79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.02.2018р. Справа №914/2218/17
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, (м. Львів)
до відповідача: Приватного підприємства „Гучва", (м. Львів)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Франківська районна адміністрація м. Львова, (м. Львів)
про: стягнення боргу в розмірі 27 038,27 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Вашкевич Н.І.
Представники:
від позивача: Кравчук Л.В. - дов. №2302-вих-1659 від 03.04.2017 року.
від відповідача: Фартушок Н.Б. - дов. № б/н від 02.11.2017 року.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства „Гучва", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Франківська районна адміністрація м. Львова про стягнення боргу в розмірі 27 038,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.11.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 року відкладено розгляд справи на 14.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017 року розгляд справи призначено на 28.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пазичева В.М. у період з 09.11.2017 по 15.11.2017 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2017 року відкладено розгляд справи на 05.12.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.12.2017 року відкладено розгляд справи на 14.12.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 року відкладено розгляд справи на 19.12.2017 року, у звязку із відсутністю представника відповідача та третьої особи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2017 року підготовче засідання призначено на 16.01.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2018 року підготовче засідання відкладено на 22.01.2018 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2018 року підготовче засідання відкладено на 29.01.2018 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та представника третьої особи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2018 року судове засідання відкладено на 26.02.2018 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2017 року, від 06.11.2017 року, від 16.11.2017 року, від 28.11.2017 року, від 05.12.2017 року, від 14.12.2017 року, від 19.12.2017 року, від 16.01.2018 року, від 22.01.2018 року, від 29.01.2018 року, від 13.02.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
06.11.2017 року за вх. № 37414/17 представник позивача подав клопотання.
14.11.2017 року за вх. № 38396/17 представник позивача подав заперечення на відзив.
13.12.2017 року за вх. № 42699/17 представник позивача подав клопотання.
14.12.2017 року за вх. № 42900/17 представник позивача подав клопотання.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2017 року, від 06.11.2017 року, від 16.11.2017 року, від 28.11.2017 року, від 05.12.2017 року, від 14.12.2017 року, від 19.12.2017 року, від 16.01.2018 року, від 22.01.2018 року, від 29.01.2018 року, від 13.02.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
06.11.2017 року за вх. № 37497/17 представник відповідача подав відзив на позов.
28.11.2017 року за вх. № 40656/17 представник відповідача подав клопотання.
28.11.2017 року за вх. № 40655/17 представник відповідача подав пояснення.
14.12.2017 року за вх. № 42842/17 представник відповідача подав пояснення.
19.12.2017 року за вх. № 43493/17 представник відповідача подав пояснення.
22.02.2018 року за вх. № 6551/18 представник відповідача подав клопотання.
Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2017 року, від 06.11.2017 року, від 16.11.2017 року, від 28.11.2017 року, від 05.12.2017 року, від 14.12.2017 року, від 19.12.2017 року, від 16.01.2018 року, від 22.01.2018 року, від 29.01.2018 року, від 13.02.2018 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, подала клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні.
28.11.2017 року за вх. № 40657/17 представник третьої особи подав пояснення.
05.12.2017 року за вх. № 41424/17 представник третьої особи подав клопотання.
16.01.2018 року за вх. № 1660/18 представник третьої особи подав відзив.
13.02.2018 року за вх. № 5192/18 представник третьої особи подав пояснення.
22.02.2018 року за вх. № 6462/18 представник третьої особи подав клопотання.
26.02.2018 року за вх. № 6824/18 представник третьої особи подав клопотання.
Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.02.2018 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
У позовній заяві позивач зазначає, що 29.08.2013 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі- позивач) та ПП «Гучва» (далі - відповідач) укладено Договір № О-294-13 (П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (далі-Договір).
Відповідно до розділу 7 Договору, термін дії договору встановлюється з 01.04.2013 р. до 31.10.2013 р.; з 01.04.2014 р. до 31.10.2014 р., з 01.04.2015 р. до 31.10.2015 р.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору, предметом цього Договору є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремим конструктивним елементом благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 53,60 кв. м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. І. Горбачевського 22.
Згідно з п. 2.3.1 Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою № 2452 Львівської міської ради від 05.03.2009 р., Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради надає архітектурно-художні вимоги щодо естетичного оформлення майданчика для виготовлення проекту літнього майданчика ліцензованою проектною організацією.
Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2452 «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» передбачено, що районні адміністрації здійснюють перевірку літніх майданчиків на відповідність об'єктів погодженим проектам, про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень.
07.05.2015 р. проводилось обстеження відкритого літнього майданчика ПП «Гучва» за адресою вул. І. Горбачевського, 22. Актом обстеження встановлено, що майданчик не відповідає погодженому проекту в частині встановлення накриття («маркізи» замість парасолі).
Актом від 16.06.2015 р. встановлено, що порушення невідповідності погодженому проекту усунуто частково, знято тентове покриття, проте каркас «маркізи» залишився.
Позивач зазначає, що 22.09.2015 р. проведено повторне обстеження даного об'єкта. Складений акт, в якому комісія зазначає, що порушення не усунуто, накриття типу «маркіза» не демонтовано.
Таким чином, літній майданчик, розміщуваний ПП «Гучва» на вул. І. Горбачевського, 22, функціонував з порушеннями, що проявлялись у його невідповідності погодженому проекту, та підтверджується актами обстежень. (додаються).
Відповідно до п. 4.2. Типового договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2451 «Про затвердження Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення», а, як наслідок, і Договору № О-294-13 (П): При невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту, ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
Зважаючи на вищевикладене, обов'язку адміністрацій щодо складення та скерування в Управління комунальної власності Актів обстежень відкритих літніх майданчиків кореспондує обов'язок Управління комунальної власності щодо здійснення на їх підставі донарахувань та обов'язку щодо контролю за надходженням відповідних коштів до бюджету міста. Тобто, рішення, винесене у справі, напряму залежить від рівня виконання адміністрацією та управлінням комунальної власності обов'язків, на них покладених та матиме вплив на подальше виконання ними своїх обов'язків, зокрема, адміністрації в частині здійснення ними контролю відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Крім того, наголошує позивач, основною доказовою базою, передумовою до здійснення нарахувань, стягнення яких разом із недоплаченою орендною платою стали предметом позову є акти обстежень відкритого літнього майданчика Франківською районною адміністрацією, тому залучення останньої до участі у справі є важливим та необхідним для повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, винесення правосудного рішення.
На підставі скерованих адміністрацією актів обстежень відкритого літнього майданчика, розміщеного ПП «Гучва» за адресою м. Львів, вул. І. Горбачевського, 22, Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради були здійснені відповідні донарахування.
Так, згідно з Актом № 172 комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова від 22.09.2015 р. комісія вирішила: провести донарахування орендної плати по Договору оренди ОКЕБ № О-294-13(П) за період з 07.05.2015 р. до 16.06.2015 р. у розмірі 8584,67 грн.
Відповідно до акту № 144 від 01.08.2017 р. проведено донарахування орендної плати за період з 17.06.2015 р. по 22.09.2015 р. у розмірі - 18453,60 грн.
Таким чином, відповідно до Довідки про заборгованість від 23.10.2017 р. № 4-2302-1448, донарахування орендної плати в десятикратному розмірі за Договором оренди ОКЕБ № 0-294-13(П) становить 27 038, 27 грн., стягнення яких стало предметом позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 2.2.2 Договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном яке є у комунальній власності.
Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125 (надалі - Положення), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
Відповідно до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2451 (надалі - Положення № 2451), укладання договорів оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на окремих конструктивних елементах благоустрою комунальної власності, справляння орендної плати здійснює Управління комунальної власності Департаменту економічної політики. Зазначеною ухвалою затверджено форму договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
Відповідно до п. 1.2. Положення № 2451, дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.
Згідно з п. 1.5. Положення № 2451, Орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності. Відповідно до п. 1.6. Положення № 2451, підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл (паспорт), виданий Управлінням архітектури Департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що предметом спору у справі № 914/2218/17 є стягнення з відповідача боргу в розмірі 27 038,27 грн., сума котрого нарахована позивачем на підставі Договору оренди ОКЕБ № О-294-13(П) (надалі по тексту - Договір оренди).
Комісією з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова, згідно Акту № 172 від 22.09.2015 року та згідно Акту № 144 від 01.08.2017 року, проведено донарахування орендної плати по Договору оренди за період з 07.05.2015 року до 16.06.2015 року у розмірі 8 584,67 грн. та за період з 17.06.2015 року по 22.09.2015 року у розмірі 18 453,60 грн. відповідно.
Відповідач вважає, що проведені районною адміністрацією обстеження літнього майданчика та наступне донарахування орендної плати було здійснено з порушенням чинного законодавства та затвердженого Порядку проведення таких донарахувань з огляду на наступне.
Відносини щодо розміщення відкритих літніх майданчиків регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування" - в частині повноважень місцевих рад та обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 р. (надалі - Порядок № 2452), Правилами благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376 (надалі - Правила).
Пунктом 4.2.2 Порядку № 2452 передбачено, що районні адміністрації звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу.
Відповідачем, на виконання вищевказаного п. 4.2.2. Порядку № 2452, після отримання зауважень позивача, протягом трьох днів було повністю демонтовано маркізу, а відтак повністю усунено порушення, встановлені в Акті обстеження від 07.05.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи,
- акт обстеження від 07.05.2015 року складений за відсутності відповідача;
- акт повторного обстеження від 16.06.2015 року складений та підписаний лише працівниками відділу соціально-економічного розвитку Франківської районної державної адміністрації (начальником відділу - ОСОБА_5, головним спеціалістом відділу - ОСОБА_6, спеціалістом І категорії відділу - ОСОБА_7);
- акт повторного обстеження від 22.09.2015 року складений та підписаний лише працівниками відділу соціально-економічного розвитку Франківської районної державної адміністрації та інженера КП «Адміністративно-технічне управління» (спеціалістом І категорії відділу - ОСОБА_7, провідним спеціалістом відділу - ОСОБА_8 та інженером КП «АТУ» - ОСОБА_9).
З наведеного слідує висновок, що Акти повторного обстеження від 16.06.2015 року та 22.09.2015 року складалися в односторонньому порядку за відсутності відповідача та його представника, без архітектора.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідача не було жодним чином повідомлено про повторне обстеження, виявлене правопорушення та його усунення, йому не скерувалося зазначених вище Актів повторного обстеження, а також Актів комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова. Жодних рахунків-фактур на оплату донарахованої орендної плати відповідач також не отримував.
Також, після усунення позивачем порушень, встановлених у акті обстеження від 07.05.2015 року, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою щодо усунення порушень, зазначених у актах повторного обстеження відкритого літнього майданчика, чим порушив вимоги п. 4.2.2 Порядку № 2452.
Лише разом із листом позивача № 2302-5631 від 05.10.2017 року на адресу відповідача було надіслано копії Актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. Вказаний позивачем лист Франківської районної адміністрації № 4-35-1704 від 13.07.2015 року не може бути доказом повідомлення позивача про складений Акт повторного обстеження від 16.06.2015 року та виявлене порушення, оскільки відсутні належні та допустимі докази направлення цього листа або його вручення безпосередньо позивачу, у відповідності до п. 4.2.4 вищезгаданого Порядку.
Ненаправлення Актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. та вимог про усунення порушень відповідачу позбавило суб'єкта підприємницької діяльності права, передбаченого п. 4.2.9 Порядку № 2452, на усунення в місячний строк відхилення від погодженого проекту у випадку, навіть якщо б таке відхилення і мало місце. Більше того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не представлено Суду, належних доказів порушення з боку відповідача правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, оскільки відсутні будь-які письмові докази, графічні матеріали, фотозображення, обриси території чи інші документи, які фіксують дані порушення. Оскільки, протягом трьох днів з моменту отримання зауважень, згідно Акту обстеження від 07.05.2015 року, відповідачем, у відповідності до п. 4.2.9 Порядку № 2452, було усунено виявлене порушення і в подальшому таке порушенням відповідачем не вчинялося, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами встановлення факту невідповідності відкритого літнього майданчика, який належить відповідачу, погодженому проекту за період з 10.05.2015 року по 22.09.2015 року, направлення відповідачу повідомлення про усунення порушень та відповідних актів, звернення до відповідача з вимогою щодо усунення порушень, зазначених у актах повторного обстеження, а як наслідок, відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу за період з 07.05.2015 року по 22.09.2015 року у розмірі здійснених донарахувань необґрунтованими.
У запереченні на відзив позивач зазначає, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2218/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) до ПП «Гучва» (далі - відповідач). На письмовий відзив з додатками відповідача позивач повідомляє, що суму стягнення, якої стало предметом позову - 27 038, 27 грн. складають донарахування у зв'язку із збільшенням орендної плати у десять разів за невідповідність відкритого літнього майданчика, розміщеного відповідачем за адресою: м. Львів, вул. І. Горбачевського, 22 погодженому проекту.
Нарахування відповідачу орендної плати в десятикратному розмірі здійснено на підставі п. 4.2 Договору № № О-294-13(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, яким сторони передбачили збільшення ставки орендної плати у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу демонтажу об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
Позивач наголошує, що листом від 05.10.2017 р. № 2302-5631 на адресу ПП «Гучва» було надіслано копії всіх актів обстеження, а також рахунок-фактуру та інші документи на підстави яких були здійсненні дані донарахування ( лист долучений до матеріалів справи). При цьому відсутність письмових доказів, графічних матеріалів, фотозображення, обрисів території чи інших документів, які фіксують дані порушення, доказів звернення районної адміністрації до відповідача з вимогою щодо усунення порушень, зазначених у вказаних актах, а також доказів призупинення дії дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика не спростовує зафіксований у зазначених актах факт невідповідності встановленого об'єкта погодженому проекту в частині площі літнього майданчика.
Відповідно до Ухвали ЛМР № 2452 від 05.03.2009 р. «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності», п. 4.2. Положення № 2452 передбачено, що районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам. Пункт 4.2.9 передбачає, що у разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту складається відповідний Акт з переліком всіх відхилень.
Позивач зазначає, що даною Ухвалою не передбачено, в тому числі і обов'язку, письмового попередження про проведення перевірки чи обов'язкової присутності Орендаря при їх проведенні. Не можуть вважатися ці акти односторонніми, оскільки Порядком № 2452 не передбачено залучення орендарів до проведення обстеження відкритих літніх майданчиків, в той час як вказані акти не можуть вважатися складеними в односторонньому порядку, оскільки їх було оформлено за участю як працівників Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, так і працівника КП "Адміністративно-технічне управління". Отже, відсутність у них підпису відповідача, з урахуванням зазначеного, не робить вказані акти неналежними доказами. Крім того, відповідачем не спростовано факту невідповідності належного йому відкритого літнього майданчика погодженому проекту, що було зафіксовано вищевказаними актами.
Позивач звертає увагу на те, що Комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова створюються згідно з наказами по управлінню, тому їх повноваження в частині донарахування орендної плати із збільшеною орендною ставкою у десять разів по договорах оренди ОКЕБ є правомірними та були здійснені на підставі, ніким не оспорених, актів комісії з обстеження відкритих літніх майданчиків, скерованих Франківською районною адміністрацією відповідними листами в Управління комунальної власності.
Крім того, ПП «Гучва» було відомо про встановлення такого розміру орендної плати, у випадку встановлення відкритого літнього майданчику не у відповідності з проектом, адже підписавши Договір, він дав згоду на це.
У відзиві третя особа зазначає, що згідно з п. 2.3.1 Порядку № 2452отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою №2452 Львівської міської ради від 05.03.2009 р., Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради надає архітектурно-художні вимоги щодо естетичного оформлення майданчика для виготовлення проекту літнього майданчика ліцензованою проектною організацією.
Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2452 «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» передбачено, що районні адміністрації здійснюють перевірку літніх майданчиків на відповідність об'єктів погодженим проектам, про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень.
07.05.2015 р. проводилось обстеження відкритого літнього майданчика ПП «Гучва» за адресою вул. І. Горбачевського, 22, актом обстеження встановлено, що майданчик не відповідає погодженому проекту в частині встановлення накриття («маркізи» замість парасолі).
Актом від 16.06.2015 р. встановлено, що порушення невідповідності погодженому проекту усунуто частково, знято тентове покриття, проте каркас «маркізи» залишився.
22.09.2015 р. проведено повторне обстеження даного об'єкта. Складений акт, в якому комісія зазначає, що порушення не усунуто, накриття тилу «маркіза» не демонтовано.
Таким чином, літній майданчик розміщуваний ПП «Гучва» на вул. І. Горбачевського, 22, функціонував з порушеннями, що проявлялись у його невідповідності погодженому проекту, та підтверджується актами обстежень, (додаються).
Відповідно до п. 4.2. Типового договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2451 «Про затвердження Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення», а, як наслідок, і Договору № 0-294-13(П), при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
Зважаючи на вищевикладене, обов'язку адміністрацій щодо складення та скерування в Управління комунальної власності актів обстежень відкритих літніх майданчиків кореспондує обов'язок Управління комунальної власності щодо здійснення на їх підставі донарахувань та обов'язку щодо контролю за надходженням відповідних коштів до бюджету міста. Тобто, рішення винесене у справі напряму залежить від рівня виконання адміністрацією та управлінням комунальної власності обов'язків, на них покладених, та матиме вплив на подальше виконання ними своїх обов'язків, зокрема, адміністрації в частині здійснення ними контролю відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам.
Крім того, основною доказовою базою, передумовою до здійснення нарахувань, стягнення яких разом із недоплаченою орендною платою стали предметом даного позову є акти обстежень відкритого літнього майданчика Франківською районною адміністрацією, тому залучення останньої до участі у справі є важливим та необхідним для повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, винесення правосудного рішення.
На підставі скерованих адміністрацією актів обстежень відкритого літнього майданчика розміщеного ПП «Гучва» за адресою м. Львів, вул. І. Горбачевського, 22, Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради були здійснені відповідні донарахування.
Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 р. № 1125 (надалі - Положення), Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 р. № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
Відповідно до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2451 (надалі - Положення № 2451), укладання договорів оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на окремих конструктивних елементах благоустрою комунальної власності, справляння орендної плати здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики. Зазначеною ухвалою затверджено форму договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
Відповідно до п. 1.2. Положення № 2451, дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.
Згідно з п. 1.5. Положення № 2451, Орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності. Відповідно до п. 1.6. Положення № 2451 підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл (паспорт), виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.
У письмових поясненнях відповідач зазначає, що під час судового засідання у справі № 914/2218/17 представником третьої особи, як доказ належного отримання відповідачем повідомлення про виявлене порушення було вказано на лист відповідача (надалі по тексту - «Лист відповідача») у відповідь на лист позивача про № 35-вих-3290 від 23.10.2015 року (надалі по тексту - «Лист ФРА ЛМР»).
Однак, за твердженням відповідача, лист ФРА ЛМР не містить конкретної вказівки, які саме порушення були виявлені, а лише вказівку, на те що «виявлені раніше порушення не усунуто». У зв'язку з цим, відповідач надіслав лист-відповідь із зазначенням, що «літній майданчик розібраний повністю».
