1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мукачево, Закарпатської обл., громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, -
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 10 січня 2018 року, без визначення застави.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував існування доведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 п. 1, п. 4, п. 5 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, та визнав, що обрання більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Автор апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, необґрунтована та підлягає скасуванню.
Зазначає, що затримання ОСОБА_6 відбулося без дотримання вимог ст.ст. 207, 210, 213 КПК України, а отже є незаконним.
Посилається на те, що прокурором не було доведено існування ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України відносно ОСОБА_6 викликає сумніви відносно не лише її обґрунтованості але і законності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 15 листопада 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017100020012085, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
12 листопада 2017 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у придбанні та зберіганні бойових припасів, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 14 листопада 2017 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням застави в рамках кримінального провадження № 12012100020012011 за ч. 1 ст. 263 КК України.
16 листопада після внесення застави ОСОБА_6 був затриманий біля виходу ІТТ на підставі ч. 1 ст. 208 КПК України по підозрі у підготовці теракту.
Того ж дня ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12017100020012085 від 15 листопада 2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
16 листопада 2017 року слідчий СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням керівника Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_11 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_6 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України(показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема, можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу того, що прокурором не було доведено існування ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, а підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України відносно ОСОБА_6 викликає сумніви, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків та обґрунтованої підозри підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_6 , їх тяжкість та покарання, що загрожує останньому.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді тримання йому під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_12 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 10 січня 2018 року, без визначення застави, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/6018/2017 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1