарського перцю та одну 0,5 -літрову банку консервованої кабачкової ікри, -які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5 ,- залишити їй, як власниці( а.п.50);
-матерчату сумку синього кольору, яка передана на зберігання до камери речових доазів Білопільського ВП, відповідно до квитанції № 29,- знищити(а.п.48).
Під час проведення досудового розслідування проводилася судово-товарознавча експертиза №302 від 14.03.2017року, витрати за проведення якої становлять 793 грн. Вказана сума підлягає стягненню із ОСОБА_4 на користь держави.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити попередній,- тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді трьох років та шести місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Сумського районного суду Сумської області від 20.12.2017 року більш суворим, призначеним за даним вироком,- остаточно призначити до відбування ОСОБА_4 покарання у виді трьох років та шести місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня затримання- з 20 грудня 2017 року.
Запобіжний захід Хлучину залишити попередній-утримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання термін відбутого покарання з 20 грудня 2017 року по 22 березня 2018 року включно, з розрахунку день за день.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 793 ( сімсот дев'яносто три) грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи.
Речові докази по кримінальному провадженню:
-консервацію: одну 3- літрову банку консервованих маринованих помідорів, одну 3-літрову банку консервованих маринованих огірків(почату), дві 1-літрові банки консервованого салату «Лечо» з болгарського перцю та одну 0,5 -літрову банку консервованої кабачкової ікри, -які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5 ,- залишити останній, як власниці( а.п.50);
-матерчату сумку синього кольору, яка передана на зберігання до камери речових доказів Білопільського ВП, відповідно до квитанції № 29,- знищити (а.п.48).
Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.
Суддя :