20 лютого 2018 р. Справа №903/809/17
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Старовижівської філії ПАТ "Волиньобленерго"
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський
про стягнення 2870,97 грн.
Суддя Шум М.С.
Представники сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність №5 від 19.01.2018р.
Встановив: Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Старовижівської філії ПАТ "Волиньобленерго" звернулося до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про стягнення 2870,97 грн. пені за невчасну оплату рахунків за поставлену електроенергію.
22.01.2018р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Ухвалою суду від 22.01.2018р. розгляд справи по суті призначено на 20.02.2018р..
19.02.2018р. представник відповідача подав заяву, в якій зазначив, що оплата пені та сплата земельного податку проводиться відповідно до кошторисних призначень по єдиному коду економічної класифікації видатків КЕКВ 2800. Доводить, що за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинський є боргові зобов'язання, щодо сплати земельного податку за рішеннями суду на загальну суму 7253331,54грн., що обтяжує додаткові виплати пені за використану електроенергію, що підтвердив кошторисом за 2018р. та даними щодо потреби коштів по сплаті земельного податку КЕВ за судовими рішеннями.
Представник позивача в призначене судове засідання не прибув.
Представник відповідача підтримала подане клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -
встановив:
12 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Волиньобленерго» в особі Старовижівської районної філії ПАТ “Волиньобленерго”(Постачальник) та Квартирно- експлуатаційним відділом міста ОСОБА_1 -Волинський (Споживач) був укладений договір №537-149.000 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.2.2.2. - 2.2.4 договору Споживач зобов'язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії, оплачувати використану електричну енергію, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричну енергії та інших нарахувань відповідно до законодавства України про електроенергетику.
Додатком №2 до договору сторони погодили щодо себе порядок розрахунків за спожиту електричну енергію. Відповідно до п.2 вказаного додатку рахунок для оплати використаної , енергії підлягає оплаті на протязі 3-х операційних днів банку від дня отримання Споживачем рахунку.
Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили застосування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання Споживачем щодо оплати використаної електричної енергії. При цьому споживач зобов'язувався сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення плежу, враховуючи день фактичної оплати.
Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.
Свої зобов'язання згідно договору ПрАТ «Волиньобленерго» виконало у повному обсязі, належним чином, а відповідач порушив виконання зобов'язання щодо вчасного рахунку за поставлену електричну енергію у термін починаючи з вересня 2016 року по лютий 2017року включно.
Відповідно до умов договору за порушення терміну оплати електричної енергії споживачу нараховувалась пеня.
Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про постачання електричної енергії №537-149.000 від 12.01.2012р.
Статтею ст.275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав з порушенням строків, встановлених договором про постачання електричної енергії №537-149.000 від 12.01.2012р..
Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.
Оскільки, відповідач порушив строки оплати, як це було визначено договором, позивач правомірно нарахував пеню на підставі п.4.2.1. договору в сумі 2870,97грн.
В письмових поясненнях та в судовому засіданні представник відповідача правомірність нарахування штрафних санкцій не заперечує, однак просить суд на підставі ст.233 ГК України зменшити їх розмір на 90%. При цьому посилається на скрутне фінансове становище та судову практику викладену у п.7 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013, п.2.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 « Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Дане клопотання судом розглянуте та підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Суд прийняв до уваги пояснення представника відповідача та врахував, важкий фінансовий стан Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський, дійшов до висновку, що розмір пені необхідно зменшити на 50% та стягнути з відповідача розмір пені в сумі 1435,48 грн., в решті суми позову про стягнення пені відмовити.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 1435,48грн. В решті позову слід відмовити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
У зв'язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст.129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1.Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (44700, м.Володимир-Волинський, вул. Академіка Глушкова,1, код ЄДРПОУ 07516184) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (43023, ОСОБА_2, вул.Єршова,4, код ЄДРПОУ ) в особі Старовижівської філії ПАТ "Волиньобленерго" (44401, смт.Стара Вижівка, вул.Брідківська,2 ) 1435,48 грн. пені та 1600 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
3. В позові на суму стягнення 1435,49 грн. пені відмовити.
Повний текст рішення складено
26.02.2018р.
Суддя М. С. Шум