Суддя ОСОБА_1
Справа № 640/14854/17
Провадження № 1-кп/644/667/17
26.12.2017
іменем України
26 грудня 2017 року м.Харків
Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
секретаря - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові кримінальне провадження
№ 22017220000000178 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м.Сергієв Посад, Московської області, громадянина України, освіта вища,
одруженого, працюючого начальником лабораторії ННЦ «Харківський
фізико-технічний інститут» НАН України, раніше не судимого,
зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у період з 1985 року по теперішній час займає посаду начальника лабораторії ННЦ «Харківський фізико-технічних інститут» НАН України, де здійснюються дослідження у сфері релятивістської надвисокочастотної електроніки.
В період вересня-жовтня 2015 року до ОСОБА_5 звернувся його знайомий -громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_6 , аспірант НАУ «ХАІ ім. М.Є. Жуковського» та за сумісництвом - співробітник компанії «Green Future Research Company» (м. Тегеран, Ісламська Республіка Іран), із пропозицією читання лекцій на тему «Високопотужні мікрохвильові основні явища і пристрої», а також щодо релятивістського магнетрону в рамках контракту із вказаною іранською компанією.
На отриману від представника іноземної компанії ОСОБА_7 пропозицію ОСОБА_5 погодився, при цьому достовірно знаючи про відношення відповідних послуг до технологій військового призначення та усвідомлюючи відсутність відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України (далі -ДСЕКУ) на передачу вказаних технологій представнику іноземної юридичної особи, у зв'язку із чим у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, 03.10.2015 ОСОБА_5 укладено контракт №RM 10-03/10/2015 на загальну суму 16000 доларів США з представником компанії «Green Future Research Company» ОСОБА_8 . Згідно із умовами даного контракту, ОСОБА_5 мав надати послуги із читання лекцій на тему «Високопотужні мікрохвильові основні явища і пристрої» та щодо релятивістського магнетрону для ОСОБА_7 та інших представників компанії «Green Future Research Company», які знаходились на території Ісламської Республіки Іран, за допомогою IP-web-камери, підключеної до мережі Інтернет.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, на виконання умов контракту №RM 10-03/10/2015, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, усвідомлюючи незаконність своїх дій, в період з 03.10.2015 по березень 2016 (точна дата слідством не встановлена), за вказівкою ОСОБА_7 , за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив читання лекцій на тему «Високопотужні мікрохвильові основні явища і пристрої» та щодо релятивістського магнетрону, за допомогою IP-web-камери, підключеної до мережі Інтернет, для ОСОБА_7 та інших представників компанії «Green Future Research Company», які знаходились на території Ісламської Республіки Іран.
Згідно листа ДСЕКУ № 2189/30-17 від 16.06.2017р., громадянин України ОСОБА_5 , як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів у ДСЕК України не зареєстрований, з метою отримання дозвільних документів на право здійснення міжнародних передач товарів до ДСЕК України не звертався та відповідних дозволів не отримував.
Відповідно до висновку-ідентифікації Міністерства оборони України № 189/2/2477 від 14.07.2017, презентація на тему «Високопотужні мікрохвильові основні явища і пристрої», за якою ОСОБА_5 було здійснено читання лекцій за контрактом № RM 10-03/10/2015 для представника іноземної компанії «Green Future Research Company» ОСОБА_9 та інших представників вказаної компанії, які знаходились на території Ісламської Республіки Іран, є проектною концепцією і відносяться до складової частини технології, необхідною для розроблення, виробництва виробів, що можуть бути використані у військовій сфері та відповідають опису товарів за позиціями ML 19 та ML 22 Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003.
При цьому, відповідні спеціальні технічні знання, досвід та стаж роботи, професійний і фаховий рівень, які мав ОСОБА_5 , дозволяли йому усвідомлювати, що вказані технології, які він надавав представникам іранської компанії «Green Future Research Company» (м. Тегеран, Ісламська Республіка Іран), є технологіями військового призначення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», технології військового призначення - спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги.
Надання технологій військового призначення представникам іноземних юридичних осіб, згідно ст. 9 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та ст. З Постанови Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003 «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», підлягає державному експортному контролю, а їх експорт має здійснюватись на підставі відповідних дозволів Державної служби.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєні вищезазначеного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав пояснення, які підтверджують обставини викладені у вироку.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, суд за згодою інших учасників судового процесу і у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєні вищезазначеного кримінального правопорушення під час судового слідства по справі була доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.333 КК України - порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є особою, що досягла пенсійного віку.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
При призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини справи, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, і вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого до нього можливо застосувати покарання у вигляді штрафу та не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати відповідні посади або займатись певною діяльністю.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 було заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого Закону України « Про амністію у 2016 році», посилаючись на те, що ОСОБА_5 є особою, що досягла пенсійного віку.
Вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_5 , які також просив застосувати до нього амністію, думку прокурора, якій підтримав клопотання про застосування амністії, і вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати Закон України « Про амністію у 2016» з наступних підстав.
Згідно п. «Ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, ОСОБА_5 досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 333 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, будь-яких обставин, які б перешкоджали застосуванню до нього амністії судом не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі п. «Ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Речові докази по справі до суду не надані. Цивільного позову та судових витрат у справі не заявлено.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 1700 гривень 00 копійок (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі пункту «Ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 від відбування покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян призначеного за даним вироком - звільнити.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: