Справа № 601/2112/17
07 березня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суд з позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що тимчасово проживає на території Шумського району Тернопільської області. З 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області позивачу здійснюється нарахування та виплата пенсії за віком. Згідно рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 7 від 16 травня.2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 01 червня 2017 року у зв'язку з тривалою відсутністю по тимчасовому місцю проживання.
Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують її конституційні права та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії за віком у період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та зобов'язати Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії за віком у період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2017 року.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року на підставі пункту 3 частини шостої статті 12 та пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26 лютого 2018 року відповідач подав відзив на позов, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено на підставі діючого законодавства. Зокрема, відповідач зазначив, що рішенням Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шумської РДА Тернопільської області від 16 травня 2017 року позивачу скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та яким зобов'язано Кременецьке ОУПФУ припинити виплату пенсії вище зазначеній особі, на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини у їх сукупності, суд вважає достатніми підстави для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Підстав для розгляду справи в судовому засіданні не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що тимчасово проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою №0000315099 від 31 серпня 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 грудня 2014 року №6116000047 з 01 серпня 2014 року ОСОБА_2 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області позивачу здійснюється нарахування та виплата пенсії за віком.
Згідно рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 7 від 16 травня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 01 червня 2017 року у зв'язку з тривалою відсутністю по тимчасовому місцю проживання, оскільки згідно даних Держприкордонслужби від 12 травня 2017 року в січні 2017 року позивач повернулася на окуповану територію.
Як вбачається з листа ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області № 26/Т-11 від 03 жовтня 2017 року, згідно рішення комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 13 від 14 вересня 2017 року позивачу відновлено виплату пенсії згідно п. 18 Постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» через 6 місяців після припинення, тобто з 1 грудня 2017 року.
ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області № 4632/02 від 20 жовтня 2017 року підтверджено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01 червня 2017 року на підставі витягу з протоколу № 7 засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16 травня 2017 року.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частини третьої цієї статті, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем не надано до суду відомостей щодо прийняття ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області рішення про призупинення виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2014 року з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В якості підстави для припинення виплати пенсії позивачу відповідач посилався рішення Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Шумської РДА Тернопільської області від 16 травня 2017 року та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.
Суд зазначає, що рішення Управління соціального захисту населення Шумської РДА Тернопільської області не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Крім того, слід зазначити, що припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку зі скасуванням органами соціального захисту населення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.
Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Кабінетом Міністрів України 07 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За змістом статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Матеріалами справі підтверджено, що позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як переміщена особа у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Зазначене підтверджується довідкою №0000315099 від 31 серпня 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Посилання відповідача на рішення Управління соціального захисту населення Шумської РДА Тернопільської області від 16 травня 2017 року, як на підставу припинення виплати пенсії позивачу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.
Водночас суд зауважує, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. При цьому повноваженнями приймати закони наділена лише Верховна Рада України (стаття 91 Конституції України). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Конституційне поняття «закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Водночас, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено законами.
Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Особливу увагу слід звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена пенсійним органом без прийняття відповідного рішення тощо.
Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.
Відтак, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов'язане з правом мирно володіти своїм майном.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставною, оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, тому позов слід задовольнити.
Згідно частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки рішення суду прийнято на користь позивача, тому, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640,00 грн має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вулиця Чорновола, 2, місто Кременець, Тернопільська область, 47003), Управління соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії за віком у період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2017 року.
Зобов'язати Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії за віком у період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640,0 грн (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.