Враховуючи вищенаведене, а також викладені у відзиві б/н від 04.01.2018 року заперечення, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а поданий Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позов таким, що не підлягає задоволенню.
Крім того, за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, у випадку, якщо Суд вважатиме, що право позивача є порушеним, представник відповідача просить суд, застосувати строки позовної давності до заявлених позивачем вимог. У заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що Предметом спору у справі № 914/2238/17 є стягнення з відповідача боргу в розмірі 27038,27 грн., сума котрого нарахована позивачем на підставі Договору оренди ОКЕБ № 0-294-13(П) (надалі по тексту - Договір) за періоди з 07.05.2015 року до 16.06.2015 року та з 17.06.2015 року до 22.09.2015 року.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 «Відповідальність сторін» Договору, сторони договору погодили, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
Проаналізувавши правову природу встановленої п. 4.2. Договору плати в десятикратному розмірі орендної плати за невідповідність встановленого об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту відповідач вважає, що вимога про стягнення такої плати, по своїй суті є вимогою про стягнення штрафної санкції за порушення умов договору, а не заборгованістю зі сплати орендної плати у десятикратному розмірі, на що, в свою чергу, наголошує позивач.
Відтак, донарахування орендної плати в 10-ти кратному розмірі, відповідно до умов п. 4.2. Договору, є штрафною санкцією, що застосовується як міра відповідальності до правопорушника на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 267 ЦКУ, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідно до акту № 172 від 22.09.2015 року, комісія з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова вирішила провести донарахування орендної плати по Договору за період з 07.05.2015 року до 16.06.2015 року, підтверджується також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) МяОУ-0014738 від 22.09.2015 року, підписаним та скріпленим відтиском печатки позивача, копія котрого додається). Крім того, у листі позивача № 2302-375 від 20.01.2017 року, ним зазначено про порушення, що виявлені 07.05.2015 року, 16.05.2015 року та 22.09.2015 року, позивач додатково повідомив, що «листом від 10.02.2016 № 4-3508-4 Франківська районна адміністрація повідомила управління комунальної власності про те, що ПП «Гучва» було проінформовано письмово про виявлені порушення.»
Відтак, позивач, знав про порушення свого права, починаючи з 22.09.2015 року, крім того, позивачу було відомо про порушення з листа третьої особи від 10.02.2016 року, однак, до суду звернувся лише у 27.10.2017 року, тобто після спливу річного строку на звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій.
Відтак, позивач знаючи про порушення свого права ще з 22.09.2015 року, звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення десятикратного розміру орендної плати, що по своїй суті є штрафною санкцією, поза межами спеціального строку, встановленого ст. 258 ЦК України. Таким чином, відповідач просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог.
Відтак, відповідач просить Суд звернути увагу, що до аналогічних у цій заяві висновків прийшла колегія суддів Господарського суду Львівської області при розгляді справи № 914/982/17 (рішення від 22.11.2017 року).
Положенням ч. З ст. 267 ЦКУ передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Положенням ч. 4 ст. 267 ЦКУ закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позивач, звернувшись з позовною заявою 06.12.2017 року пропустив однорічний строк позовної давності заявлених позовних вимог.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 759 ЦК України, що кореспондується зі статтею 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.
Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Відповідно до цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 29.08.2013 р. між позивачем та відповідачем Договір № О-294-13(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів
Відповідно до розділу 7 Договору, термін дії Договору встановлюється з 01.04.2013 р. до 31.10.2013 р.; з 01.04.2014 р. до 31.10.2014 р.; з 01.04.2015 р. до 31.10.2015 р.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору, предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремим конструктивним елементом благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 53,60 кв. м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. І. Горбачевського.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до п. 4.2. Типового договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2451 «Про затвердження Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення», а, як наслідок, і Договору О-294-13(П): при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
В п. 2.2.2 Договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.
При укладенні Договору сторонами погоджено розмір орендної плати в сумі 510,57 грн. щомісячно, у тому числі 85,10 грн. ПДВ (п. 3.2 Договору).
Предметом позову є вимога про стягнення суми заборгованості за Договором № О-294-13 (П) станом на 17.10.2017 р., відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-1448 від 23.10.2017 р., в розмірі 27038,27 грн. тобто донарахованої орендної плати в 10-ти кратному розмірі.
Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2452 «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові, біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» передбачено, що районні адміністрації здійснюють перевірку літніх майданчиків на відповідність об'єктів погодженим проектам, про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень.
07.05.2015 р. проводилось обстеження відкритого літнього майданчика ПП «Гучва» за адресою вул. І. Горбачевського 22, актом обстеження встановлено, що майданчик не відповідає погодженому проекту в частині встановлення накриття («маркізи» замість парасолі).
Актом від 16.06.2015 р. встановлено, що порушення невідповідності погодженому проекту усунуто частково, знято тентове покриття, проте каркас «маркізи» залишився.
22.09.2015 р. проведено повторне обстеження даного об'єкта. Складений акт, в якому комісія зазначає, що порушення не усунуто, накриття типу «маркіза» не демонтовано.
Таким чином, літній майданчик, що розміщений ПП «Гучва» на вул. І. Горбачевського, 22, функціонував з порушеннями, що проявлялись у його невідповідності погодженому проекту, та підтверджується актами обстежень.
Також, згідно з Актом № 172 комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова від 22.09.2015 р. комісія вирішила: провести донарахування орендної плати по Договору оренди ОКЕБ № О-294-13(П) за період з 07.05.2015 р. до 16.06.2015 р. у розмірі 8584,67 грн.
Відповідно до Акту № 144 від 01.08.2017 р. проведено донарахування орендної плати за період з 17.06.2015 р. по 22.09.2015 р. у розмірі - 18453,60 грн.
Таким чином, відповідно до Довідки про заборгованість від 23.10.2017 р. № 4-2302-1448 донарахування орендної плати в десятикратному розмірі за договором оренди ОКЕБ № 0-294-13 (П) становить 27 038, 27 грн., стягнення яких стало предметом лозову.
Отже, позивач просить стягнути 52 607, 14 грн. донарахованої орендної плати в 10-ти кратному розмірі, відповідно до умов п. 4.2. Договору.
Однак, відносини щодо розміщення відкритих літніх майданчиків регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування" - в частині повноважень місцевих рад та обов'язковості рішень органів місцевого самоврядування, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 р. (надалі - Порядок), Правилами благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376 (надалі - Правила).
Пунктом 4.2.2 Порядку передбачено, що районні адміністрації звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги вносять подання Управлінню архітектури Департаменту містобудування про скасування дозволу.
Пункт 4.2.4 наведеної Ухвали органу місцевого самоврядування містить вимогу про те, що всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб'єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представником особисто і реєструються у відповідному журналі.
Жодних повідомлень про проведені 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. повторні обстеження та жодних звернень про усунення виявлених, порушень від позивача та від третьої особи відповідачем не було отримано ні поштовою кореспонденцією, ні наручно.
У відповідності з п. 2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. В свою чергу п. 19 Правил визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Відповідно до п.61 «Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи вищенаведене, належним доказом направлення будь-яких листів, відповідно до котрих відповідача було б повідомлено про проведені третьою особою 16.06.2015 року та 22.09.2015 року обстеження, є оригінал поштової квитанції (касового чеку) з описом вкладення у цінний лист, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу.
Крім того, долучені третьою особою листи, адресовані відповідачу, в котрих зазначається про проведені 16.06.2015 року та 22.09.2015 року обстеження не містять жодних відміток про отримання таких відповідачем.
Відтак, в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання чи отримання вищевказаних листів відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, долучені до матеріалів справи зведені списки відправлення поштової кореспонденції разом із фіскальними чеками не можуть бути належними доказами направлення третьою особою відповідачу повідомлень про проведені 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. обстеження, оскільки третьою особою не подано та в матеріалах справи відсутні описи вкладення у цінні листи, в яких перелічені всі документи, які надсилалися відповідачу.
Документи, копії котрих долучено до матеріалів справи, як докази повідомлення відповідача про виявлені порушення (окрім листа про виявлене 07.05.2015 р. порушення, котрий отримано наручно керівником відповідача) не є належними доказами повідомлення відповідача з врахуванням поданих та долучених до матеріалів справи письмових пояснень відповідача від 14.12.2017 року.
Відповідача не було належно повідомлено про повторні обстеження, виявлені порушення та вимоги його усунення, відповідачу не скеровувалося зазначених вище актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р., а також актів комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова. Жодних рахунків-фактур на оплату донарахованої орендної плати відповідач також не отримував.
Крім того, у разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту (про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень) дія дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика призупиняється на термін до 1 місяця. Протягом цього терміну суб'єкт господарювання зобов'язаний усунути всі відхилення від погодженого проекту. У разі неприведення об'єкта у відповідність до погодженого проекту продовж терміну призупинення дозволу, він анулюється, (п. 4.2.9 Порядку).
Ненаправлення актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р та вимог про усунення порушень відповідачу позбавило відповідача права, передбаченого п. 4.2.9 Порядку, на усунення в місячний строк відхилення від погодженого проекту у випадку, якщо таке відхилення і мало місце.
Також, у випадку, якщо б відповідач не усунув порушення, виявлене 07.05.2015 року, то, відповідно до п. 4.2.9 Порядку, дію дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика слід було призупинити на термін до 1 місяця, чого не було зроблено, що також підтверджує усунення відповідачем виявленого 07.05.2015 року порушення.
Крім того, ще одним підтвердженням приведення відповідачем літнього майданчика у відповідність до погодженого проекту, а відтак, усунення виявленого 07.05.2015 року третьою особою порушення є те, що з врахуванням п. 4.2.9 Порядку, дозвіл на встановлення відкритого літнього майданчика не було анульовано.
Предметом спору у справі № 914/2218/17 є стягнення з відповідача боргу в розмірі 27 038,27 грн., сума котрого нарахована позивачем на підставі Договору оренди ОКЕБ № О-294-13(П) (надалі по тексту - Договір оренди).
Отже, після усунення відповідачем порушень, встановлених у акті обстеження від 07.05.2015 року, третя особа жодного разу не зверталася до відповідача з вимогою щодо усунення порушень, зазначених у актах повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 29.09.2015 р., чим порушено вимоги п. 4.2.2 Порядку.
Лише через 2 роки, не третя особа, а позивач, разом із листом № 2302-5631 від 05.10.2017 року на адресу відповідач надіслав копії актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. Більше того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем та третьою особою не представлено суду належних доказів порушення з боку відповідача правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, оскільки відсутні будь-які письмові докази, графічні матеріали, фотозображення, абриси території чи інші документи, які фіксують дані порушення.
Відповідно до пункту 4.2.8 Порядку, щороку після встановлення літнього майданчика районний архітектор та працівник районної адміністрації (член комісії) здійснюють його перевірку за місцем встановлення літнього майданчика на відповідність об'єкта погодженому проекту.
З долучених до матеріалів справи актів повторного обстеження вбачається, що районна адміністрація, проводячи 16.06.2015 року та 22.09.2015 року відповідну перевірку, не залучала, у відповідності до вищенаведеного порядку, районного архітектора як члена комісії, що володіє відповідними спеціальними знаннями, а також як особу, що погоджувала проект літнього майданчика відповідача.
До матеріалів справи долучено:
Акт обстеження від 07.05.2015 року, складений за відсутності відповідача;
Акт повторного обстеження від 16.06.2015 року складений та підписаний лише працівниками відділу соціально-економічного розвитку Франківської районної адміністрації (начальником відділу - ОСОБА_5, головним спеціалістом відділу - ОСОБА_6, спеціалістом І
категорії відділу - ОСОБА_7);
Акт повторного обстеження від 22.09.2015 року, складений та підписаний лише працівниками відділу соціально-економічного розвитку Франківської районної адміністрації та інженера КП «Адміністративно-технічне управління» (спеціалістом І категорії відділу - ОСОБА_7, провідним спеціалістом відділу - ОСОБА_8 та
інженером КП «АТУ» - ОСОБА_9).
З наведеного слідує висновок, що акти повторного обстеження від 16.06.2015 року та 22.09.2015 року складалися в односторонньому порядку за відсутності відповідача та його представника, без архітектора, чим порушено вимоги вищевказаного п. 4.2.8 Порядку
Отже, оскільки, протягом трьох днів з моменту отримання зауважень, згідно акту обстеження від 07.05.2015 року, відповідачем, у відповідності до п. 4.2.9 Порядку, було усунено виявлене порушення і в подальшому таке порушенням відповідачем не вчинялося, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами встановлення факту невідповідності відкритого літнього майданчика, який належить відповідачу, погодженому проекту за період з 10.05.2015 року по 22.09.2015 року, направлення відповідачу повідомлення про усунення порушень та відповідних актів, звернення до відповідача з вимогою щодо усунення порушень, зазначених у актах повторного обстеження, а як наслідок, позовні вимоги щодо стягнення боргу за період з 07.05.2015 року по 22.09.2015 року у розмірі здійснених донарахувань не є обгрунтованими.
Аналогічну позицію висловили і Господарський суд Львівської області, і Львівський апеляційний господарський суд, і Виший господарський суд України (зокрема, у постанові ВГСУ від 19.01.2016 р. у справі № 914/1342/15).
Враховуючи вищенаведене, вищевказані акти 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р., котрими позивач спростовує доводи відповідача щодо усунення відповідачем порушень, виявлених під час проведення обстеження 07.05.2015 р. не можуть бути належними доказами фіксації здійсненого відповідачем порушення, оскільки такі складені не у відповідності до п.4.2.8 Порядку.
Крім того, подана третьою особою копія фотозображення, де, на думку третьої особи, зафіксовано виявлене 07.05.2015 р. порушення відповідача, що стало підставою для здійснення відповідних донарахувань, здійснених позивачем не може бути належним доказом фіксації такого порушення, оскільки таке фотозображення не є додатком до будь-якого із актів, складених за результатами проведення обстежень літнього майданчика відповідача.
Відтак, в матеріалах справи відсутні, належні докази порушення відповідачем правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, оскільки відсутні будь-які письмові докази, графічні матеріали, фотозображення, абриси території чи інші документи, які фіксують дані порушення.
Крім того, пунктом 4.2.2 Порядку передбачено, що районні адміністрації звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги - вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу.
Районна адміністрація звернулася до відповідача про виявлене 07.05.2015 р. порушення, проте, в подальшому жодних звернень про повторні обстеження до відповідача, а відтак і про неусунення ним такого порушення не було (відсутні належні докази).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення управлінню архітектури департаменту містобудування подання про скасування дозволу.
Відповідно до п. 4.2.9 Порядку, у разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту (про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень) дія дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика призупиняється на термін до 1 місяця. Протягом цього терміну суб'єкт господарювання зобов'язаний усунути всі відхилення від погодженого проекту. У разі не приведення об'єкта у відповідність до погодженого проекту продовж терміну призупинення дозволу він анулюється.
Ненаправлення відповідачу актів повторного обстеження від 16.06.2015 р. та 22.09.2015 р. та вимог про усунення порушень позбавило відповідача можливості належним чином зафіксувати усунення в трьохденний строк виявлених 07.05.2015 р. відхилень від погодженого проекту.
Разом з тим, у відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Основними функціями штрафних санкцій є попередження порушень, стимулювання до належного виконання зобов'язань учасниками господарських відносин, спонукання до припинення порушень, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
Відповідно до п. 4.2 розділу 4 договору "Відповідальність сторін", сторони договору погодили, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту, до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
Суд, проаналізувавши правову природу встановленої п. 4.2. договору плати в десятикратному розмірі орендної плати за невідповідність встановленого об'єкта соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення погодженому проекту вважає, що вимога про стягнення такої плати, по своїй суті є вимогою про стягнення штрафної санкції за порушення умов договору, а не заборгованістю зі сплати орендної плати у десятикратному розмірі, на що, в свою чергу, наголошує позивач.
Розмір орендної плати з урахуванням її індексації, а також порядок оформлення сторонами змін до договору у випадку зміни розміру орендної плати сторонами визначено в розділі 3 Договору.
В той же час, в п. 4.2. Договору сторони погодили, що у випадку невідповідності літнього майданчика проекту, тобто за умови неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідач зобов'язується сплатити десятикратний розмір орендної плати за весь час існування порушення умов договору.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Як зазначено в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини KEROJARVI V. FINLAND (Кероярві проти Фінляндії) та п. 32 рішення Gorou v. Greece (по. 2) (Гору проти Греції №2) зазначається, що для того, щоб враховувати стан національного правопорядку, суд повинен надавати значення судовій практиці у визначенні відповідності національного законодавства статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць названої Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами №№ 22083/93, 22025/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 19.01.2016 р. у справі №914/1342/15.
Разом з тим, 22.01.2018 р. відповідачем разом із письмовими поясненнями подано заяву про застосування до позовних вимог строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що позивач знав про порушення свого права починаючи з вересня 2015 року, однак, до суду звернувся лише у жовтні 2017 році після спливу річного терміну на звернення до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 4.2 Договору, при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.
З врахуванням наведеного, заявлена позовна вимога є вимогою про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, яка нарахована позивачем згідно з п. 3.2 Договору у десятикратному розмірі, на підставі п. 4.2 Договору, та яка не передбачена в Договорі як самосійний спосіб захисту порушеного права, при цьому умовами Договору не передбачено можливості розділити окремо розмір місячної орендної плати, який підлягає сплаті за місяць коли допущено порушення, та десятикратний розмір за порушення умов договору відповідно.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи наведене вище, до правовідносин, що виникли між сторонами застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи:
- третя особа листом № 4-35-2704 від 13.07.2015 р. повідомила позивача про те, що «в ході повторного обстеження літнього майданчика ПП «Гучва» на вул. І. Горбачевського, 22 встановлено, що порушення усунуто частково. Підприємством знято тентове покриття, проте каркас «маркізи» залишився»;
- разом із листом третьої особи № 4-35-2738 від 23.10.2015 р. на адресу позивача було надіслано акт проведення обстеження відкритого літнього майданчика ПП «Гучва» на вул. І. Горбачевського, 22;
- відповідно до акту № 712 від 22.09.2015 р., комісія з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова вирішила провести донарахування орендної плати по Договору за період з 07.05.2015 р. до 16.06.2015 р.;
Крім того, як зазначено третьою особою у поясненнях, зареєстрованих за вх. № 5192/18 від 13.02.2018 року, про всі виявлені порушення третя особа інформувала позивача листами № 4-35-1131 від 18.05.2015 року, № 4-35-1704 від 13.07.2015 року, № 4-35-2738 від 23.10.2015 року, копії котрих долучено до вищевказаних пояснень. Позивачем, зазначеного вище не спростовано.
Відтак, позивач, звернувшись з даним позовом до суду в 2017 році не пропустив трьохрічний строк позовної давності.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства „Гучва", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Франківська районна адміністрація м. Львова про стягнення боргу в розмірі 27 038,27 грн. не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1254 від 19.10.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2018 р.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Пазичев В.М.