Справа № 600/90/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/27/18 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.368 КК України
10 січня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
при секретарі - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження № 11-кп/789/31/18 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Зборівського районного суду від 17.10.2017 року щодо ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Будилів Козівського району Тернопільської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , обвинувааченого за ч.1 ст.185 КК України,-
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 11 398 грн. завданої злочином матеріальної шкоди. Цивільний позов потерпілого до обвинуваченого в частині стягнення заподіяної злочином моарльної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 3000 грн. грошового відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 28 грудня 2015 p. о 5 год. 25 хв. перебував на автостанції смт. Козова Тернопільської обл. по вул.Грушевського,12, де виявив автомобіль марки Reno Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебував потерпілий ОСОБА_8 . Переконавшись, що потерпілий міцно спить, у обвинуваченого виник умисел, спрямований на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 умисно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, викрав з салону автомобіля Reno Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_8 чорну шкіряну сумку вартістю 350 грн. у якій перебував гаманець вартістю 150 грн., паспорт громадянина України на ім”я ОСОБА_8 , паспорт громадянина України на ім”я ОСОБА_10 , два паспорти громадянина України для виїзду за кордон на імя ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль Reno Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів cер. АЕ 3647380 на вказаний автомобіль, а також грошові кошти в сумі 6000 грн. та валютні цінності в сумі 450 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 11397, 87 грн. Із викраденим ОСОБА_6 залишив місце події, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 17897, 87 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв”язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що у матеріалах кримінального провадження не міститься належних та допустимих доказів вчинення ним злочину, оскільки свідки не підтвердили обставин, викладених в обвинувальному акті щодо наявності у потерпілого вказаної суми коштів 28.12.2015 року, в матеріалах провадження відсутні безпосередньо і самі грошові кошти в сумі 6000 грн. та валютні цінності в розмірі 450 Євро, а метою його вчинку було навпаки запобігти скоєнню крадіжки. Тому вважає що в його діях відсутня суб”єктивна сторона злочину, яка передбачає прямий умисел та корисливий мотив.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене: компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні підстави для його ухвалення.
Судом першої інстанції дані вимоги кримінально-процесуального закону були дотримані в повній мірі.
Так, незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини у своєнні інкримінованого йому злочину, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, винуватості ОСОБА_6 вчиненні крадіжки є правильними і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну оцінку, визнавши їх належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину.
Аналізуючи показання обвинуваченого, який зазначив що підходив до автомобіля потерпілого лише один раз, зокрема, зі сторони водія, намагаючись його збудити, проте, потерпілий лише щось пробурмотів у відповідь, та побачивши на коврику розсипані документи він обійшов автомобіль, відкрив дверку зі сторони пасажира, зібрав документи та з метою запобігти вчиненню крадіжки забрав її. Через 2-3 години зайшов до ОСОБА_11 додому, та повідомив його тещі про те, що у нього в майстені знайходиться сумка потерпілого. ОСОБА_8 ввечері забираючи сумку, документи з якої були розкладені ним на столі з метою просушити від бруду, почав говорити про те, що в сумці були гроші, проте, він ніяких грошей в ній не виявляв. Про камери відеоспостережння, які знаходяться на автовокзалі йому було відомо, а тому він показав цю сумку перед відеокамерою щоб уникнути підозр в її крадіжці та цього ж дня повернув її, суд вірно оцінив їх як такі, що мають на меті уникнення від кримінальності, оскільки вони суперечать показаннями потерпілого, свідків та дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам.
Так, потерпілий ОСОБА_8 в суді першої інстанції повідомив що 27.12.2015 року він власним автомобілем поїхав в м.Тернопіль в лікарню до дружини, яка народила сина, на автовокзалі у Тернополі у присутності тещі ОСОБА_12 він розміняв валюту, після обіду він повернувся у смт.Козова та на автобусній станції святкував з друзями народження сина, під ранок заснув в автомобілі та прокинувшись виявив відсутність сумки з грошима та документами, про що заявив у правоохоронні органи, проглянувши запис камер відеоспотереження, які знаходяться на автовокзалі, працівники міліції встановили особу, яка забрала сумку - ОСОБА_6 , коли він повернувся додому теща повідомила про те, що приходив обвинувачений та розповів їй про знахідку на автовокзалі його сумки з розкиданими документами. Зайшовши ввечері в майстерню обвинуваченого він виявив відсутність у його сумці та гаманці коштів в сумі 6000 грн. та 450 євро, документи знаходились в пакеті, ОСОБА_6 крадіжку коштів заперечив;
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які разом з потерпілим на автовокзалі смт.Козова святкували народження його сина, бачили як потерпілий діставав з сумки гаманець, в якому знаходились кошти в іноземній валюті, а також пачка грошей у гривнях.
З показань свідка ОСОБА_12 , яка є тещею потерпілого, слідує, що зять здійснив обмін валюти на автовокзалі у м.Тернополі, куди вони їздили навідати породіллю, вона бачила, що у нього було приблизно 9-11 тис. гривень, а також 500-600 євро. Після обіду вони повернулися додому в смт. Козову Тернопільського р-ну. Увечері ОСОБА_8 вийшов з дому, а повернувся вранці наступного дня. Цього ж дня них додому приходив ОСОБА_6 та повідомив їй про те, що на автостанції зранку він знайшов сумку та розкидані документи її зятя.
Показання потерпілого та свідків також узгоджуються з письмовими доказами: протоколом прийняття заяви ОСОБА_8 про крадіжку належного йому майна від 29.12.2015 року, у якій він будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, заявив про викрадення 28.12.2015 року з салону автомобіля Reno Megane, д.н.з. НОМЕР_1 чорної шкіряної сумки, з гаманцем, документами та вказав точну суму грошових коштів в сумі 6000 грн. та 450 Євро; протоколом огляду автомобіля Reno Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з якого викрали ці речі; протоколом огляду запису з камер відеоспостереження, розміщеної на автостанції смт.Козова Тернопільської області від 28.12.2015 року та доданим до нього відеозаписом, з якого чітко прослідковуються дії ОСОБА_6 щодо крадіжки майна потерпілого, які відрізніються від його показань, зокрема, на ньму зафіксовано як ОСОБА_6 підходить до автомобіля потерпілого двічі, а не один раз як він повідомив суду, при цьому перший раз він дуже обережно відчиняє дверку автомомблія зі сторони водія та так само обережно щоб не збудити останнього прикриває її так що в автомобілі не згасло світло, переходить до передньої дверки пасажира, бере чорну шкіряну сумку, при цьому не збирає жодних документів, а відходячи дивиться на її вміст. Згодом, через 5 хвилин повертається та відчиняє передню дверку автомобіля зі сторони водія, намагаться збудити потерпілого, який щось пробурмотів йому та відходить з сумкою, яку повісив через плече, за межі огляду камери відеоспотережння, при цьому не підносить сумки до відеокамери, як стверджує у своїх показаннях, не збирає жодних документів ні в автомобілі ні на автовокзалі, які повідомив це ОСОБА_16 , його тещі та суду.
Отже, доводи ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на крадіжку майна спростовуються вищеописаними доказами: записом з відеокамери, на якому зафіксована подія злочину, показаннями свідка ОСОБА_12 , якій обвинувачений повідомив про те, що на автостанції зранку знайшов сумку та розкидані документи її зятя, а також показаннями потерпілого, який повідомив що коли забирав сумку, то виявив документи у пакеті, а не розкладені з метою просушити як повідомляв обвинувачений, що узгоджується з відеозаписом події на якому зафіксовано як ОСОБА_6 жодних документів не збирав, а забрав сумку одразу ж подивися на її вміст, сумку він не знаходив на автовокзалі як повідомив тещі потерпілого, а забрав з автомобіля, що в сукупності підтверджує те, що ОСОБА_6 намагався приховати справжній перебіг подій.
А тому колегія суддів вважає що суд дав належну оцінку зібраним доказам і дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки майна з автомобіля потерпілого.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем постійного місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на “Д” обліку з приводу хронічного алкоголізму, визнавши обставиною, що пом”якшує його покарння - часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди, яке полягає у поверненні потерпілому сумки, гаманця та документів та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, а тому вірно обрав його у межах санкції закону у найменш суворому виді.
З урахуванням наведеного та змісту ст.50 КК України, згідно з яким покарання з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобіганню нових злочинів, колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним та достатнім, а тому підстав для його зміни немає.
З приводу доводів апелянта щодо безпідстваного стягнення судом заподіяної злочином матеріальної та моарльної шкоди шкоди слід зазначити наступне.
Мотивуючи рішення про задоволення повне задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого заподіяної злочином матеріальної шкоди, суд керувався вимогами ч.1 ст.1166 ЦК України щодо відшкодування шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоди своїми неправомірними діями.
Зокрема, визнаючи доведеним протиправність дій обвинуваченого, спричинену злочином шкоду та причинно наслідковий зв”язок між ними, суд виходив з встановлених обставин провадження та досліджених доказів, на яких грунтується висновок про винуватість ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК України.
Перелік викраденого майна: чорна шкіряна сумка, у якій перебував гаманець, їх вартість відповідно 350 грн. та 150 грн., а також грошові кошти в сумі 6000 грн., та валютні цінності в сумі 450 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 11397, 87 грн., всього на загальну суму 17897, 87 грн. також викладено у фабулі вироку, а його вартість підтверджується документами, виданими відповідними уповноваженими органами, дослідженими та оціненими судом.
А тому, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову та скасування судового рішення в цій частині.
Частково задовольняючи позов потерпілого в частині відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, яка полягала у пережитих потерпілим душевних стражданнях, пов”язаних з протиправним викраденням належного йому майна, порушенні звичайного способу його життя, в зв”язку з чим він змушений витрачати свій час на явку до слідчого у зв”язку з проведенням досудового розслідування, до суду під час розгляду кримінального провадження, керуючись положеннями ст.ст.23,1167 ЦК України, суд повною мірою оцінив глибину та характер його моральних страджань та стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого її грошовий еквівалент в сумі 3000 грн. З таким рішенням погоджується і колегія суддів.
Отже, доводи обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку в апеляційному порядку, а тому підстави для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити.
Вирок Зборівського районного суду від 17.10.2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена безпосереньо до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2