1[1]
Справа № 11-сс/796/6203/2017 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 190, ч.4 КК Доповідач ОСОБА_2
11 грудня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про призначення документальної позапланової перевірки з питань дотримання валютного, податкового та іншого законодавства за період з 1998 по 2016 рік, а також долучені до неї матеріали, -
Яка видно зі змісту апеляційної скарги та долучених до неї відомостей, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про призначення документальної позапланової перевірки з питань дотримання валютного, податкового та іншого законодавства за період з 1998 по 2016 рік.
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження цієї ухвали, скасувати її та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про призначення вказаної документальної позапланової перевірки.
На обґрунтування адвокат зауважує, що чинним КПК України не передбачено можливості для прокурорів та слідчих звертатися до слідчого судді з такими клопотаннями та право слідчого судді розглядати ці клопотання по суті, посилається на положення Європейської конвенції в правах людини, рішення Європейського суду в правах людини, Конституційного суду України, Конституцію України, чинні норми КПК України, наводить приклади існуючої судової практики, яка спрямована на захист прав громадян та неодноразово визнала незаконність задоволення клопотань про призначення подібного роду перевірок, акцентує увагу на тому, що позиція вищих судових інстанцій полягає у необхідності виключення у будь-якому випадку існування незаконних удових рішень.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, визнаю, що ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2017 року, якою задоволено скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність детектива НАБУ ОСОБА_7 та прокурора САП України ОСОБА_8 , яка полягала у не вчиненні процесуальних дій, які вони зобов'язані були вчинити у визначений КПК України строк, як цілком слушно зауважено в оскарженій ухвалі слідчого судді, прокурором було надано достатньо доказів для того, що в діяльності особи, відносно якої ставиться питання про призначення документальної позапланової перевірки вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, що полягають в ухиленні протягом тривалого періоду часу від сплати податків, а перевірити ці відомості можливо лише шляхом проведення відповідної перевірки компетентними на це працівниками фіскальної служби.
Оскільки ж чинним КПК України прямо не передбачено право прокурора чи слідчого звертатися до слідчого судді з клопотанням про призначення такої перевірки, але така можливість надана слідчому судді ст. 78 Податкового кодексу України, маючи на увазі вимоги п.4 ч.2 ст.40, п.6ч. 2 ст. 36, ч.2 ст. 93, п. п, 10 та 21 ч.2 ст. 36 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність у нього права та обов'язку розглянути згадане клопотання прокурора та прийняти рішення по суті цього клопотання.
Цей висновок слідчий суддя переконливо обґрунтував та вмотивував, в тому числі й посиланнями на чинні норми Податкового кодексу України, КПК України, Конституції України, а тому визнати прийняти ним рішення по суті клопотання очевидно незаконним, що могло б стати підставою для відкриття апеляційного провадження в силу викладених апелянтом міркувань, підстав нема.
Відповідно до духу та змісту згаданих автором апеляційної скарги правових норм та рішень Європейського суду в правах людини і національних судів, перевірка апеляційним порядком будь-якого рішення слідчого судді чи суду, в тому числі й такого, яке формально апеляційним порядком оскарженню не підлягає, можлива, всупереч міркуванням апелянта, тільки у разі, якщо незаконність оскаржуваного рішення очевидна.
Ст. 303 КПК України вказує вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності прокурора, слідчого, які можуть бути оскаржені до слідчого судді, а ч.3 ст. 307 КПК України прямо визначає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
У цьому конкретному випадку апелянт не оскаржив ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а тому, відповідно до ч.4 ст. 399 КПК України у цьому конкретному випадку належить відмовити у відкритті апеляційного провадження.
При цьому береться до уваги також та обставина, що вказане рішення не перешкоджає подальшому здійсненню кримінального провадження та жодним чином не обмежує права учасників цього провадження, в тому числі й права на захист довірителя апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 399 КПК України, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про призначення документальної позапланової перевірки з питань дотримання валютного, податкового та іншого законодавства за період з 1998 по 2016 рік відмовити.
Ухвала може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції.
Суддя апеляційного суду міста Києва ОСОБА_9
[1]