01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.12.2006 № 18/571
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Бородіна О.Г.,
від відповідача-1 не з'явились,
відвідповідача-2 Біланинець І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.09.2006
у справі № 18/571
за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"
до Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
про стягнення 9900000,00 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів 9000000,00грн. поворотної фінансової допомоги, 900 000,00 грн. штрафу за неповернення поворотної фінансової допомоги, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 у справі № 18/571 позов задоволено повністю за рахунок відповідача-2. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 9 000 000,00 грн. заборгованості, 900 000,00 грн. штрафу, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати. В апеляційний скарзі відповідач-2 посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 79 ГПК України стосовно зупинення провадження по справі до вирішення Господарським судом Донецької області справи про визнання договору поворотної фінансової допомоги від 16.08.2004 недійсним; судом також порушено вимоги ч. 1 ст. 38 ГПК України щодо витребування від позивача чи відповідача оригіналу договору. Крім цього, відповідач-2 зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства України і п. 6.3. договору про надання поворотної фінансової допомоги суд першої інстанції не взяв до уваги погодженні між сторонами умови про те, що всі спори, пов'язані з виконанням зазначеного договору вирішуються сторонами шляхом переговорів. Тому, відповідач-2 вважає, що досудове врегулювання спору шляхом проведення переговорів, передбачене п. 6.3 договору, обмежує право сторін за договором звертатися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу посилається на те, що сторонами були подані достатні докази для вирішення даного спору, відповідно до ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються до господарського суду у разі, коли обставини справи згідно з законодавством України підлягають підтвердженню тільки такими документами чи на вимогу господарського суду; з метою досудового врегулювання спору шляхом переговорів позивачем неодноразово направлялись відповідачу листи з проханням провести погашення заборгованості, але вони залишені без відповідей; Господарським судом Донецької області відмовлено в задоволенні вимог про визнання договору поворотної фінансової допомоги від 16.08.2004 недійсним.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, встановив наступне:
16.08.2004 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір № Д/НФ-041277/ню про надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу-2 процентну поворотну фінансову допомогу у розмірі 9 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору строк поворотної фінансової допомоги визначається з моменту набуття чинності договором і становить 1 рік.
Згідно пункту 5.1 договору після закінчення строку, визначеного п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів повернути суму поворотної фінансової допомоги.
Платіжним дорученням № 3487 від 16.08.2004 позивач перерахував відповідачу-2 поворотну фінансову допомогу у розмірі 9 000 000,00 грн. згідно договору від 16.08.2004.
Однак, відповідач-2 своїх зобов'язань за договором не виконав, надану позивачем поворотну фінансову допомогу не повернув.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку неповернення або несвоєчасного та неповного повернення фінансової допомоги у строк, передбачений договором, відповідач сплачує штраф у розмірі 10% неповерненої або несвоєчасно поверненої суми.
За неповернення поворотної фінансової допомоги позивачем нараховано штраф у сумі 900 000,00 грн.
Оскільки відповідач-2 поворотну фінансову допомогу, надану позивачем згідно договору від 16.08.2004, не повернув, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги за рахунок відповідача-2 про стягнення 9 000 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги, 900 000,00 грн. штрафу за неповернення поворотної фінансової допомоги, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стосовно клопотання відповідача-2 про зупинення провадження по справі до вирішення справи про визнання договору поворотної фінансової допомоги від 16.08.2004 недійсним, необхідно зазначити, що підстави для задоволення клопотання відсутні у зв'язку тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2006 № 1/258пд відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП “Закарпатський облавтодор» до ДП “Донецька залізниця» про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № Д/НФ-041277/ню від 16.08.2004.
Твердження відповідача-2 про порушення судом першої інстанції ст. 38 ГПК України помилкове, так як зазначеною нормою передбачається обов'язок господарського суду витребувати докази у разі їх недостатності, однак у матеріалах справи міститься засвідчена копія договору і згідно ч. 3 ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Не може бути прийнято до уваги також твердження відповідача-2 про обмеження досудовим врегулюванням спору права на судовий захист, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, і згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 у справі № 18/571 - скасуванню.
Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (далі - Декрет) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Відповідно п.п. “з» п. 1 ст. 3 Декрету із апеляційних скарг на рішення господарського суду державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви в суді першої інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.
Згідно п.п. “а» п. 1 ст. 3 Декрету із позовних заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн.).
Відповідач-2 платіжним дорученням № 3046 від 27.09.2006 сплатив 49500,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, тобто у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством. Тому, зайво сплачене державне мито у сумі 36750,00 грн. (49500,00 грн. - 12750,00 грн.) підлягає поверненню відповідачу-2.
Відповідно до викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», ст. 47, ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2006 у справі № 18/571 - без змін.
2. Повернути Дочірньому підприємству “Закарпатський облавтодор» ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України» зайво сплачене державне мито у сумі 36750,00 грн. (тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), перераховане платіжним дорученням № 3046 від 27.09.2006.
3. Матеріали справи № 18/571 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.12.06 (відправлено)