03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/283/2018
22 січня 2018 року м. Київ
Справа № 761/12344/17
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., секретаря судового засідання Станішевської Б.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Савицького О.А. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва, об 11 год.46 хв.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою -
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_3 про визнання припиненою поруку, як зобов'язання, встановлене договором поруки №5000-107П від 30 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника керуючого філією «Запорізьке РУ» ВАТ «Фінанси та Кредит» Ляшенко А.В. та ОСОБА_2
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, 30 жовтня 2007 року між ВАТ « Банк «Фінанси та Кредит» , правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 82 200,00 доларів США зі строком повернення до 30 жовтня 2027 року. В той же день між ОСОБА_2 та ВАТ « Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», було укладено договір поруки, згідно з умовами якого позивач, як поручитель, зобов'язався перед банком відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
Через невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк, скориставшись наданим йому цим договором правом вимагати дострокового погашення кредитних коштів, у листопаді 2011 року направив на адресу позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, чим, в свою чергу, змінив строк виконання основного зобов'язання, встановивши його до 09 грудня 2011 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року позов задоволено.
Визнано припиненим з 30 травня 2012 року договір поруки від 30 жовтня 2007 року № 5000-107П, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», за яким ОСОБА_2 поручилась за зобов'язання ОСОБА_3 перед ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 5000-107ИС.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Белінський В.А.подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказував, що суд не звернув увагу на висновки Верховного Суду України, висловлені в постанові від 29 червня 2016 року.
Вважає, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилалась на те, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх підстав для скасування рішення суду. Крім того, зазначала, що скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 29 червня 2016 року, невірно встановив аналогію розглянутої справи із цією справою. В справі, яка розглянута Верховним Судом України, строк виконання зобов'язань за кредитним договором та за договором поруки у повному обсязі настав майже одночасно із зверненням кредитора до суду, а у цій справі між настанням строку виконання зобов'язання у повному обсязі та зверненням кредитора до суду минуло більше п'яти років.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.118), про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд апеляційної інстанції вважав можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Позивачка ОСОБА_2, яка приймала участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 30 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №5000-107ИС, на підставі умов якого банк надав позичальнику в користування грошові кошти в розмірі 82 200,00 доларів США з платою за користування кредитними ресурсами у вигляді 9,1% річних, а ОСОБА_3, враховуючи положення п.3.2 Кредитного договору зобов'язався повністю повернути отримані кошти до 30 жовтня 2027 року, здійснюючи погашення заборгованості щомісяця в термін по 10 число кожного місяця для погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтентного платежу, розмір якого за договором становить 753 грн.
Для забезпечення виконання ОСОБА_3 умов вказаного Кредитного договору, 30 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 укладено договір поруки №5000-107П від 30 жовтня 2007 року, згідно з умовами якого позивачка, як поручитель, зобов'язалась перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне виконання боржником зобов'язань за укладеним між банком та позичальником кредитним договором в межах суми наданих в користування кредитних коштів в розмірі 82 200,00 доларів США з платою за користування кредитними ресурсами у вигляді 9,1% річних.
Банк, у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 28 листопада 2011 року направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яка була отримана останніми 28 листопада 2011 року.
Зі змісту вимоги про дострокове погашення кредиту, суму заборгованості за кредитним договором позичальник мав сплатити протягом двох банківських днів з моменту отримання дійсної вимоги.
Таким чином, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» змінив строк виконання основного зобов'язання, а саме встановив строк виконання основного зобов'язання в два дні з моменту отримання даної вимоги, тобто до 30 листопада 2011 року.
Крім того, встановлено, що кредитор ( відповідач)протягом шести місяців, із дня настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору у повному обсязі, а саме до 30 травня 2012 року, не звернувся до суду із позовом до позивачки про стягнення заборгованості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор (відповідач) протягом шести місяців, із дня настання строку виконання зобов'язання по Кредитному договору у повному обсязі, а саме до 30 травня 2012 року, не звернувся до суду із позовом до позивачки про стягнення заборгованості, а тому в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України поруку слід визнати припиненою з вказаної дати.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до п.п. «і», «к» п.3.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів у наступних випадках: позичальник (майновий поручитель) не виконав зобов'язання застрахувати на умовах, погоджених з Банком, на весь період дії цього Договору предмет застави (іпотеки), наданий банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором; позичальник не уклав на весь період дії цього Договору договір страхування на випадок смерті від нещасного випадку та інвалідності, що наступила внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до п. 5.1 договору поруки від 30 жовтня 2007 року, порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що основне зобов'язання не виконано, датою виконання основного зобов'язання за умовами кредитного договору є 30 жовтня 2027 року, а порука припиняється із припиненням основного зобов'язання, є безпідставними.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за №5, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію , яка має неминуче настати.
Як встановлено судом першої інстанції, банк, у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, використав передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України та п.3.4 кредитного договору право на дострокове повернення кредитних ресурсів, повідомивши про це 28 листопада 2011 року як позичальника, так і поручителя, шляхом направлення їм письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Вказана вимога про дострокове погашення ґрунтувалася на відомостях Страхової компанії «Омега», яка листом від 23 листопада 2011 року за №454-10ЗП повідомила позичальника про те, що станом на 23 листопада 2011 року ОСОБА_3 не виконано вимоги кредитного договору і не застраховано майна та життя на випадок смерті від нещасного випадку.
При цьому, як вбачається зі змісту вимоги про дострокове погашення кредиту, суму заборгованості за кредитним договором позичальник мав сплатити протягом двох банківських днів з моменту отримання дійсної вимоги.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» змінив строк виконання основного зобов'язання, а саме встановив строк виконання основного зобов'язання в два дні з моменту отримання даної вимоги, тобто до 30 листопада 2011 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на висновки Верховного Суду України, висловлені в постанові від 29 червня 2016 року не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки встановлені фактичні обставини у цих справах не є тотожними.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що порука може бути припинена лише в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, а не в цілому, оскільки такі доводи не відповідають встановленим судом обставинам щодо зміни банком строку виконання основного зобов'язання, що не заперечуються відповідачем.
З огляду на викладене, рішення Шевченківського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: Судді: