12 грудня 2017 рокусправа № 804/14965/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю
судді: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року
у справі № 804/14965/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»
до Дніпропетровське управління офісу великих платників податків ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 року №0000174602 та №0000164602.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про виявлені перевіркою правомірності нарахування ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року порушення податкового законодавства. Господарська діяльність позивача здійснюється в межах правового поля, реальність господарських операцій та правомірність відображення їх результатів в податковому обліку товариства підтверджено належним чином оформленою первинною документацією. Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано встановленням факту реального здійснення господарських операцій позивача. Висновки контролюючого органу про завищення розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування з ПДВ не підтверджені з огляду на відсутність порушень приписів податкового законодавства при формуванні позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. У позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач, посилаючись на обставини, встановлені в ході перевірки, зазначає, що операції, здійснені позивачем зі своїми контрагентами, не пов'язані з господарською діяльністю товариства, не підтверджені всіма первинними документами; наполягає, що первинні документи позивача не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами з огляду на ненадання до перевірки подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, сертифікатів якості. Також відповідач зауважує, що в ході проведення перевірки встановлено, що базу оподаткування по послугах, отриманих від нерезидента, перша подія по яких - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом ПАТ «ДМКД», обраховано виходячи з курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, встановлених Національним банком України, на 0 годин дати першої події. При здійсненні авансу на користь нерезидента базу оподаткування ПАТ «ДМКД» обраховано по курсу іншому, ніж діяв на 0 годин дати виникнення податкових зобов'язань.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС правонаступником - Дніпропетровським управлянням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, з доданням підтверджуючих документів, у т. ч. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.5, а. с.46-52), в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, апеляційний суд допускає заміну відповідача вказаним правонаступником.
ПАТ «ДМКД» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ОСОБА_1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 149/28-01-46-02-05393043 від 20.03.2015 (т.1, а. с.17-32).
Перевіркою встановлено порушення:
п. 187.8 ст.187, п. 190.2 ст.190, ст..201, п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у грудні 2014 року на 881 грн.
п.198.1, л.198.2, п. 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 5660561 грн., в тому числі: в жовтні 2014 року на 2162636 грн.; в листопаді 2014 року на 1186818 грн.; в грудні 2014 року на 2311107 грн.
п.7 розділу III, п.п.1 п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за N 2094/24626 (діючий на момент вчинення порушення), в частині відображення в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року суми нереального придбання товарів (робіт, послуг) та суми податкового кредиту при відсутності права на це згідно з податковою накладною оформленою з порушення вимог ст.201 Податкового кодексу;
п.201.6 Податкового кодексу, внаслідок відображення податкової накладної оформленої на нереальну поставку та складену з порушення вимог податкового законодавства в реєстрі отриманих податкових накладних.
п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2. розділу III, п. 2 розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708.
Як зазначено в акті перевірки, вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою), а саме:
завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в жовтні 2014 року на суму 2162636 грн.; в листопаді 2014 року на суму 1186818 грн.; в грудні 2014 року на суму 2311988 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також результати перевірки, оформлені актом від 19.02.2015 року акт №84/28-01-46-02-05393043, відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ «ДМКД»:
абз. «а» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в грудні 2014 року на 4 349 658 грн.;
п. 200.3, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в грудні 2014 року на 2330647 грн.
07.04.2015 на підставі акту перевірки №149/28-01-46-02-05393043 від 20.03.2015 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№0000174602 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2330647 грн.;
№ НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4349658 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 2174829 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.
Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України (в редакції у період, який перевірявся) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п.200.3 ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з акту перевірки від 20.03.2015, висновки про завищення товариством розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтуються на встановлених відповідачем порушеннях норм Податкового кодексу України в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та формування податкового кредиту.
