Справа № 761/30348/17
Провадження № 1-кс/761/19283/2017
13 вересня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна ТОВ «Хандал» адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник власника майна ТОВ «Хандал» адвокат ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна.
На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2017 накладений арешт на грошові кошти на банківських рахунках підприємства, відкритих в ПАТ «Сбербанк». Вказане рішення прийнято з огляду на те, що вказані кошти є речовими доказами.
Однак, на думку ініціатора клопотання, у рішенні слідчого судді не зазначено, виходячи з яких підстав він дійшов саме такого висновку.
На теперішній час кримінальне провадження, у якому приймалося рішення про застосування вказаного заходу забезпечення, розслідується слідчим СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС.
Представник власника майна , посилаючись на ст. 174 КПК, просив скасувати арешт, накладений на вищезазначене майно, оскільки наявність арешту порушує права ТОВ «Хандал».
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Додатково пояснив, що у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, грошові кошти постановою слідчого не визнавалися речовими доказами.
Слідчий СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибув, про наявність поважних причин неявки суд не повідомив.
Наведена обставина в силу ст. 174 КПК не є перешкодою для розгляду клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину, підлягає стягненню з юридичної особи як отримана неправомірна вигода.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва, вирішуючи питання, чи є майно, щодо якого ініціювалося накладення арешту, речовим доказом, врахував, що воно містить ознаки, передбачені ст. 98 КПК, оскільки до речових доказів кримінально-процесуальний закон відносить, серед іншого, цінності, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням з-поміж інших власника майна, за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на даній стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте без урахування певних суттєвих обставин.
Попри зазначене, ініціатором клопотання не наведено жодних доводів стосовно того, який фактор є підставою для скасування арешту.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У даному випадку обмеження права власності ТОВ «Хандал» відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту грошових коштів на рахунках ТОВ «Хандал» в ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627, м. Київ, вул. Володимирська, 46) № НОМЕР_1 (гривня), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_2 (рубль РФ), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (гривня), № НОМЕР_2 (долар США), накладеного ухвалою від 10.08.2017 у кримінальному провадженні № 320 161 001 100 000 96, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1