Справа № 761/26123/17
Провадження № 1-кс/761/16479/2017
27 липня 2017 року м.Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 32017000000000016 про накладення арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 зклопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 32017000000000016 за ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 28, ч.3 ст.212 КК України на грошові кошти ТОВ «Лайтенс» у розмірі 8 346 643, 00 грн., що знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , відкритих у Миколаївському РУ ПАТ КБ «Приват Банк».
На обґрунтування клопотання зазначено, що у період з 05.07.2016 по 20.07.2017 службові особи ТОВ «Лайтенс» шляхом проведення безтоварних операцій з контрагентами - постачальниками незаконно сформували податковий кредит з податку на додану вартість на суму 8 346 643, 00 грн.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у період 05.07.2016-18.04.2017 здійснено зняття готівкових коштів з розрахункових рахунків ТОВ «Лайтенс» та ТОВ «Траст Лайн» на загальну суму 540, 55 млн. грн., без сплати до бюджету відповідних податків.
З'ясовано, що ТОВ «Лайтенс» має відкриті у Миколаївському РУ ПАТ КБ «Приват Банк» рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .
У зв'язку з цим прокурор вважала, що грошові кошти на рахунку ТОВ «Лайтенс» отримані протиправним шляхом та підлягають арешту з метою збереження у якості речових доказів та запобігання можливості їх приховування.
Керуючись наведеним, прокурор просила накласти арешт на грошові кошти з метою забезпечення їх схоронності.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.
Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичне позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов'язок.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані матеріали не містять будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували факт вчинення відповідних кримінальних правопорушень та причетності до них ТОВ «Лайтенс».
Зокрема, долучена до клопотання довідка - висновок про результати аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лайтенс» та ТОВ «Траст Лайн»не містить інформації, яка б давала підстави для висновку про порушення з боку ТОВ «Лайтенс» вимог податкового законодавства.
Також, витяги з ЄРДР, постанова про внесення змін до групи слідчих, постанова про визначення групи прокурорів, рапорти, протокол огляду, постанова про визнання речей речовими доказами, які також надані слідчому судді, є у своїй більшості процесуальними, тобто документами, які покликані доводити законність проведених слідчим та прокурором слідчих дій та прийнятих ними рішень, допустимість зібраних доказів, у той же час не підтверджують наявність події та складу відповідних кримінальних правопорушень.
З наведеного витікає, що доводи слідчого ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали клопотання не містять відомостей про причетність ТОВ «Лайтенс» до ухилення від сплати податків.
Отже, вказане з достатньою повнотою свідчить про недоведеність слідчим факту вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Водночас, вирішуючи питання про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що наведений чинник заслуговує на негативну оцінку через те, що доказом у цьому кримінальному провадженні мають бути документи про рух коштів, тобто грошові кошти на банківському рахунку ТОВ «Лайтенс» не мають тих ознак, які б дозволили використати їх як доказ у кримінальному провадженні.
Таким чином, стороною обвинувачення не наведені правові підстави застосування ініційованого нею заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Керуючись вимогами ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про накладення у кримінальному провадженні № 32017000000000016 арешту на ТОВ «Лайтенс» у розмірі 8 346 643, 00 грн., що знаходяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , відкритих у Миколаївському РУ ПАТ КБ «Приват Банк», відмовити.
На дану ухвалу упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1