Справа: № 22-а-34954/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
"08" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: м. Київ
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Бєлової Л.В., Собків Я.М.,
при секретарі: Шевчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 - ої групи, а тому, за правилами статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте в період з 2005 року по 2007 роки отримував таку допомогу в значно меншому розмірі.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року вимоги позивача задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині стягнення допомоги за 2005 рік.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. І п. З, 202 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2-ої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2005-2006 роки виплачена позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідам 2-ої групи забезпечується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення грошової допомоги за 2005 рік, судом першої інстанції не враховано наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, передбачених ст. 99 КАС України.
Про порушення своїх прав позивач мав дізнатися в момент здійснення йому виплати допомоги у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, але позовні вимоги про стягнення з відповідача заявлені ним лише у травні 2008 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
Відповідно до вимог п.2 ч. І ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи є інші фактичні дані ( пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону.
З матеріалів справи, вбачається що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б спростовували це.
Судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення недоплачених сум допомоги на оздоровлення за 2005 рік, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції було враховано наступні обставини.
Статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні вимог позивача за 2006 рік.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що встановлювали розмір одноразової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Судова колегія враховує, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи те, що позивач отримав щорічну одноразову допомогу за 2007 рік в січні 2007 року, до ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення грошової допомоги за 2005 рік, у зв'язку з чим постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 158, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року - скасувати частково.
В скасованій частині постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення населення за 2005 рік - відмовити.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України..
Повний текст постанови суду виготовлено 14.12.2009 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Собків Я.М.