вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/32312/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Смірнової Л.Г.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від прокуратури - Чумаченко А.А., посвідчення №035414 від 01.09.2015;
від ТОВ "Зорема Вест"- Кузьмич-Браток Р.А., довіреність № б/н від 15.01.2018;
від Фонду державного майна України - Левадний Р.С., довіреність № 516 від 29.12.2017;
від - ПАТ "Компанія "Райз" - Шпічка М.І. - директор;
від ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" - представник не прибув;
від ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 про затвердження мирової угоди у справі №910/32312/15 (суддя Грєхова О.А.) за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії, та за зустрічним позовом Фонду державного майна України до товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест", публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2 - публічного акціонерного товариства "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" (далі - ТОВ "Зорема Вест") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), з урахуванням поданих уточнень, про зобов'язання ФДМУ підписати Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, укладеного між ФДМУ і ПАТ "Компанія "Райз", та про зобов'язання розробити новий проект "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель".
В свою чергу, ФДМУ звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ "Зорема Вест", ПАТ "Компанія "Райз" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива"), з урахуванням уточнень, про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу Товариства, укладеного між ФДМУ і ПАТ "Компанія "Райз", про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.12.2015 року, укладеного між ПАТ "Компанія "Райз" і ТОВ "Зорема Вест", та про зобов'язання депозитарної установи ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" списати з рахунку у цінних паперах ПАТ "Компанія "Райз" пакет акцій ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" у вказаній кількості простих іменних акцій, що складає 93,52% статутного капіталу Товариства на рахунок Держави Україна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/32312/15 в частині відмови повністю у задоволенні зустрічного позову Фонду державного майна України про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії, скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду, в решті - в частині відмови повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у даній справі залишено без змін.
За результатом нового розгляду Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.08.2017 у справі № 910/32312/15 заяву сторін про затвердження мирової угоди задовольнив; затвердив мирову угоду, зміст якої викладено в резолютивній частині ухвали, провадження у справі припинив.
Дослідивши умови мирової угоди, встановивши, що вона підписана уповноваженими представниками сторін, її зміст відповідає вимогам чинного законодавства та стосується предмету позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона підлягає затвердженню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва 07.08.2017 у справі № 910/32312/15 скасувати; справу направити до розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що мирова угода, яка стосується внесення змін у договір від 02.10.2013 року № КПП-625 не підлягала затвердженню судом з огляду на необхідність розірвання вказаного договору через порушення ПАТ "Компанія "Райз" його умов, зокрема, невиконання ПАТ "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.
Так, скаржник зазначає, що внаслідок бездіяльності ПАТ "Компанія "Райз" сталася техногенна катастрофа, що завдала значних збитків державним інтересам.
Також, апелянт зазначає, що затвердженням вказаної мирової угоди було зменшено обсяги зобов'язань ПАТ "Компанія "Райз" щодо вжиття заходів до запобігання порушення екологічного законодавства.
Представник апелянта в судовому засіданні 05.02.2018 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представники ТОВ "Зорема Вест", Фонду державного майна України та ПАТ "Компанія "Райз" в судовому засіданні надали пояснення, якими просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" та ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло.
Враховуючи належне повідомлення ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" та ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал", апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою Львівської області представництва інтересів держави в господарському суді та заперечень з цього приводу позивача, слід зазначити наступне.
У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Згідно частин 1, 2, статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги у даній справі) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.
У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, Заступник прокурора Львівської області обґрунтував наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, що захист цих інтересів не здійснюється Фондом державного майна України.
При цьому, скаржник вказав, що порушення інтересів держави полягає в тому, що посадові особи Фонду державного майна України неналежно здійснюють свої повноваження щодо забезпечення виконання умов договору купівлі - продажу, невиконання якого, в свою чергу, призвело до техногенної катастрофи, що завдало значних збитків державі.
Так, апелянт зазначає, що з Акту Державної екологічної інспекції у Львівській області від 17.03.2017 - 22.03.2017 №134/03/260 вбачається, що ПАТ "Компанія "Райз" екологічні заходи не виконуються, а складені службовими особами Фонду державного майна України акти поточних перевірок від 19.12.2014 та від 03.09.2015 з питань стану виконання умов договору купівлі - продажу щодо його виконання, не відповідають дійсності.
У зв'язку з цим, прокуратурою області до ЄРДР внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження №42017140000000311 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами Фонду державного майна України завідомо неправдивих відомостей до актів перевірок стану виконання ПАТ "Компанія "Райз" умов договору купівлі-продажу № КПП-625 від 02.10.2013 року. Досудове розслідування проводиться ГУ НП у Львівській області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості необхідності захисту інтересів держави прокуратурою Львівської області.
Отже, заперечення позивача за первісним позовом в наведеній частині колегією суддів не приймаються.
Щодо посилань товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" на неотримання копії апеляційної скарги, слід зазначити наступне. Так, згідно опису вкладення у цінний лист, який був доданий апелянтом до апеляційної скарги (а.с.19), апеляційна скарга була направлена ТОВ "Зорема Вест" за адресою його офіційного місцезнаходження, тобто: 35600, Рівненська обл., місто Дубно, пр. Центральний, будинок 1.
За наведених обставин, доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Зорема Вест" щодо порушення порядку подання апеляційної скарги колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.
В свою чергу, вимоги за апеляційною скаргою апеляційними судом визнаються обґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено, оскаржуваною ухвалою затверджено мирову угоду, згідно умов якої позивач за зустрічним позовом та перший відповідач за зустрічним позовом дійшли згоди внести зміни до Договору від 02.10.2013 року № КПП-625 шляхом укладення Договору про внесення змін.
При цьому, вимогами ТОВ "Зорема Вест" за первісним позовом, з урахуванням уточнень, посилаючись на положення ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", були зобов'язання ФДМУ підписати Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, укладеного між ФДМУ і ПАТ "Компанія "Райз", та про зобов'язання розробити новий проект "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель", з посиланням на те, що між положеннями п. 10.2. Договору купівлі-продажу №КПП-625 та Бізнес-планом післяприватизаційного розвитку товариства існують розбіжності щодо обсягів інвестицій, які позивач повинен внести, як особа, що набула права Покупця за вказаним Договором купівлі-продажу № БВ-205/2-15, та існує небезпека для навколишнього середовища, пов'язана з консервацією рудника № 2, який знаходиться у державній власності, що відповідно потребує коригування комплексного проекту такої його консервації і рекультивації земель відповідно до чинного законодавства на основі науково обґрунтованих вихідних даних.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 188 Господарського кодексу України, умов укладених договорів, та представлених доказів у справі, дійшов висновку про те, що в даному випадку ТОВ "Зорема Вест" не було доведено існування всіх умов, визначених частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу товариства, укладеного між ФДМУ і ПАТ "Компанія "Райз", строк здійснення інвестицій за яким передбачений пп. 10 .2 "а" п. 10 цього договору та конкретизований Бізнес-планом, а тому, відсутні правові підстави для внесення змін до такого договору, зв'язку з чим, відмовив у задоволенні такого позову.
Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з такими висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, заявленого ТОВ "Зорема Вест", та визнала їх такими, що відповідають положенням норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм, а тому, залишила постанову суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанцій у цій частині вирішення спору, без змін.
Отже, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для внесення змін до договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року.
Проте, під час нового розгляду даної справи сторони дійшли згоди укласти мирову угоду, умови якої стосуються саме внесення змін до вказаного договору.
В свою чергу, спір за первісним позовом щодо внесення змін до договору було остаточно вирішено судом (в цій частині касаційною інстанцією рішення про відмову у позові залишено без змін) та справу направлено на новий розгляд лише у зв'язку зі скасуванням рішення за зустрічним позовом про розірвання договору.
При цьому, в суді касаційної інстанції Фонд державного майна України підтримував вимоги про розірвання вказаного договору.
Слід зазначити, що вимогами ФДМУ за зустрічним позовом, з урахуванням уточнень, з посиланням на ст.ст. 610, 611, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", були вимоги про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій № КПП-625 від 02.10.2013 року за конкурсом, у кількості 223127360 штук простих іменних акцій, що становить 93,52% статутного капіталу Товариства, укладеного між ФДМУ і ПАТ "Компанія "Райз", про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-205/2-15 від 08.12.2015 року, укладеного між ПАТ "Компанія "Райз" і ТОВ "Зорема Вест", та про зобов'язання депозитарної установи ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" списати з рахунку у цінних паперах ПАТ "Компанія "Райз" пакет акцій ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" у вказаній кількості простих іменних акцій, що складає 93,52% статутного капіталу Товариства на рахунок Держави Україна, у зв'язку з порушенням умов Договору купівлі-продажу № КПП-625 щодо здійснення капітальних інвестицій та використання таких інвестицій не за цільовим призначенням, а також, через невиконання ПАТ "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.
При цьому, ФДМУ посилався саме на неналежне виконання ПАТ "Компанія "Райз" умов Договору купівлі-продажу № КПП-625 не тільки щодо здійснення суми капітальних інвестицій та використання таких інвестицій не за цільовим призначенням, а також і на невиконання ПАТ "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.
Як зазначив суд касаційної інстанції у постанові суди обмежились виключено встановленням суми капітальних вкладень (інвестицій), здійснених ПАТ "Компанія "Райз" у 2014 році, не з'ясувавши при цьому належним чином питання, як про цільове використання таких інвестицій, так і про належність виконання останнім комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель.
Так, дійшовши формального висновку про те, що ПАТ "Компанія "Райз" здійснило інвестування капіталовкладень на суму, передбаченою умовами Договору купівлі-продажу № КПП-625, суди не врахували те, що умовами даної угоди передбачався обов'язок Покупця забезпечити виконання зобов'язань щодо основних напрямків розвитку та функціонування, встановлених умовами цього договору, також Бізнес-плану, зокрема, в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства (пп. 10.2. "а" п. 10), на реалізацію інвестиційного проекту по відновленню роботи рудника та створенню збагачувального комплексу із застосуванням сучасних технологій з обсягом капітальних вкладень не менше як 1 млрд. грн. відповідно до строків та порядку, передбачених Бізнес-планом, а в природоохоронній діяльності товариства (пп. 10.4. "в" п. 10), забезпечити виконання у повному обсязі за власні кошти заходів, необхідних для завершення реалізації "Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ГХП "Полімінерал", затв. розпорядженням КМУ від 24.03.2004 року № 166-р (зі змінами), в тому числі виконання заходів екологічного характеру, на порушення яких вказував у своєму зустрічному позові ФДМУ.
При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2017 вказано, що як вбачається з протоколу № 8 позачергового виїзного засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 24.03.2015 року, складеного цією комісією, встановлено необхідність внесення корективів в технічні рішення та перелік робіт "Комплексного проекту консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель", та проведення консервації рудника № 2, а згідно протоколу технічної наради з розгляду питання щодо можливих варіантів коригування комплексного проекту консервації рудника № 2 від 20.04.2015 року, складеного ТОВ "Гірхімпром" і ПАТ "Стебницьке ГХП "Полімінерал", вирішено внести коригування (зміни) в "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель" відповідно до чинної нормативної бази (або розробити новий проект по визначенню замовника) на основі науково обґрунтованих вихідних даних.
Вказане, як зазначив суд касаційної інстанції, свідчать про зміну обставин, які впливатимуть на виконання сторонами договору № КПП-625 купівлі-продажу від 02.10.2013 року, що і було фактично встановлено судом першої інстанції, однак, не надано цим обставинам належної правової оцінки, з урахуванням відповідних правових наслідків, передбачених ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у зустрічному позові ФДМУ, в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що стало підставою для скасування прийнятих судових актів в цій частині та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).
Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.
Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.
В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
У даному випадку мирова угода стосується також прав і обов'язків сторін що виходять за межі предмета позову за новим розглядом. Як вже зазначалося вище спір за первісним позовом щодо внесення змін до договору було остаточно вирішено судом (в цій частині касаційною інстанцією рішення про відмову у позові залишені без змін) та направлено на новий розгляд лише у зв'язку зі скасуванням рішення за зустрічним позовом про розірвання договору. Проте, умови мирової угоди стосуються і спору за первісним позовом, який був остаточно вирішено судом та при новому розгляді вже не був предметом спору.
Крім того, мирова угода укладена між сторонами, остаточно не вирішує спору та може призвести до виникнення нового, оскільки прокуратура, посилаючись на невиконання ПАТ "Компанія "Райз" комплексної програми консервації рудника № 2 та рекультивації порушених земель наполягає на обов'язковому розірванні договору купівлі-продажу №КПП-625 від 02.10.2013 року.
Так, апелянт вказує, що внаслідок такої бездіяльності на території рудника № 2 утворилося провалля діаметром близько 300 м та глибиною до 50 м., що в свою чергу є техногенною катастрофою, яка завдає значних збитків державним інтересам та створю загрозу життю людей.
Отже, вказана мирова угода не підлягала затвердженню судом.
При цьому, необхідною умовою для можливості затвердження мирової угоди є відсутність дій, які суперечать законодавству та порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Судом першої не досліджувалися обставини щодо можливості порушення державних інтересів затвердженням вказаної мирової угоди, про що вказує апелянт.
Також, не було надано оцінку тому чи зменшився обсяг відповідальності відповідача внаслідок затвердження мирової угоди щодо вжиття заходів до запобігання порушення екологічного законодавства, та внаслідок чого можуть порушуватися не тільки державні інтереси, а й вимоги екологічного законодавства.
В свою чергу, без з'ясування доводів прокуратури про неможливість внесення змін у договір, який на думку скаржника підлягає обов'язковому розірванню через істотне порушення його умов, затвердження мирової угоди судом є передчасним, оскільки фактично внаслідок укладення такої мирової угоди спір щодо розірвання договору залишився не вирішеним.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про наявність на даний час підстав для затвердження мирової угоди в наведеній редакції та відповідно припинення провадження у справі.
Таким чином, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття даної постанови) у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про припинення провадження з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржниками за подання апеляційних скарг, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/32312/15 скасувати.
3. Справу №910/32312/15 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 09.02.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.Г. Смірнова
М.А. Дідиченко