16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.
при секретарі Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 7 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Справа №757/45362/15-ц
Апеляційне провадження: №22-ц/796/1092/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
встановила:
у грудні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 72 000грн., моральної шкоди у розмірі 50 000грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 26 вересня 2015р. з метою доставки ексклюзивних керамічних панелей, вартістю 72 000грн., за умовами попереднього договору купівлі-продажу №45/04 від 15 вересня 2015р. між ПП «Київський соціальний сервіс» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2, передав вказані керамічні панелі відповідачу для доставки у м. Львів, заплативши необхідні кошти за упаковку, яка повинна була забезпечити цілісність посилаємого багажу.
Позивач стверджував, що в процесі доставки багаж зазнав значних пошкоджень та руйнації, що спричинило йому, як власнику ПП «Київський соціальний центр», майнову шкоду.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на виникнення душевної болі, втрату сну, від'ємний психічний стан та погіршення стану здоров'я.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 7 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, оскільки, не дивлячись на те, що попередній договір купівлі-продажу ексклюзивних керамічних панелей від 15 вересня 2015р. укладався між ПП «Київський соціальний сервіс» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проте договір перевезення вантажу було укладено саме між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується експрес-накладною №59000133469733 від 26 вересня 2015р., тому він має право вимоги на відшкодування завданої йому шкоди.
- 2 -
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до накладної-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів №1 від 25 вересня 2015р. він прийняв керамічні інфрачервоні панелі вартістю 72 000грн. для подальшого відправлення їх ОСОБА_2, тому він несе майнову відповідальність перед ПП «Київський соціальний сервіс» та як відправник вантажу, відповідно до ч. 2 ст. 925 ЦК України, має право звернутися до перевізника з позовом у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.2, 8 т.2), у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та письмові заперечення відповідача на апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 15 вересня 2015р. між Приватним підприємством «Київський соціальний сервіс» (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладений попередній договір купівлі-продажу № 45/04, за умовами якого продавець виготовляє ексклюзивні керамічні нагрівальні панелі для обігріву зимового саду, вартість яких сторонами визначена у 6000грн. за кожну панель. Також сторони домовилися про купівлю-продаж 12 панелей, загальна вартість яких складає 72 000грн.
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що отримання керамічних панелей покупцем здійснюється шляхом доставки Новою поштою протягом визначеного строку та гарантії доставки стороною, яка доставляє.
Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що упаковка товару повинна забезпечуватися Новою поштою. З моменту здачі керамічних нагрівальних панелей для їх подальшої доставки, відповідальність за цілісність вантажу з продавця повністю знімається.
Відповідно до експрес-накладної № 59 0001 3346 9733 від 26 вересня 2015р. ОСОБА_1 здав на відділенні № 200 Нової пошти для доставки до м. Львова вантаж, вагою 144кг, місць 6, вантаж -плитка, оціночна вартість 300грн.
Згідно акту приймання-передачі № 10321089 від 28 вересня 2015р., складеного у м, Львів, ОСОБА_2 відмовився від отримання вантажу, так як упаковка відсутня, керамічна плитка має сколи і тріщини, спеціальне маркування відсутнє, дерев'яне обрешетування не виконане, вантаж пошкоджений.
Листом від 24 листопада 2015р. ТОВ «Нова пошта» на претензію ПП «Київський соціальний сервіс» погодилася виплатити шкоду у розмірі оголошеної вартості вантажу у розмірі 300грн. відповідно до умов Публічного договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником)
- 3 -
вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК Україниперевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, розміщеному на веб-сайті Нової пошти, договір укладається шляхом приєднання Замовника до запропонованого Експедитором Договору загалом та прийняття всіх істотних умов Договору без підписання письмового примірника і має юридичну силу відповідно до положень ст. 633, 634 Цивільного кодексу України. Замовник не може запропонувати свої умови Договору (пункт 2.5.)
Пунктом 2.6. визначено, що безумовне та повне прийняття умов Договору Замовником полягає в здійсненні Замовником дій, спрямованих на отримання послуг, а саме передачі Замовником Експедитору відправлення для надання послуг, передбачених Договором, незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису Відправника.
Пунктом 3.4. договору визначено, що шляхом передачі Замовником відправлення Експедитору для надання послуг, передбачених Договором, Замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями Договору, Умовами надання послуг, чинними на момент передачі відправлення для організації його перевезення, та зобов'язується їх виконувати незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису Відправника.
З наданих суду документів вбачається, що сторони уклали договір перевезення, за яким відповідач зобов'язався доставити до м. Львова вантаж, вагою 144кг, оголошеною цінністю 300грн., що підтверджується експрес-накладною від 26 вересня 2015р. Оплату за перевезення повинен був здійснити одержувач.
Вказаним публічним договором визначені обов'язки Замовника, згідно яких:
- 4.3.4. - запакувати відправлення для його збереження під час транспортування та завантажувально-розвантажувальних робіт, а також за необхідності. скріпити фірмовою клейкою стрічкою або пломбою, щоб запобігти доступу до вмісту відправлення;
- 4.3.5. завчасно замаркувати кожне вантажне місце відправлення;
- 4.3.6. надати Експедитору всі супровідні документи, необхідні для транспортування відправлення.
У підтвердження виконання вказаних зобов'язань, позивачем суду першої інстанції наданий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 102-СО19393321 від 26 вересня 2015р., згідно якого виконавцем є ФОП ОСОБА_5, замовником ОСОБА_2, предметом послуги є перепакування для подальшого транспортування-обрешетування дерев'яне,
- 4 -
вартістю 450грн.
Разом з цим, вказаний акт не підписаний ні замовником, ні виконавцем, також позивачем не надано доказів оплати виконання цих робіт.
Проте, у листі від 24 листопада 2015р. відповідачем фактично визнане невиконання Експедитором взятих на себе зобов'язань по належній доставці вантажу, так як вантаж був пошкоджений при доставці, та згода оплатити визначену відправником вартість вантажу.
Згідно пункту 7.2.2. Публічного договору у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора Експедитор повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес - накладною.
Однак, позивач відмовився від пропозиції відповідача повернути 300грн., в які ним був оцінений вантаж.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Аналіз норм ст. 22 та 924 ЦК України свідчить про те, що позивач повинен надати докази у підтвердження вартості фактичної завданої йому шкоди.
Разом з тим, у підтвердження вартості пошкодженого вантажу позивачем суду першої інстанції наданий попередній договір від 15 вересня 2015р., згідно якого сторони договору визначили вартість 12 панелей при здійснені купівлі-продажу, що не може бути належним та достатнім доказом вартості вантажу, який був відправлений позивачем, та розміру завданої позивачу шкоди. Також суду не було надано доказів відправлення саме 12 панелей.
Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що панелі належать ПП «Київський соціальний сервіс», а не позивачу, як фізичній особі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пред'явив даний позов, як відправник вантажу відповідно до ст. 925 ЦК України, так як отримав панелі на підставі накладної-вимоги від 25 вересня 2015р., не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вказана накладна-вимога не була надана позивачем суду першої інстанції і позивачем не зазначено поважних причин, з яких цей доказ не був наданий суду, тому відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, редакція якої діяла на момент подання апеляційної скарги, та ст. 367 ЦК України, яка діє на час розгляду апеляційної скарги, не приймається як новий доказ апеляційним судом.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.2. попереднього договору від 15 вересня 2015р. сторони визначили, що з моменту здачі керамічних нагрівальних панелей для їх подальшої доставки, відповідальність за цілісність вантажу з продавця повністю знімається.
Доказів, що позивач поніс матеріальну відповідальність перед підприємством за пошкодження панелей суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем не надано достатніх та належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, які задоволенню не підлягають, суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.
Крім того, норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін, а також умови укладеного сторонами договору не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами
докази, правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає
підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
- 5 -
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну ОСОБА_1 відхилити, рішення Печерського районного суду міста Києва від 7 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: