ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
14 грудня 2017 року м. Київ№ 826/2165/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг», про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - квартири загальною площею 60, 82 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з інформаційної довідки № 78269549 від 17 січня 2017 року їй стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 16552831 від 23 вересня 2016 року щодо права власності ОСОБА_3 на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 60,82 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Водночас, позивач вважає, що майнові права на зазначений об'єкт нерухомості відповідно до наявних документів належать їй, тому реєстрація права власності за ОСОБА_3 проведена незаконно та позбавляє її можливості зареєструвати право власності за собою.
Оскаржуючи процедуру реєстрації права власності приватним нотаріусом, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 9, статтю 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 15, 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, реєстрація відбулася за умов відсутності всіх необхідних документів, як-то: документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані), документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася), затверджений перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування об'єкта будівництва).
Посилаючись на такі обставини, позивач просить суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 вересня 2016 року щодо права власності ОСОБА_3 на квартиру НОМЕР_1 загальною площею 60,82 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. в судове засідання не з'явилася, надала письмові заперечення щодо позовних вимог, які долучено до матеріалів справи.
Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг» в судове засідання не з'явився, письмових пояснень до матеріалів справи не надав.
Ухвалою суду від 18 травня 2017 року (протокольною) відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов у письмове провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 03 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжинірінг» як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем укладений договір № 957/1ЕМ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого продавець передав, а покупець набув право власності на об'єкт нерухомості - двокімнатну квартиру загальною площею 60,82 кв.м. АДРЕСА_1.
У подальшому між ТОВ «Еверест-буд-інжинірінг» як продавцем, ОСОБА_4 як покупцем та ОСОБА_1 як новим покупцем укладено угоду № 1 від 21 листопада 2015 року про переведення прав за договором № 957/1/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 03 лютого 2015 року, відповідно до якого позивач набула права та обов'язків покупця майнових прав на зазначений об'єкт нерухомості.
Як стверджує позивач, з інформаційної довідки № 78269549 від 17 січня 2017 року, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо що згідно запису № 16552831 від 23 вересня 2016 року право власності на квартиру № 458/1 загальною площею 60,82 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3.
Підставою внесення запису про право власності № 16552831 від 23 вересня 2016 року стало рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., якою, на думку позивача, не дотримано вимог законодавства та порушено процедуру реєстрації права власності, оскільки не отримано від ОСОБА_3 необхідного пакету документів, передбаченого пунктами 15, 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, а саме: оформлено право власності без документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані), документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася), затверджений перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування об'єкта будівництва).
У свою чергу відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. в письмових запереченнях зазначила, що ОСОБА_3, звернувшись до неї як до державного реєстратора прав власності, надала повний пакет документів згідно передбаченого переліку, у зв'язку з чим підстав для відмови їй у реєстрації права власності на квартиру не виникло.
Приватний нотаріус Стрельченко О.В. зазначає, що позивач ОСОБА_1 з питань оформлення за нею права власності до державного реєстратора не зверталася, не отримувала відмов у проведенні реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, та крім того, не може ставити питання щодо скасування рішення про державну реєстрації права власності за ОСОБА_3, не є належною особою, яка має право ставити таке питання, оскільки безпосередньо її права проведеною процедурою реєстрації не порушуються, а ті питання, які вона ставить у позові, стосуються оспорювання права власності на об'єкт нерухомості та вирішуються в іншому процесуальному порядку. Реєстрація права власності на об'єкт нерухомості, на думку Стрельченко О.В., є лише похідною дією після оформлення відповідних цивільно-правових угод.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів, дійшов до наступного.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
У позові позивач зазначила, та ці ж обставини підтвердив у судовому засіданні її уповноважений представник, що реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомості за ОСОБА_3 позбавляють можливості реалізувати належні позивачу на праві приватної власності майнові права на об'єкт нерухомості та отримати у власність квартиру № 458/1 загальною площею 60,82 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що вочевидь у даній справі наявний спір про право власності, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 21-41а16 від 14 червня 2016 року.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та згідно частини другої цієї ж статті суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест-буд-інжиніринг», про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда