27 лютого 2018 року місто Київ.
Справа № 2-254/09
Апеляційне провадження № 22-ц/796/1907/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів Іванченко М.М., Рубан С.М., секретар судового засідання Задерей І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року, у складі судді Клочко І.В., ухваленого в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час ухвалення рішення та дату складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, відшкодування майнової шкоди, -
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 17 липня 2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Продаж частини даної квартири вчинено за 341 000,00 грн. Проте, відповідач, як інший співвласник спірної квартири чинить перешкоди позивачеві і третім особам у здійсненні ними права власності на належну їм частину квартири. Позивач просив зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні власністю, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, вселити його та третіх осіб до спірної квартири та стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 8 640,00 грн.
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., про переведення прав і обов'язків покупця. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просила з урахуванням положень ст. 362 ЦК України визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 17 липня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6; припинити право власності на 1/2 частину спірної квартири, яке виникло у ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4; перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_1, що мешкає у спірній квартирі по зазначеному договору купівлі-продажу частини квартири; визнати ОСОБА_1 покупцем 1/2 частини квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири та покласти на неї обов'язок виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму 341 000,00грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами у справі 23 квітня 2009 року, провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2016 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23.04.2009 року про затвердження мирової угоди скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.12.2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., про переведення прав і обов'язків покупця залишено без розгляду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.12.2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, відшкодування майнової шкоди - задоволено частково.
Вселено ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, в користуванні 1/8 частиною квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, на праві власності відповідно до договору купівля-продажу частки квартири від 17 липня 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 8 640,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В скарзі посилалася на те, що при ухваленні рішення суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, і тому, через невідповідність висновків суду обставинам справи, через порушення норм матеріального та процесуального права, дане рішення суду необхідно змінити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 вказував на те, що рішення є законним, а апелянтом не доведено, у встановленому законом порядку, незаконність оскаржуваного рішення. Також вказував на те, що в апеляційній скарзі відповідач просить рішення змінити, при цьому в прохальній частині ставить питання про його скасування.
До апеляційного суду сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Прокурор, що представляв недієздатну третю особу ОСОБА_4 доводи скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спір виник між співвласниками з приводу користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до договору купівлі-продажі квартири від 17.07.2008 року, позивач ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у власність 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах, тобто по 1/8 частині кожний. Загальна площа квартири становить 69,50 кв.м., житлова площа -41,90 кв.м. (а.с.7 т.1).
Інша 1/4 частина квартири належить відповідачу ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 09.06.1997 року (а.с.58 т.1).
Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перешкоджає у користуванні належним позивачу та третім особам майном.
Факт звернення позивача та третіх осіб до відповідача з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю підтверджується письмовою вимогою від 28.03.2017 року, яка залишена відповідачем без реагування (а.с.215, 216 т.2).
Також судом було встановлено, що вимоги позивача в частині вселення до спірної квартири третіх осіб, задоволені бути не можуть, оскільки останній не уповноважувався третіми особами на подачу позову, а суд, відповідно до ст.11 ЦПК України , (в редакції, що діяла на час розгляду справи районним судом) розглядає цивільні спори лише за зверненням фізичних осіб.
Також судом було встановлено, що позивач змушений був винаймати житло, через протиправну поведінку відповідача, яка не допускала позивача до квартири, на що витратив 8640 грн.
Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновок суду про обґрунтованість вимог позивача в частині усунення йому перешкод в користуванні власністю, та вселення останнього до квартири , а також в частині відшкодування йому шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, відповідають цим обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги, щодо ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Так, відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Частиною 1,2 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Крім того, відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Так як в поданій апеляційній скарзі, відповідач не навів доводів та не надав суду докази, з яких би вбачалось, що позивач не є співвласником спірної квартири, правових підстав для відмови йому в позові у суду не має.
Позивач має право користуватись своєю частиною спірної квартири, та проживати в ній.
Посилання відповідача на те, що позивач та третя особа набули право власності з порушенням її переважного права на придбання частки у спірній квартирі, не може бути враховано апеляційним судом, так як зустрічний позов відповідача залишено без розгляду і ухвала суду з цього приводу не оскаржена відповідачем.
Апеляційна скарга не містить жодних конкретних доводів з приводу невірного встановлення судом обставин, щодо спричинення позивачу шкоди, внаслідок не допуску його до квартири, та інших доводів з посиланням на конкретні обставини справи та норми права.
Суд вірно встановив, що відповідач порушила права позивача на користування своєю власністю.
Апеляційний суд надав відповідачу можливість подати більш обґрунтовану скаргу, проте така до апеляційного суду не надійшла, незважаючи на те, що відповідач отримав ухвалу суду 29 січня 2018 року і мала достатньо часу для отримання копії рішення в апеляційному суді та складання скарги.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повна постанова складена 28 лютого 2018 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді: Рубан С.М.
ІванченкоМ.М.