Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/1394/17
провадження № 1-кп/650/19/18
Іменем України
20 березня 2018 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Олександрівка матеріали кримінального провадження № 12017230100000328 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухий ставок Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 125 КК України,
встановив:
В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України головуючим ініційовано розгляд питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки провадження у справі не було завершене до спливу строку обраного запобіжного заходу, який був визначений судом ухвалою від 05.02.2018 року.
В судовому засіданні прокурор наполягав на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого вказавши на наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а отже це необхідно за для запобігання їх настанню. Проти заміни запобіжного заходу на домашній арешт заперечив.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений заперечили проти продовження строку тримання під вартою, захисник просив встановити відносно обвинуваченого домашній арешт з огляду на те, що він має постійне місце проживання, відповідну реєстрацію та добру репутацію. Пояснив, що обвинуваченому необхідно доглядати за матір'ю, яка хворіє на тяжку хворобу.
Потерпіла в судовому засіданні наполягала на продовженні обраного запобіжного заходу, заперечила проти заміни його на домашній арешт. Вказала на те, що у неї є побоювання з приводу можливості впливу з боку обвинуваченого на неї та її малолітнього сина.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які підлягають дослідженню при вирішенні вищевказаного питання, суд, реалізуючи право обвинуваченого на забезпечення періодичного контролю за законністю застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Розгляд цього питання має відбуватися за нормами глави 18 КПК України з обґрунтуванням наявності ризиків у кримінальному провадженні та необхідності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12017230100000325, затвердженого прокурором 27.10.2017 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за ч.2 ст. 121 КК України, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та злочину за ч.1 ст. 125 КК України, за який передбачена відповідальність у виді обмеження волі на строк до двох років.
Згідно з ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14.08.2017 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10.10.2017 року, який згідно з ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03.10.2017 року продовжено до 13.11.2017 року, який згідно з ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.11.2017 року продовжено до 06.01.2018 року, який згідно з ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13.12.2017 року продовжено до 10.02.2018 року, який згідно з ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05.02.2018 року продовжено до 05.04.2018 року.
Таким чином, обвинувачений перебуває під вартою з 12.08.2017 року (що є датою його затримання згідно ухвали слідчого судді від 14.08.2017 року), що становить більше семи місяців. В провадженні суду справа перебуває з 30.10.2017 року.
Відповідно до вищенаведених ухвал слідчого судді відносно обвинуваченого було обрано та продовжено строк тримання під вартою за наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які полягали у тому, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілу та вчинити інший злочин, в тому числі для впливу на останню.
Відповідно до ухвал суду від 13.12.2017 року та 05.02.2018 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено з урахуванням ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Інші наведені прокурором ризики спростовані судом.
Не зважаючи на це прокурор наполягає на наявності також інших двох ризиків, на підтвердження чого не надав нових доказів та не вимагав надати переоцінку тих доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Проаналізувавши доводи прокурора наведені в судовому засіданні та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про недоведеність прокурором наявності ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України на наявності яких він наполягає.
На час проведення даного судового засідання у суду відсутні будь-які фактичні данні, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких можливо встановити їх наявність.
Суду не надано доказів того, що обвинувачений переховувався від слідства або намагався переховатись до його затримання, готувався до цього або готується перебуваючи під вартою. Допитані в судовому засіданні свідки та потерпіла таких фактів не повідомляли, письмові докази відсутні, відповідні аргументи суду не наведені.
Так само не доведено перед судом наявності на час розгляду справи ризику щодо можливості вчинення обвинуваченим іншого злочину. Обвинувачений раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні злочинів характер яких не вказує на систематичне вчинення особою злочинів або схильність до їх вчинення.
Однак суд вважає встановленим ризик щодо можливості впливу обвинуваченим на потерпілу або її малолітньою дитину, яка є потерпілою від злочину у вчинені якого обвинувачується обвинувачений, з огляду на покази потерпілої надані нею у попередніх судових засіданнях та в даному судовому засіданні, згідно яких вона побоюється обвинуваченого, який під час досудового розслідування погрожував їй з метою змусити не розповідати про випадки побиття ним дітей раніше та того, що це зробив саме він.
Суд вважає, що наявність даного ризику в сукупності з іншими обставинами, згідно яких обвинувачений є молодою людиною, на стан здоров'я не скаржиться, не має міцних соціальних зв'язків та постійного заробітку, обвинувачується у вчиненні злочинів відразу щодо двох малолітніх дітей, свідчить про наявність підстав для продовження щодо нього вищевказаного запобіжного заходу з метою запобігання зазначеному ризику.
Міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та реєстрації, його репутація, відсутність у нього судимостей, відсутність майнових претензій потерпілої до нього, з урахуванням вищенаведених доводів, не можуть свідчити про можливість застосування до нього більш-м'якого запобіжного заходу, оскільки вони не встановлюють адекватних обмежень та заборон необхідних для запобігання встановленому ризику.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання ним процесуальних рішень, суд вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його дію в межах строку, визначеного законом.
Доводи захисника, про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не переконали суд у можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який, адже захисник не повідомив жодних обставин, які б спростовували доводи суду з цього приводу.
Той факт, що мати обвинуваченого хворіє на тяжку хворобу, не спростовує наведені судом доводи щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу.
Обвинувачений в судовому засіданні не зміг пояснити, в чому саме полягатиме його допомога матері, у разі якщо він буде знаходитись цілодобово за місцем свого проживання.
Позицію захисника, який просив застосувати до обвинуваченого конкретний запобіжний захід, суд сприймає як визнання ним та обвинуваченим факту наявності ризиків про які неодноразово наголошував прокурор, адже лише за умови їх існування можливе застосування будь-якого запобіжного заходу встановленого ч.1 ст. 176 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 331 КПК України, суд
постановив:
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 18 травня 2018 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про заміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1