Справа № 210/5113/17
Провадження № 2-а/210/69/18
"26" лютого 2018 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н. А., розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного провадження за позовом ОСОБА_3 до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_3, через свого представника - адвоката ОСОБА_5, звернулася до суду з позовом до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що правом на отримання пенсії за віком ОСОБА_3 користується з 2008 року. У травні 2017 року, у зв'язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, Позивач була змушена залишити своє місце проживання у місті Горлівка Донецької області та перемістилася до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Позивач перемістившись до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 30 травня 2017 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради, була взята на облік внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1
31 травня 2017 року Позивач була взята на пенсійний облік в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Криворізьким південним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Дніпропетровської області.
Як стало відомо із відповіді Відповідача № 2021/03/34 від 22.08.2017 року, згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.08.2017 року за № 32 - вирішено: 1) скасувати рішення комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.06.2017р. № 25 стосовно громадянки ОСОБА_3 щодо призначення пенсії за віком з моменту припинення її виплати; 2) призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 - пенсію за віком з моменту її звернення до Відповідача, а саме з 31.05.2017 року, а не з часу припинення її виплати в липні 2014 року.
Криворізьким південним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Дніпропетровської області не було здійснено виплату належної Позивачу пенсії за проміжок часу з липня 2014 року (з моменту припинення) по 31.05.2017 року.
Заборгованість по пенсії у сумі 1469,30 грн., за період з 31.05.2017 р. по 30.06.2017 р., було виплачено лише у вересні 2017 року.
Позивач вважає, що дії Відповідача щодо не виплати пенсії з моменту припинення, а саме з липня 2014 року по 31 травня 2017 року є протиправними.
Посилаючись на вищевикладене, позивач ОСОБА_3 просила суд визнати протиправними дії Криворізького південного об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за минулий час, а саме з липня 2014 року по 31 травня 2017 року. Зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) належної пенсії за минулий час, а саме з моменту припинення її виплати, тобто з липня 2014 року по 31 травня 2017 року. Зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 267 КАС України. Стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_3 усі понесені судові витрати. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Відповідач, Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, проти позову заперечувало та просило відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач діючи згідно норм чинного законодавства, враховуючи постанову КМУ №365 від 08.06.2016 та рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 32 від 31.05.2017 р., відновив позивачу пенсію з 31.05.2017 р.. Крім того, рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачем не оскаржено.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком та користується правом на отримання пенсії з 2008 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим Пенсійним Фондом України.
Позивач ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, так як у травні 2017 року, у зв'язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, Позивач була змушена залишити своє місце проживання у місті Горлівка Донецької області та перемістилася до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Як вбачається з довідки від 30.05.2017 р. № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Виконкомом Металургійної районної у місті ради, позивач ОСОБА_3, перемістившись до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 30 травня 2017 року Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради, була взята на облік внутрішньо переміщених осіб, зареєструвавши місце свого перебування за адресою: АДРЕСА_1
31 травня 2017 року Позивач була взята на пенсійний облік в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Криворізьким південним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.
Як вбачається з копії відповіді на звернення № 2021/03/34 від 22.08.2017 року, наданої відповідачем Криворізьким південним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області позивачу ОСОБА_3, згідно з рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.08.2017 року за № 32 вирішено виплачувати пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 31.05.2017 року. Пенсію за період з 31.05.2017 р. по 30.06.2017 р. буде виплачено в вересні 2017 року в розмірі 1469,30 грн.
З копії витягу з Рішення комісії № 32 з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вбачається, що комісією було вирішено: 1) скасувати рішення комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.06.2017р. № 25 стосовно громадянки ОСОБА_3 щодо призначення пенсії за віком з моменту припинення її виплати; 2) призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_3 - пенсію за віком з моменту її звернення з 31.05.2017 року.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами.
Суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-ІУ) встановлено, що виключно цим законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до Прикінцевих положень вищезазначеного Закону № 1058-ІУ, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України, тобто при рівному ставленні до всіх громадян України, без дискримінації по відношенню до внутрішньо переміщених осіб за ознаками місця їх проживання тощо.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Вказаний перелік є виключним.
З аналізу зазначених норм Закону № 1058 можна дійти висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.
Отже, спеціальним Законом не передбачено можливості припинення виплати пенсії як за рішенням комісій, створених при органах місцевого самоврядування чи органах місцевої влади або постанови КМУ, зокрема №365 від 08.06.2016 року, вищенаведеними законами не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Посилання відповідача на постанову КМУ від 08.06.2016 № 365 є безпідставним, оскільки остання є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законом № 1058.
Оскільки виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про неправомірність таких дій відповідача.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до положень ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України (ст.8 Конституції України).
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст.8 Конституції України)
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України проголошує рівність всіх її громадян і гарантує соціальний захист, включаючи право на забезпечення в старості (право на пенсію), незалежно від місця проживання особи та укладення (або не укладення) Україною міжнародного договору з відповідною державою.
До конституційного права на соціальний захист враховується і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, що були заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996, виходячи із зазначеного у ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Цією Постановою встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і Закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить Законові, суд зобов'язаний застосувати Закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах військового або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи передбачені ст.ст. 24-25, 27-29, 40, 51, 55-63 Конституції України.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 передбачено, що відповідно до ст.8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року «підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати.
У п. 54 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив про порушення ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.
Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з липня 2014 року виплати позивачці раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому суд вважає необхідним визнати протиправними дії Криворізького південного об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_3, за минулий час, а саме з липня 2014 року по 31 травня 2017 року, зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3, належної пенсії за минулий час, а саме з моменту припинення її виплати, тобто з липня 2014 року по 31 травня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 139, 243, 244, 246, 255, 293, 295, 297, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40382964) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати пенсійних виплат ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) за минулий час, а саме з липня 2014 року по 31 травня 2017 року.
Зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) належної пенсії за минулий час, а саме з моменту припинення її виплати, тобто з липня 2014 року по 31 травня 2017 року.
Зобов'язати Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
Стягнути з Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40382964) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н. А. Літвіненко