Справа № 754/4641/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевчук Олексій Петрович
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач, Лівобережне об'єднане УПФУ в місті Києві) в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії із застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2013-2015 роки, починаючи з 16.05.2016 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2000 року ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатор аварії на ЧАЕС.
У травні 2016 року ОСОБА_3 вперше звернувся до Лівобережного об'єднаного УПФУ в місті Києві із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.05.2016 Лівобережним об'єднаним УПФУ в місті Києві відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви позивача (а.с.89).
Для захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
За наслідком розгляду, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року Лівобережне об'єднане УПФУ в м. Києві зобов'язано призначити ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 16.05.2016 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, постанова Деснянського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року виконана відповідачем частково, а саме: при призначенні пенсії позивачу, пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні по економіці за 2007 рік.
Не погоджуючись з діями та вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вперше позивачу пенсію було призначено відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за вислугу років позивач звернувся вперше, а тому має застосовуватись показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, з наведених правових положень чинного законодавства вбачається, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший вид, яка призначена саме за цим Законом.
Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в даній справі має місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.
Так, в 2000 році позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатору аварії на ЧАЕС, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше - 16.05.2016.
Таким чином, оскільки позивачу було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше у 2016 році, то має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, як це передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України, у постановах від 31.03.2015 року №21-612а14 та від 22.12.2015 року №21-4071а15.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, пенсійним органом виконано постанову Деснянського районного суду міста Києва від 18.08.2016 року та призначено пенсію ОСОБА_3, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 16.05.2016 року, з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, протиправно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні по економіці за 2007 рік.
Крім того, не заслуговують на увагу суду посилання апелянта, що позивач не звертався до останнього з приводу здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, адже зазначене передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний виконувати без відповідного звернення особи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки відповідач був зобов'язаний провести перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, Лівобережним об'єднаним УПФУ в місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії із застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2013-2015 роки, починаючи з 16.05.2016 року.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова