Справа № 815/6151/17
16 січня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885953 від 23.03.2016, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.11.2017 між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11244944000, за яким надано кредит в іноземній валюті в розмірі 50400 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов'язань 01.11.2007 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 13888, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2. В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за вказаними договорами ТОВ «Кей-Колект» і останнє набуло статусу іпотекодержателя за договором іпотеки. У листопаді 2017 р. позивачу стало відомо, що власником вищевказаної квартири значиться ТОВ «Кей-Колект», яке набуло право власності в результаті вчинення приватним нотаріусом напису 17.03.2016 (підстава - договір іпотеки). Однак позивач не погоджується із зазначеними діями нотаріуса, який виконував функції державного реєстратора, оскільки по-перше, позивачу не надходило жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя згідно з ст.35 Закону України «Про іпотеку», а нотаріусом не дотримано вимоги п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013. Крім того, сам по собі договір іпотеки не є документом, на підставі якого можливо проводити реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки таким документом є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Ухвалою судді від 30.11.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2017 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 30.11.2017 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
18.12.2017 у зв'язку з неявкою відповідача та представника третьої особи судове засідання відкладено на 16.01.2018 о 10:00 год.
Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до суду клопотання представник позивача просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позову заяву не надала. Згідно наданого до суду клопотання (вх. № 36143/17 від 27.12.2017) розгляд справи просила здійснювати без її участі.
Представник третьої особи - ТОВ «Кей-Колект» до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; будь-яких заяв, клопотань, відзивів до суду не надав.
На підставі частини 9 статті 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що 01.11.2017 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11244944000, згідно якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 50400 доларів США строком до 01.11.2028.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 01.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (майновим поручителем ОСОБА_1) укладений іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцю на підставі договору (ВСЕ № 084152) купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_4М, 01.11.2007, номер в реєстрі № 13889. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 363974 грн. (п.1.2 договору).
Згідно інформаційної довідки № 105206749 від 27.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва ОСОБА_2 17.03.2016 вчинено запису про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968).
Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки, серія та номер: 13888, виданий 01.11.2007, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО ОСОБА_4
Підставою внесення запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28885953 від 23.03.2016, приватний нотаріус ОСОБА_2, Київський МНО, м. Київ.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885953 від 23.03.2016 необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону(ч. 2ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).
При цьому можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Так, за приписами ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відтак, наведені положення Закону свідчать на користь висновку про те, що договори іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги взято не було.
Крім того, згідно з п.4.2 договору іпотеки від 01.11.2007 звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку».
Розділом 5 вищевказаного договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:
пп.5.2.1 передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;
пп.5.2.2 отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від іменин іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Згідно з п.5.3 договору іпотеки позасудове врегулювання може бути застосовано Сторонами в будь-яким момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже за договором іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Таким чином, сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право власності на об'єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме: на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
З огляду на вищевикладене, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки це суперечить викладеним вище положенням договору іпотеки, зважаючи на відсутність укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та в силу відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є обов'язковими умовами для звернення стягнення на предмети договору іпотеки.
Таким чином, суд дійшов висновку про грубе порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог п.п. 1, 3, 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 321, 526, 629 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що реєструючи право власності на належне ОСОБА_3 квартиру за іпотекодержателем, відповідачем порушено вимоги ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ним дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
При цьому підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» приватний нотаріус вказав у оскаржуваному рішенні договір іпотеки, тоді як відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відтак, наведені положення Закону свідчать на користь висновку про те, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги взято не було.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Окрім того згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації), державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані пава та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Державна реєстрація прав власності реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Частиною 9 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була здійснена нотаріусом всупереч вимогам ч.5 ст.3, ч.9 ст.15, ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) без вчинення нотаріальної дії, оскільки здійснювати державну реєстрацію права власності на майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, міг виключно державний реєстратор, а не нотаріус.
Крім того, з огляду на матеріали справи, 17.03.2016 ТОВ «Кей-Колект» (уповноважена особа - ОСОБА_5 на підставі довіреності № 2130 від 08.02.2016) звернулось до приватного нотаріуса із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, на підставі чого нотаріусом було проведено спірну державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект».
Однак ТОВ «Кей-Колект» не мало права подавати вказану заяву про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а відповідач не мала права здійснювати таку реєстрацію на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк», оскільки ТОВ «Кей-Колект» не є стороною цього договору іпотеки.
У договорі факторингу № 2 від 13.02.2012 та у договорі відступлення прав вимоги від 13.02.2012 номер в реєстрі 649-650 за договором іпотеки від 01.12.2007, укладених між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», які не стали підставою правонаступництва від банку, натомість стали незаконною підставою реєстрації квартири за ТОВ «Кей-Колект», відсутнє посилання на ОСОБА_3, як іпотекодавця квартири, ОСОБА_1, як боржника перед банком, не зазначено квартири у якості предмета договору, тобто квартира не є предметом цих договорів та незаконно перереєстрована відповідачем на ТОВ «Кей-Колект», оскільки таке право не передбачено договором іпотеки з банком та це право не перейшло до ТОВ «Кей-Колект» у відповідності із вказаним договором факторингу.
Згідно з п.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У зв'язку з відсутністю посилання на ОСОБА_3 у якості іпотекодавця та його квартири у вигляді іпотечного майна, право на яке передається у договорі факторингу та договорі відступлення права вимоги, оформлені між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «Укрсиббанк», договори є неукладеними в силу відсутності істотних умов у цих договорах щодо іпотекодедавця та іпотечного майна, без яких угоди не можуть вважатись укладеними, так як у договорах відсутній предмет. Отже за фактом неукладеності договорів у ТОВ «Кей-Колект» не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому ці договори не можуть братись до уваги судом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п.1, п.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, відповідачем незаконно проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки не перевірено чи має ТОВ «Кей-Колект» законне право на реєстрацію права власності на вказане майно за собою та в зв'язку з відсутністю у нього жодних правових підстав на підтвердження права власності на вказану квартиру.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Однак, ТОВ «Кей-Колект» не є іпотекодержателем вказаної квартири в зв'язку з відсутністю у нього права на майно за вказаним договором відступлення прав вимог за договором іпотеки та через нікчемність додаткових угод до цього договору, що свідчить про порушення відповідачем п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внаслідок здійснення незаконної реєстрації квартири ТОВ «Кей-Колект».
Також, реєструючи право власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект», нотаріусом порушено вимоги ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ОСОБА_2 нотаріальна дія не була пов'язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном, а чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про нотаріат», та іншими нормативно-правовими актами не передбачено право нотаріуса на перереєстрацію права власності без вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном шляхом його відчуження на користь набувача.
Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Згідно з ч.5 ст.3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном. Тобто повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
На момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.
Крім того, відповідно до наказу Міністра юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа-підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.
Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності квартири ОСОБА_3 за ТОВ «Кей-Колект» без вчинення нотаріальної дії з майном.
З викладеного вбачається, що відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно місця не мало. Отже дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з таким майном.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
В зазначеній статті наявний правовий припис про заборону відчуження майна саме без згоди власника. Отже наявність чи відсутність такої є визначальним фактором при переході права власності від однієї особи до іншої. При цьому іпотечне майно, щодо якого встановлено мораторій, має відповідати наведеним у законі критеріям.
Як встановлено судом, умови застереження про добровільну передачу, передбачені договором не були виконані, отже в даному випадку згода власника на відчуження майна відсутня, на чому й наполягає позивач.
Між тим, судом встановлено, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є постійним місцем проживання позивача та її сім'ї, і його загальна площа складає 44,6 кв. м., а отже квартира підпадає під дію застереження, встановлене Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також суд враховує, що спірна квартира, в силу статті 60 Сімейного кодексу України, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, у зв'язку із чим реєстрація квартири за ТОВ «Кей-Колект» безумовно порушує права та інтереси позивача.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В свою чергу, ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказану квартиру прийнято без дотримання критеріїв, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Частинами 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З наведеної норми вбачається, що у випадку скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, в силу закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним та таким, що гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим суд, установивши порушення відповідачем вимог законодавства, вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Беручи до уваги сплачений ОСОБА_1 судовий збір згідно квитанції від 28.11.2017 № 0.0.904657150.1 на суму 640 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок суб'єкта владних повноважень понесені нею судові витрати.
Керуючись ч.9 ст.205, ст.ст. 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (65069, АДРЕСА_4; іпн НОМЕР_1) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33-35, літ. «Д»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ЄДРПОУ 37825968), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885953 від 23.03.2016, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».
Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33-35, літ. «Д») на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.