З приводу встановленого відповідачем заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі - 881 грн., суть вказаного порушення полягає у тому, що позивачем при визначенні суми податкових зобов'язань по факту здійснення авансового платежу (платіжне доручення № 419 від 29.12.2014) Компанії "SIEMENS VAI METALS TECHNOLOGIES GMBH" (контракт № 141161 від 23.06.14) в розмірі 125 550 Євро, базу оподаткування для визначення суми податкових зобов'язань необхідно було обрахувати виходячи із курсу, що діяв на 0 годин 28.12.2014 року (курс НБУ - 19,267976), в той час як товариством при здійсненні авансу на користь нерезидента базу оподаткування ПАТ «ДМКД» обраховано по курсу іншому ніж діяв на 0 годин дати виникнення податкових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку про заниження ПАТ «ДМКД» суми податкових зобов'язань, що враховується в рядку 7 декларації з ПДВ за грудень 2014 року, в розмірі 4405 грн., крім того ПДВ в розмірі 881 грн.
Згідно з п.208.2 ст.208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.
При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку.
Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п.190.2 ст.190 ПК України).
За правилами п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Отже, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, формуються на дату події, яка першою матиме місце:
- або на дату списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг;
- або на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом.
Відповідно до п.п.«а» п.3 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.11.2003 за №1094/8415 (в редакції у період, який перевірявся), офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених у пункті 2 цього Положення, розраховується: до долара США - як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.
Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення (п.9 Положення № 496).
При цьому в ОСОБА_1 і зборів України від 10.04.2014 N 8414/7/99-99-15-03-01-17 зазначено, що для цілей визначення податкових зобов'язань з податків і зборів (в тому числі митних платежах) протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют і курсу банківських металів, встановлений НБУ, який діє на 0 годин відповідної доби.
Як правильно встановив суд першої інстанції, факт здійснення банківських операцій за рахунком фіксується банківською випискою, обов'язкові реквізити якої приведені у п.5.5 Положення про організацію операційної діяльності у банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №254, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п.5.6 вказаного Положення № 254).
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що наданими позивачем виписками з особових рахунків, платіжним дорученням № 419 від 29.12.2014 підтверджується, що списання коштів у сумі 125550 євро з банківського рахунка позивача на користь Компанії "SIEMENS VAI METALS TECHNOLOGIES GMBH" відбулось 29.12.2014.
При цьому відповідачем не заперечується, що товариством визначені податкові зобов'язання за першою подією (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку) у розмірі, перерахованому в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент здійснення такої банківської операції, тобто на 29.12.2014, еквівалент становить 2414691,60 грн.
Висновок відповідача про необхідність визначення податкових зобов'язань з обрахуванням суми виходячи із курсу, що діяв на 0 годин 28.12.2014, не відповідає як фактичним обставинам, так і положенням наведених вище правових норм, отже суд першої інстанції вірно встановив, що ПАТ «ДМКД» не занижено суми податкових зобов'язань з ПДВ у грудні 2014 року на 881 грн.
Стосовно встановленого відповідачем факту завищення товариством суми податкового кредиту з податку на додану вартість апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки від 20.03.2015, висновки про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ у періоди жовтень-грудень 2014 року на загальну суму 5 660 561 грн. обґрунтовані неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій ПАТ «ДМКД» по взаємовідносинах з ТОВ «Бімет», ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив», ПП «Азовтехномет», ТОВ «ТБ «Машресурси», ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», ТОВ «ТК «Дон-Поставка», ТОВ «Славмел ЛТД», ТОВ «Інвент-Груп» (попередня назва ТОВ «Донбас Пром Оіл»), що, за твердженням податкового органу, призвело до порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України.
При цьому контролюючим органом використана інформації з податкових баз, встановлені факти неможливості проведення зустрічних звірок по ТОВ «Бімет» і ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив», даних перевірок, проведених відносно ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив», ПП «Азовтехномет», ТОВ «ТБ «Машресурси», ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», ТОВ «ТК «Дон-Поставка», ТОВ «Славмел ЛТД», ТОВ «Інвент-Груп», а також на недоліках та відсутності певних первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «Бімет», ТОВ «ТБ «Машресурси».
За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
Згідно пп.«а» ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За положеннями п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Докази відсутності у контрагентів позивача - ТОВ «Бімет», ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив», ПП «Азовтехномет», ТОВ «ТБ «Машресурси», ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», ТОВ «ТК «Дон-Поставка», ТОВ «Славмел ЛТД», ТОВ «Інвент-Груп», статусу юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент реалізації господарських операцій, відповідачем суду не надані, що, в свою чергу, свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у вказаних контрагентів позивача під час реалізації відповідних господарських операцій.
У ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, не спростовується відповідачем, зафіксовано в акті перевірки від 20.03.2015, у періоді жовтень-грудень 2014 року ПАТ «ДМКД» мало господарські відносини з купівлі товарів та придбання робіт:
- з ТОВ «Бімет» за договором № 14-0220-02 від 02.02.2014 поставки заготовок лопаток ротора власного виробництва, при виконанні якого товариством віднесено до податкового кредиту у листопаді 2014 року ПДВ на суму 20966,4 грн.;
- з ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив» за договором № 13-1656-02 від 01.08.2013 з поставки продукції власного виробництва (стаканів ШГСП № 17-40, пробки ШГСП № 11), при виконанні якого товариством віднесено до податкового кредиту у листопаді 2014 року ПДВ на суму 5150 грн.;
- з ПП «Азовтехномет» за договорами підряду № 14-0520-02 від 11.09.2014, № 13-1635-02 від 26.08.2013, № 14-1887-02 від 30.10.2014, № 14-0700-02 від 08.04.2014 з виконання робіт (з пуско-налагодження систем автоматичної охоронно-пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, систем зв'язку по наступних об'єктах: реконструкція сортопрокатного цеху (перша черга)»: пуско-налагодження систем автоматичної охоронно-пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, систем зв'язку; монтаж систем автоматичної охоронно-пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, систем зв'язку; монтаж систем автоматичної пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння систем зв'язку, систем промислового телебачення; пуско-налагодження систем автоматичної охоронно-пожежної сигналізації автоматичного пожежогасіння, систем зв'язку), при виконанні яких товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 144 188,01 грн., у листопаді 2014 року - 151 712,13 грн., у грудні 2014 року на суму - 97 114,25 грн.;
- з ТОВ «ТБ «Машресурси» за договором № 14-1082-021 від 06.06.2014 з поставки роликів, при виконанні якого товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 13 317 грн.;
- з ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД» за договором підряду № 13-1262-02 від 06.06.2014 з виконання капітального та поточного ремонтів основних засобів замовника, при виконанні якого товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 76 187,69 грн.;
- ТОВ «ТК «Дон-Поставка» за договором № 13-1387-02 від 26.06.2013, при виконанні якого товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 1088804,48 грн., у листопаді 2014 року - 885 140,95 грн., у грудні 2014 року на суму - 1 899 581,52 грн.;
- ТОВ «Славмел ЛТД», при здійсненні господарських операцій з яким товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 626 045,71 грн.;
- ТОВ «Інвент-Груп» за договорами № 14-1613-02 від 17.09.2014 та № 13-0096-02 від 16.01.2014 з поставки товарів, при виконанні яких товариством віднесено до податкового кредиту у жовтні 2014 року ПДВ на суму 214 093,37 грн., у листопаді 2014 року - 123 848,51 грн., у грудні 2014 року - 314 411,01 грн.
На підтвердження проведення відповідних операцій за вказаними господарськими договорами позивачем надано до перевірки контролюючому органу (копії долучено до матеріалів справи) первинні документи: прибуткові ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, які засвідчують факт передачі продавцем (постачальником) товару, акти виконаних робіт, які засвідчують факт виконання підрядником робіт, товарно-транспортні та залізничні накладні, які підтверджують перевезення товару, податкові накладні, платіжні доручення про сплату коштів за придбані товари і роботи тощо.
Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товарів, надання послуг за вказаними договорами з контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.
Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні, які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.
Наявними в матеріалах справи доказами також підтверджено, в ході перевірки відповідачем не спростовано, використання позивачем придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності.
Стосовно зауважень контролюючого органу з приводу складених первинних документів апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки 20.03.2015 при дослідженні первинних документів по господарській операції з ТОВ «Бімет» (прибуткового ордеру та квитанції про приймання вантажу) відповідачем встановлено, що у квитанції про приймання вантажу в графі «Інформація відправника» зазначена дата відправки 12.11.2014, в графі «Інформація отримувача» - 17.11.2014, а відповідно до сайту автоперевізника delivery.auto.соm, дата відправлення вантажу за квитанцією № НОМЕР_2 - 12.11.2014, м.Стаханов, дата прибуття - 17.11.2014, м.Дніпродзержинськ; згідно з прибутковим ордером вантаж оприбутковано ПАТ «ДМКД» 11.11.2014, що на думку відповідача, свідчить про фізичну відсутність товару в м.Дніпродзержинськ та неможливість оприбуткування його 11.11.2014.
З цього приводу ПАТ «ДМКД» надано контролюючому органу пояснення, що до перевезення вантаж дійсно було задекларовано з 12.11.2014 по 17.11.2014, але при наявності порожнього транспорту 11.11.2014 та неспокійної обстановки у регіоні перевізник надав послугу раніше, при цьому в електронній базі дати не міняються, і на підтвердження факту поставки товариством до заперечень до акту перевірки від 26.03.2015 № 01/428 додано копії листа ТОВ «Бімет» та корінця квитанції про отримання вантажу саме від 11.11.2014, отже наведені відповідачем доводи не спростовують факту реальності вказаної господарської операції.
Щодо посилань відповідача на ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар, як це передбачено умовами договору з ТОВ «Бімет», апеляційний суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.662 ЦК України обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця. І невиконання такого обов'язку може свідчити лише про недотримання останнім умов вказаного договору в цій частині, і не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки питання прийняття/неприйняття товару певної якості від певного виробника є правом покупця, визначеним чинним законодавством та вищевказаним договором поставки.
Крім того, ані в ході перевірки, ані під час розгляду справи не встановлено, що придбаний позивачем у вказаного контрагенту товар є таким, сертифікація якого обов'язкова згідно приписів чинного законодавства.
Також апеляційний суд звертає увагу, що такий документ як сертифікат якості не може розцінюватись як первинний, необхідний для документального підтвердження показників податкового обліку.
Щодо висновків податкового органу стосовно неможливості виробництва товару (заготовки лопатки ротора) ТОВ «Бімет» (м.Алчевськ, Луганська обл.) та виготовлення продукції власного виробництва ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив» (Донецька обл.), зроблених на підставі інформації податкових баз стосовно кількості працівників за даними звіту 1 ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, такі висновки зроблені виключно з огляду на кількість працюючих у продавця (постачальника) на момент формування позивачем (покупцем) податкового кредиту з ПДВ, що є безпідставним, оскільки вказана продукція могла бути виготовлені в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, що відповідачем фактично не досліджувалось.
Крім того, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за №607/23139 (діяв на час проведення перевірки та складення акту перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів, отже відповідач може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків.
З цих же підстав апеляційний суд вважає помилковим посилання відповідача як на ознаки нереальності господарських операцій на відсутність достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій з постачання товару ТОВ «ТБ «Машресурси» для виконання робіт ПП «Азовтехномет» і ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», відсутність у ПП «Азовтехномет», ТОВ «ТБ «Машресурси», ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД» технічних та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій,
Наведені обставини самі по собі не свідчить про фіктивність (нереальність) відповідність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов'язково має бути виробником товарів (робіт, послуг) і за відсутності дослідження первинних документів вказаних підприємств-контрагентів висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів таких підприємств є помилковими.
Тим більш, що умови договорів підряду позивача з ПП «Азовтехномет» і ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», як зазначається відповідачем в акті перевірки від 20.03.2015, передбачають можливість залучення третіх осіб (субпідрядників), договори з якими, як вбачається з положень ст.838 ЦК України, укладаються підрядником, а не замовником робіт, в зв'язку з чим посилання податкового органу на ненадання товариством до перевірки доказів залучення підрядниками субпідрядних організацій, з якого вбачається позиція відповідача щодо необхідності зберігання у замовника робіт первинної документації по господарських операціях підрядника з субпідрядником, не відповідає ані змісту господарських правовідносин за договорами підряду, ані вимогам податкового законодавства.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару (роликів) від ТОВ «ТБ «Машресурси», то з огляду на наявність документів, які підтверджують фактичне одержання товару (видаткових накладних) і відсутність заперечень щодо використання цього товару у власній господарській діяльності товариства, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.
Стосовно доводів СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську про неможливість підтвердити фактичне здійснення фінансово-господарської операції та правомірність формування податкового кредиту ПАТ «ДМКД» по взаємовідносинах з ТОВ «Бімет» та ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив» за листопад 2014 року через відсутність відповіді на направлений відповідачем запит щодо проведення зустрічної звірки за місцем реєстрації вказаних платників податків, апеляційний суд зазначає, що відсутність відповіді на такий запит не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача взаємовідносинах з ТОВ «Бімет» та ТОВ «Виробниче підприємство «Вогнетрив».
З приводу висновків контролюючого органу відносно формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з контрагентами ПП «Азовтехномет», ТОВ «ТБ «Машресурси», ТОВ «Донбас-Дніпробуд ЛТД», ТОВ «ТК «Дон-Поставка», ТОВ «Славмел ЛТД», ТОВ «Інвент-Груп», судом першої інстанції вірно встановлено, що ці висновки ґрунтуються на податковій інформації стосовно вказаних контрагентів позивача.
Так, згідно даних АС «Податковий блок» встановлено:
сума податкових зобов'язань ПП «Азовтехномет» за жовтень, листопад, грудень 2014 року становить 0,0 грн. Податкові зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 року в ПП «Азовтехномет» було зменшено за результатами перевірки працівниками Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ОСОБА_1 у Донецькій області (матеріали перевірки від 25.02.2015 №4495/05-81-22-02-10-5);
наявні розбіжності між» податковим кредитом ПАТ «ДМКД» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Торговий будинок «Машресурси» в жовтні 2014 року. Податкові зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року ТОВ «Торговий будинок «Машресурси» зменшено за результатами перевірки працівниками Добропільської ОДПІ (Олександрівське від-ня) (матеріали перевірки від 21.01.2015 №3/22/34558157);
сума податкових зобов'язань ТОВ «Донбас - Дніпробуд ЛТД» за жовтень 2014 року становить 0,0 грн. Податкові зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ за жовтень 2014 року в ТОВ «Донбас - Дніпробуд ЛТД» зменшено за результатами перевірки працівниками ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька ГУ ОСОБА_1 у Донецькій області (матеріали перевірки від 04.03.2015 №000091/05-62-22-04/37603579);
сума податкових зобов'язань ТОВ «ТК Дон-Поставка» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року становить 0,0 грн. Податкові зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ТОВ «ТК «Дон-Поставка» зменшено за результатами перевірки працівниками ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ОСОБА_1 у Донецькій області (матеріали перевірки від 02.02.2015 року №000007/05-62-22-04-38420586);
податкові зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року TOB «CЛABMEЛ ЛТД» зменшено за результатами перевірки працівниками ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ ОСОБА_1 у Донецькій області (матеріали перевірки від 04.03.2015 року №000089/05-62-22-04/38706400);
сума податкових зобов'язань ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» за жовтень, листопад 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкові зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 року ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» зменшено за результатами перевірки працівниками Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ОСОБА_1 у Донецькій області (матеріали перевірки від 04.02.2015 №5055/05-81-22-02-10-5).
Втім вказана податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Також відповідно до наведеного вище Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України без дослідження первинних документів вказаних підприємств.
З огляду на викладене, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є необґрунтованими.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів, які б встановлювали факти нереальності відповідних господарських операцій, фіктивного підприємництва з боку контрагентів-постачальників.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/14965/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко