Ухвала
23 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 344/16462/14-ц
провадження № 61-8522 ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року з пропуском строку на касаційне оскарження; питання про поновлення строку не порушувалося. Крім того, заявником не було додано доказів сплати судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпунктів 4 і 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
До Верховного Суду13 лютого 2018 року передано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 рокуу вищевказаній справі.
У лютому 2018 року на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року до суду касаційної інстанції передано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та заяву про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року, копію повного тексту вказаного судового рішення заявником отримано поштою лише 16 вересня 2017 року.
Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.
Разом з тим, заявник просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги, визначений ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року, з посиланням на те, що: має скрутне матеріальне становище; ніде не працює; є одинокою матір'ю на утриманні якої знаходиться неповнолітня дочка, а також постійної матеріальної підтримки потребують непрацездатні батьки.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема: довідкою про доходи чи їх відсутність за 2017 рік, про наявність на утриманні непрацездатних батьків, довідкою з органу праці та соціального захисту населення, про те, що ОСОБА_1 дійсно має статус одинокої матері.
Предметом спору у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 585,71 доларів США. Разом з тим, заявником не надано доказів, що її майновий стан не дозволяє їй сплатити судовий збір у передбаченому законом розмірі.
Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для зменшення розміру судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 390, 393, ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2017 року залишити без руху, та продовжити заявнику строк для усунення недоліків до 23 березня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь