01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.12.2006 № 43/780-26/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Лисак Т.Л.,
від відповідача1: Костенко М.В.,
від відповідача2: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2006
у справі № 43/780-26/208
за позовом Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Європоліс"
до Української державної інноваційної компанії
Товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс"
про визнання недійсним договору страхування
Постанова прийнята 26.12.2006 у зв'язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 21.12.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2005 у справі № 43/780 позов було задоволено і визнано недійсним договір страхування з дати його укладання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2006 у справі № 43/780 зазначене рішення Господарського суду м. Києва скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 рішення Господарського суду м. Києва від 27.10.2005 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 у справі № 43/780 скасовані і справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2006 у справі № 43/780-26/208 позов задоволено. Визнано недійсним договір страхування № 18-Ф від 15.04.1997 з дати його укладання. Стягнуто з ТОВ “Контекс» 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
Між позивачем, ТОВ “Контекст» і Київським регіональним відділенням Української інноваційної компанії (інвестором) був укладений договір страхування № 18-Ф від 15.04.1997. Згідно вказаного договору було застраховано фінансовий ризик повного повернення коштів інвестора (його цільового інноваційного вкладу), який він надав ТОВ “Контекст» для реалізації інноваційного проекту “Організація серійного виробництва сталевих безтрубних теплообмінників (взамін мідних ребристо-трубчастих для газових водогрійних колонок)» № 30-0097-95 за інноваційним договором № 11/96-97П від 15.04.1997.
Інноваційний договір № 11/96-97П від 15.04.1997 між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України та ТОВ “Контекст» був укладений на продовження дії інноваційного договору № 11/96 від 08.08.1996 між тими ж особами до 08.08.1999, про що безпосередньо зазначено в п.4.9. інноваційного договору № 11/96-97П від 15.04.1997. Додатком № 3 до обох інноваційних договорів був затверджений однаковий кошторис витрат щодо проекту.
Таким чином, сторони інноваційного договору № 11/96 від 08.08.1996 за взаємною згодою припинили зобов'язання за цим договором, здійснивши новацію шляхом укладання нового інноваційного договору № 11/96-97П від 15.04.1997 (п.12.7 цього договору) відповідно до статті 220 ЦК УРСР, діючого на той час.
Відповідно до п.4.2. інноваційного договору № 11/96-97П від 15.04.1997 ТОВ “Контекс» зобов'язувалось використовувати вклад інвестора виключно на виконання проекту, відповідно до календарного плану (додаток № 2 до договору) та кошторису витрат (додаток № 3 до договору).
Оспорюваний договір страхування № 18-Ф від 15.04.1997 є також договором, укладеним внаслідок новації договору страхування № 15-Ф від 15.08.1996 між тими ж особами (який був укладений для страхування ризику неповернення коштів за інноваційним договором № 11/96 від 08.08.1996). В п.8.5.2. договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997 йдеться, що з моменту вступу в дію цього договору, тобто згідно п .5.1. зазначеного договору з моменту його підписання, та за умови пролонгації інноваційного договору № 11/96 від 08.08.1996 скасовується дія договору страхування № 15-Ф від 15.08.1996.
Таким чином, відповідно до договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997, що був укладений між позивачем, ТОВ “Контекс» та Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, предметом цього договору було майнове страхування фінансового ризику повного повернення інвестору (Київське міське відділення Державного інноваційного фонду України) його цільового вкладу, який він надав ТОВ “Контекс» за інноваційним договором № 11/96-97П від 15.04.1997 (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач, як страховик, страхує цільовий вклад інвестора, який він надав ТОВ “Контекс».
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про страхування», що діяв на дату укладення договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997, страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 20 вказаного Закону (ст. 21 нової редакції) страхувальник при укладенні договору страхування зобов'язаний повідомити страховика про всі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Однак, ТОВ “Контекс» при укладанні договору страхування в 1997 році не надав позивачу всю інформацію стосовно об'єкту страхування, дані Аудиторського висновку від 27.01.1997 та Експертного висновку Центру експертизи Держінофонду України від 08.04.1997 щодо виконання інноваційного договору № 11/96 від 08.08.1996 були позитивні, в результаті цих перевірок досліджувався загальний фінансовий стан ТОВ “Контекс», а тому ці документи не містили інформації про нецільове використання коштів.
Обставини невідповідності відомостей стосовно об'єкту страхування стали відомі позивачу лише з вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2004 за кримінальною справою № 1-36 2004 р. про притягнення директора ТОВ “Контекс» Оскрета Ю.В. до кримінальної відповідальності за ст. 210 ч.1 КК України (нецільове використання бюджетних коштів). Директор ТОВ “Контекс» без згоди інвестора та позивача, змінив витрати за статтями кошторису, який є додатком до інноваційного договору № 11/96-97П від 15.04.1997, що істотно порушує умови цього інноваційного договору стосовно цільового використання інноваційної позики (бюджетних коштів).
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені.
Так, Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2004 за кримінальною справою № 1-36 2004 р. встановлено (стор. 4), що за даними Головної книги з серпня 1996 р. по вересень 1999 р. включно, нараховано заробітну плату на загальну суму 72351 гривні 30 коп., у тому числі: заробітну плату інженерно-технічним працівникам (ІТР) - 21 372 гривні 73 коп., зарплати адміністративно-управлінському персоналу 47 674 гривні 57 коп. та зарплата працівникам працюючим по підряду 3304грн. Далі Вироком встановлено, що згідно статті № 1 “Заробітна плата» додатку № 3 до інноваційного договору № 11/96 від 08.08.1996 р. та інноваційного договору № 11/96-97П від 15.04.1997, який передбачає кошторис витрат на виконання робіт по проекту “Організації серійного, виробництва сталевих безтрубних теплообмінників (взамін мідних ребристо-трубчатих) для газових водогрійних колонок», передбачено витрати на заробітну плату інженерно-технічних робітників в розмірі 13 540 гривень. Таким чином, на підставі даних Висновку № 241 судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі від 14.03.2001 по статі “Заробітна плата» має місце перевитрата 7 832 гривні 73 коп.
У висновку № 873 судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі від 26.02.2003 зазначається (стор. 8), що згідно висновку № 241 судово-бухгалтерської експертизи від 14.03.2001 перевитрати по статті “Заробітна плата» склали 7 832 гривні 73 коп., статті “Нарахування на заробітну плату» - 2214 гривень 90 коп., статті “Накладні витрати» - 17075 гривень 68 коп., а всього - 27123 гривні 31 коп., що підтверджується проведенним дослідженням. Далі зазначено, що вказані перевитрати виникли в період з 15.08.1996 по 06.08.1999.
Таким чином, вищезазначеними документами підтверджується нецільове використання інноваційної позики (бюджетних коштів), у вигляді перевищення затверджених кошторисом витрат меж видатків бюджетних коштів, які були надані йому у вигляді інноваційної позики за інноваційним договором № 11/96 від 08.08.1996 у період до укладання договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997.
Суд першої інстанції вірно визнав, що додержання ТОВ “Контекс» кошторису інноваційного договору є суттєвою умовою щодо об'єкту страхування, оцінки страхового ризику (ймовірності неповернення інноваційних коштів) та визначення страхового платежу. До обов'язків ТОВ “Контекс» входило використання цільового вкладу інвестора на реалізацію проекту відповідно до умов інноваційного договору (п. 3.1.2. договору), а до обов'язків інвестора - не вносити змін та доповнень до інноваційного договору без письмової згоди на те страховика (п. 3.3.2 договору). Отже, умови договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997 були порушені ТОВ “Контекс» та інвестором (вигодонабувачем), оскільки сторони порушили обов'язкову суттєву умову договору страхування про те, що здійснюється страхування цільової позики.
Так, згідно абз. 2 п.13 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
Відсутність у позивача відомостей про те, що на момент укладання договору страхування № 18-Ф від 15 квітня 1997, ТОВ “Контекс» допускав нецільове використання інноваційної позики (бюджетних коштів), у вигляді перевищення затверджених кошторисом витрат меж видатків бюджетних коштів, які були надані йому у вигляді інноваційної позики за інноваційним договором № 11/96 від 08.08.1996, має суттєве значення та зачіпає природу угоди страхування, а також суттєво збільшує ризик неповернення позички.
Тому, договір страхування, що оспорюється, є укладений внаслідок помилки, оскільки позивач помилявся стосовно суттєвих умов договору, серед яких за ст. 15 Закону України “Про страхування», що діяв на дату укладення договору страхування № 18-Ф від 15.04.1997, є об'єкт страхування та визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків, що визначаються залежно від страхового ризику.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав договір страхування № 18-Ф від 15.04.1997 недійсним на підставі ст. 56 ЦК УРСР, як укладений внаслідок помилки.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Української державної інноваційної компанії та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2006 у справі № 43/780-26/208 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2006 у справі № 43/780-26/208 - без змін.
2. Матеріали справи № 43/780-26/208 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
29.12.06 (відправлено)