27 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 761/784/17
провадження № 22-ц/796/714/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф.,
суддів - Кравець В.А., Кулікової С.В.,
секретаря - Синявського Д.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Сетам»
третя особа - Дочірнє підприємство «Транспортно-експедиційний центр»
розглянув апеляційніскаргиДержавного підприємства «Сетам», в інтересах якого діє Конепуд Дмитро Васильович,
та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в інтересах якого діє Васіна Інна Олександрівна,
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Осаулова А.А. від 28 серпня 2017 року,
В січні 2017 року ОСОБА_1, посилаючись на те, що електронні торги з продажу транспортного засобу, в яких його визначено переможцем, відбулися з порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання цих електронних торгів недійсними, та стягнення гарантійного внеску за проведення електронних торгів та коштів сплачених за лот.
Позовні вимоги обґрунтовував, тим що він приймав участь в електронних торгах по лоту 146835. Сплативши гарантійний внесок на рахунок Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») в сумі 1642,69 грн. та здійснивши ставку в сумі 32 853,75 грн. за вказаний лот він став переможцем електронних торгів із зобов'язанням перерахувати всі кошти на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ). Після чого роздрукував протокол про проведення електронних торгів, підписавши його, у встановлений законом строк надіслав організатору торгів - ДП «Сетам», сплативши суму по лоту - 31 211,06 грн.
У зв'язку з тим, що в порушення чинного законодавства про проведення електронних торгів державний виконавець не склав акту про проведені торги, не передав переможцю придбане на торгах майно, а також те, що майно з торгів було відсутнє у зберігача, визначеного державним виконавцем, просив визнати недійсними електронні торги та складений за їх наслідками 08 червня 2016 року протокол № 182659; стягнути з ДП «Сетам» сплачений гарантійний внесок у сумі 1642,69 грн.; стягнути з ВПВР Департаменту ДВС МЮУ сплачені кошти за придбання лоту 146835 на електронних торгах у розмірі 31 211,06 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ВПВР Департаменту ДВС МЮУ грошові кошти, сплачені по лоту 146835 на електронних торгах 08.06.2016, в сумі 31 211,06 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ДП «Сетам» сплачений гарантійний внесок за проведення електронних торгів 08.06.2016 по лоту 146835 в сумі 1642,69 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач - ДП «Сетам» звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в частині стягнення суми гарантійного внеску з ДП «Сетам» є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалюючи рішення в частині стягнення гарантійного внеску, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки чинним на момент проведення електронних торгів законодавством чітко встановлено підстави за яких повертається гарантійний внесок. Судом не враховано, що у відповідності до абзацу 2 частини 6 Розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 (в редакції на момент проведення електронних торгів) (далі - Порядок), гарантійний внесок повертається учасникам електронних торгів у разі припинення електронних торгів.
Вважав, що ДП «Сетам» як організатор торгів належно здійснив свою роботу, а судом першої інстанції не встановлено обставин порушення ДП «Сетам» вимог чинного законодавства в ході проведення електронних торгів, а тому відсутні підстави для стягнення гарантійного внеску.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року в частині стягнення на користь позивача гарантійного внеску в сумі 1642,69 грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Також не погоджуючись з рішенням суду відповідач - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказував на те, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що ухвалюючи рішення, суд, ототожнивши поняття «акт не складався» з тим, що переможець торгів за ним не звертався, дійшов помилкового висновку про те, що акт про проведені електронні торги державним виконавцем не складався.
Судом не взято до уваги, що грошові кошти за придбане на торгах майно були перераховані на рахунок стягувача, а тому суд першої інстанції для повного та всебічного з'ясування обставин справи повинен був залучити до участі у справі стягувача ПАТ «Укргазбанк».
За вказаних обставин просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідачі, належним чином повідомлені про судове засідання суду апеялцінйої інстанції, своїх представників не направили.
Третя особа - Дочірнє підприємство «Транспортно-експедиційний центр» в судове засідання суду апеляційної інстанції свого представника не направив.
Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу та їх представників.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2012 року Господарським судом Одеської області видано наказ № 5017/1881/2012 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2012, яким стягнуто з Дочірнього підприємства «Транспортно-експедиційний центр» (далі - ДП «Транспортно-експедиційний центр») на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Київ» заборгованість за кредитом з нарахованими відсотками та неустойкою (а.с. 63).
Судом встановлено, що 12 жовтня 2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34910425 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 5017/1881/2012 від 11.09.2012.
Вході здійснення виконавчого провадження були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна боржника - ДП «Транспортно-експедиційний центр», що були організовані ДП «Сетам» на замовлення ВПВР Департаменту ДВС МЮУ.
Згідно протоколу № 182659 проведення електронних торгів від 08.06.2016 з продажу арештованого майна - транспортного засобу: марка БГМ-1 ЗИЛ 131, 1987 року випуску, державний номерний знак 45071ОВ, переможцем торгів визнано ОСОБА_1, який придбав майно за ціною 32 853,75 грн. з урахуванням сплаченого гарантійного внеску в сумі 1 642,69 грн. Придбане позивачем на електронних торгах майно знаходилось на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання умов про проведення електронних торгів ОСОБА_1 перерахував на рахунок продавця - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ грошові кошти за придбання вказаного майна по лоту № 146835 в сумі 31 211,06 грн., а також суму гарантійного внеску у розмірі 1642,69 грн. на рахунок ДП «Сетам».
Факт перерахування позивачем суми гарантійного внеску та грошових коштів за придбання майна на електронних торгах відповідачами не заперечувався.
Ухвалюючи рішення в частині щодо стягнення суми гарантійного внеску та грошових коштів за придбаний товар, суд першої інстанції виходив з того, що товар, за який позивач сплатив кошти, а також гарантійний внесок, не було йому передано, дійшов висновку про задоволення позову та стягнення цих коштів.
При цьому, суд також дійшов висновку, що договір купівлі-продажу, оформлений протоколом електронних торгів від 08.06.2017 за № 182659, є розірваним.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, оскільки вони суперечать нормам матеріального права та матеріалам справи, враховуючи наступне.
Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги в частині стягнення гарантійного внеску та сплачених грошових коштів за товар тим, що майно, придбане ним на електронних торгах так і не було йому передано, у зв'язку з чим вважав, що має право відмовитися від договору купівлі-продажу та отримати свої кошти.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав на електронних торгах, що відбулися 08.06.2016 автомобіль, сплативши за нього суму коштів у розмірі 32 853,75 грн., з яких грошові кошти в сумі 31 211,06 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитних сум Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26.07.2016. Сума сплаченого гарантійного внеску склала 1 642,69 грн.
За результатами електронних торгів державним виконавцем було складено Акт № 34910425/16-2 про проведення електронних торгів.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) в редакції, яка була чинною на момент проведення електронних торгів, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майната майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України (ч. 2 ст. 61 Закону).
Згідно з Порядком організатор електронних торгів - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
В пункті 3 розділу III Порядку зазначено, що організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на другий робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, що підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень тощо).
Згідно пункту 2 розділу ІVПорядку для участі в електронних торгах учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо за формою, розміщеною на Веб-сайті, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора (крім випадків, визначених розділом VІ, пунктами 1, 2 розділу VІІ цього Порядку) та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачами у справі ОСОБА_1 внесено на рахунок організатора - ДП «Сетам» суму гарантійного внеску у розмірі 1642,69 грн.
Порядок повернення коштів, перерахованих учасником електронних торгів, в тому числі і переможцем, на рахунок організатора торгів як гарантійний внесок, передбачено Порядком.
Так, відповідно до абзацу 14 пункту 1 розділу Х Порядку у разі зупинення виконавчого провадження після завершення електронних торгів переможець має право відмовитись від сплати за придбане на електронних торгах майно. У такому випадку йому повертається гарантійний внесок.
Пунктом 2 розділу Х Порядку передбачено, що гарантійний внесок переможця електронних торгів зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди організатору. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається протягом трьох робочих днів після отримання від державної виконавчої служби повідомлення про повний розрахунок переможця електронних торгів за придбане майно.
Якщо електронні торги не відбулися або майно знято з реалізації відповідно до пункту 6 цього розділу, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам цих електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем визнання електронних торгів такими, що не відбулися, за винятком випадків, передбачених цим пунктом цього розділу.
У разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу організатора.
Крім цього, гарантійний внесок у відповідності до абзацу 2 пункту 6 розділу ХІ Порядку повертається учасникам електронних торгів у разі припинення електронних торгів.
Отже, гарантійний внесок може бути повернуто переможцю електронних торгів лише у випадку набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними та у випадку, якщо на момент зупинення виконавчого провадження після проведення електронних торгів переможець відмовився від сплати за придбане на електронних торгах майно.
Звертаючись до суду з позовом позивач просив визнати електронні торги недійсними. Судом відмовлено в цій частині позовних вимог.
Рішення суду в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання електронних торгів недійсними позивачем не оскаржувалося.
Матеріали справи не містять доказів, що існує рішення суду в іншій справі, яке набрало законної сили, про визнання електронних торгів від 08.06.2017 за № 182659 недійсними.
Також матеріали справи не містять доказів, як підтверджують, що після проведення електронних торгів було зупинено виконавче провадження та переможець торгів - позивач по справі відмовився від сплати за придбане ним на електронних торгах майно.
Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Цивільний процесуальний кодекс України у статті 77 встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, які кореспондуються з положеннями ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу наведених положень закону позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду доказів, які вказують на те, що йому як переможцю торгів підлягає поверненню сплачений організатору гарантійний внесок.
Підстави, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги в частині щодо стягнення суми гарантійного внеску, а саме те, що придбане ним майно на електронних торгах,відсутнє за його місцем зберігання, не можуть бути підставою для стягнення суми гарантійного внеску з організатора торгів, у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент проведення електронних торгів.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції наведених обставин та положень закону не врахував, не встановив чи наявні наведені позивачем обставини для стягнення суми гарантійного внеску відповідають положенням закону, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення гарантійного внеску.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводиапеляційної скарги ДП «Сетам», що судом неповно з'ясовано обставини справи в частині стягнення суми гарантійного внеску, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги ВПВР Департаменту ДВС МЮУ щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів за придбане позивачем на торгах майно.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу і майна па публічних торгах, а відтак, є правочином, що узгоджується з нормами статей 650,655 та частини 4 статті 656 ЦК України.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 9 Порядку у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отамання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що за наявності Акту державного виконавця про проведення електронних торгів ОСОБА_1 є власником, придбаного з електронних торгів майна.
Зважаючи на викладене, відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, яка може бути розірваною в судовому порядку з підстав порушення істотних умов договору.
Як зазначалось вище згідно Акту про проведення електронних торгів ОСОБА_1 придбав на електронних торгах, що відбулися 08.06.2016, транспортний засіб БГМ-1 ЗИЛ 131, 1987 року випуску, ДНЗ 45071ОВ, сплативши за нього суму коштів у розмірі 32 853,75 грн. ОСОБА_1 не звертався до державного виконавця із вимогою про отримання такого Акту.
Матеріали справи не містять належних доказів про визнання вказаного вище акту недійсним у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що договір купівлі-продажу автомобіля, придбаного позивачем з електронних торгів, є розірваним у встановленому законом порядку, про що зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Однак такий висновок суду не може бути взято до уваги судової колегії, оскільки до такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом не заявляв позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля від 08.06.2016.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
В силу ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Беручи до уваги наведені положення закону, а також зважаючи на наявність акту державного виконавця про проведення електронних торгів, який у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та є чинним, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 залишаючись власником майна, придбаного з електронних торгів, просить повернути кошти за це майно, за наявності Акту, який не визнано недійсним.
Доводи ОСОБА_1 про те, що придбане ним з електронних торгів майно не знаходиться у зберігача не доведено належними доказами, а тому не може бути взято до уваги суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, неповно встановив обставини справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення коштів.
В силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне встановлення судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення частково і ухвалює нове в цій частині.
Ураховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів необхідно скасувати, та в цій частині позовних вимог відмовити.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалю нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні ДП «Сетам» до суду з апеляційною скаргою на рішення суду підлягав сплаті судовий збір в сумі 704,00 грн., який і сплачено апелянтом, що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 05.10.2017.
Відповідачем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення також долучено квитанцію на суму 704,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3399 від 06.10.2017 та № 4033 від 23.11.2017.
Беручи до уваги викладене, а також те, що судом апеляційної інстанції задоволено апеляційні скарги відповідачів, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ДП «Сетам» та ВПВР Департаменту ДВС МЮУ за подані ними апеляційні скарги у розмірі по 704 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,
Апеляційні скарги Державного підприємства «Сетам», в інтересах якого діє Конепуд Дмитро Васильович, та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в інтересах якого діє Васіна Інна Олександрівна, - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року в частині стягнення грошових коштів - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Сетам», третя особа: Дочірнє підприємство «Транспортно-експедиційний центр», про стягнення коштів - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Сетам» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2018 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
С.В.Кулікова