Справа № 761/47216/17
Провадження № 2/761/477/2018
Іменем України
02 січня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Рибак М.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави, в особі Державної казначейської служби України, Президента України про стягнення суми грошової компенсації,
14.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому він просив стягнути з Держави шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача суму грошової компенсації завданої шкоди у розмірі 11 405,12 грн.
За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з позовної заяви позивач вказує адресу відповідача Держави, в особі Державної казначейської служби України - 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, та відповідача Президента України - 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 12.
Вказана в позовній заяві адреса відповідача Держави, в особі Державної казначейської служби України також підтверджується інформацією Офіційного веб-сайту Державної казначейської служби України, що розташоване в Печерському районі м. Києва та територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Разом з тим, місцезнаходженнями Президента України є Адміністрація Президента України, яка відповідно до Офіційного Інтернет - представництва знаходиться за адресою: 01220. м. Київ, вул. Банкова, 11, що розташоване в Печерському районі м. Києва та територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 109 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
15.12.2017 року набула чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України
Відповідно до п. 9 п. 1 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного процесуального кодексу в редакції від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року) позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Окрім того, підсудність даної справи не є виключною, а також не визначається за вибором позивача згідно ст.ст. 28, 30 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи положення зазначених правових норм, даний спір не підсудний Шевченківському районному суду міста Києва, а повинен розглядатись Печерським районним судом м. Києва
Відповідно до п. 11 п. 1 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного процесуального кодексу в редакції від 15.12.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Проте, оскільки заява ОСОБА_1, яка була подана до набрання чинності цією редакцією Кодексу, від самого початку не була подана з додержанням вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу щодо підсудності справи, наявні підстави для виконання судом вимог ст. 187 ЦПК України.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку про направлення справи за позовом ОСОБА_1 до Держави, в особі Державної казначейської служби України, Президента України про стягнення суми грошової компенсації за підсудністю до Печерського районного суду м. Кивєа.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 28, 30, 31, 259, 260 ЦПК України, суддя -
Надіслати справу за позовом ОСОБА_1 до Держави, в особі Державної казначейської служби України, Президента України про стягнення суми грошової компенсації за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК