01 березня 2018 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 755/16863/17
Апеляційне провадження №22-ц/796/2363/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Субчак Ю.Р.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування подання щодо укладення контракту, визнання незаконним перебування на посаді та неправомірними виконання обов'язків, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва постановленої 09 листопада 2017 року в приміщення Дніпровського районного суду м. Києва під головуванням судді Яровенко Н.О.,-
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просив визнати визнати незаконним та скасувати Подання до Київського міського голови, щодо укладання контракту на новий термін директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_4; визнати незаконним та скасувати контракт від 17 вересня 2015 року підписаний Київським міським головою та ОСОБА_4, визнати незаконним перебування на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та неправомірним виконання обов'язків ОСОБА_4 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року ун. №759/17316/14-ц пр. № 2/759/790/15; скасувати наказ Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням чисельності і штату на підприємстві. Поновити ОСОБА_1 на роботі у Ритуальній службі спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на посаді начальника відділу постачання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування подання щодо укладення контракту, визнання незаконним перебування на посаді та неправомірними виконання обов'язків, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушеннями норм чинного законодавства. Вказує, що спори, що виникають з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації, не підвідомчі адміністративним судам, а мають розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомляли. Тому, у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київського міського голови ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування подання щодо укладення контракту, визнання незаконним перебування на посаді та неправомірними виконання обов'язків, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати незаконним та скасувати Подання до Київського міського голови, щодо укладання контракту на новий термін директором Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_4; визнати незаконним та скасувати контракт від 17 вересня 2015 року підписаний Київським міським головою та ОСОБА_4, визнати незаконним перебування на посаді директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» та неправомірним виконання обов'язків ОСОБА_4 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року ун. №759/17316/14-ц пр. № 2/759/790/15; скасувати наказ Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням чисельності і штату на підприємстві. Поновити ОСОБА_1 на роботі у Ритуальній службі спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» на посаді начальника відділу постачання.
Відмовляючи у відкритті провадження в зазначеній вище частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Проте колегія суддів з таким висновком погодитися не може, з огляду на таке.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що ним заявлені позовні вимоги, зокрема, щодо захисту його порушених трудових прав шляхом скасування наказу про звільнення та поновлення його на роботі.
Решта заявлених позивачем позивних вимог, які об'єднані в одне провадження з вимогами про скасування наказу № 151-к від 16 червня 2015 року про звільнення та поновлення на роботі, обґрунтовані порушенням процедури призначення на посаду директора Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» ОСОБА_4, за підписом якого видано оспорюваний наказ № 151-к від 16 червня 2015 року (а.с.19).
Відповідно до ст. 20 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.
За змістом п. 34 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року, комунальні підприємства, установи чи організації не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність директора комунального підприємства, установи чи організації не належить до публічної служби, визначеної цим Кодексом.
Відносини з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації є трудовими.
Видання відповідного акта органом місцевого самоврядування не змінює правової природи цих відносин.
Суди повинні враховувати, що спори, які виникають з приводу призначення чи звільнення директора комунального підприємства, установи чи організації, не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, враховуючи викладене та з урахуванням положень ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції, вважає, що зважаючи на характер спірних правовідносин даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, з огляду на що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року - скасувати та передати питання для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний тест постанови складено 06 березня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: