19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11111/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Ковальчук В.Д.) у м. Луцьку, у справі № 803/508/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування розрахунку, -
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування розрахунку № 1 від 23.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивача зобов'язано сплатити 524,16 євро, в частині плати в сумі еквівалентній 485,28 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до оскаржуваного розрахунку пройдена відстань автомобіля складає 208 км. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки відповідачем було взято до розрахунку увесь маршрут з м. Луцька до с. Київець, а не пройдений кілометраж з місця завантаження до місця зважування працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, який становив 48 км. Отже, розрахунок плати за проїзд повинен складати 38,88 євро (0,27 євро х 48 км х 3).
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Окрім доводів викладених у позовній заяві, апелянт вказує на те, що автомобіль на якому здійснювалось перевезення вантажу, знаходився в користуванні іншої особи, а саме ТзОВ «Авіла» з яким укладений Договір найму (оренди) транспортних засобів та нотаріально посвідчений 01.03.2017, в тому числі автомобіль марки DAF та причеп марки Kramer. Цим транспортним засобом керував громадянин України ОСОБА_3, який перебував з ТзОВ «Авіла» в договірних стосунках на підставі цивільно-правової угоди № 1/01/03/2017 від 01.03.2017. З огляду на це, він, як фізична особа-підприємець, у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», що призвело до безпідставного складення розрахунку відповідачем від 23.03.2017 № 1 в розмірі 524, 16 Євро.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, подав письмові заперечення, просить відмовити в її задоволенні.
Позивач у судове засідання не прибув, хоча відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 та ст. 313 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2015 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.05.2017 за № НОМЕР_1.
На підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.03.2017 № 264, направлення на перевірку від 20.03.2017 № 024272, відповідно до графіку проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки у період з 20.03.2017 по 26.03.2017 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 23.03.2017 на 89 км автомобільної дороги Н17 «Львів-Радехів-Луцьк» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Інспекторами проведено документальний габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 та причепу марки Kramer, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 і який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Під час перевірки, встановлено надання послуг перевезення вантажу із перевищенням навантажень на здвоєні осі (нормативно допустиме - 11,0 т/11,0 т/16,0 т, фактичне - 6,700 т/9,650 т/20,400 т), що на 4400 кг більше норми, передбаченої пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та підтверджується копією чека зважування № 05842 від 23.03.2017.
За результатами контролю складено довідку від 23.03.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 23.03.2017 № 0003590 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок № 1 від 23.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд в сумі 524,16 євро.
Крім того, 23.03.2017 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній та неоформлений дозвіл на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки позивачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів, не були усунуті порушення та продовжено рух транспортним засобом до місця призначення, а тому плата підлягає нарахуванню за всю відстань, яку подолав транспортний засіб та відстань, яку перевізник мав намір проїхати, тобто 208 км, в розмірі 524,16 Євро.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, так як вони відповідають правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Основними завданнями якої є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Як встановлено судом першої інстанції, під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.03.2017 водій транспортного засобу позивача здійснював перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без наявності відповідного дозволу (а. с. 38), тому плата за проїзд цього транспортного засобу нараховується у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Водночас за приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за № 30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до пункту 19 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (далі Порядок № 879).
Відповідно до пункту 32 вищезазначеного Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.
Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).
Згідно з абзацом першим пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Пунктом 31-1 Порядку № 879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у пятикратному розмірі.
Як вбачається з даних розрахунку № 1 від 23.03..2017, плата за проїзд автопоїздом марки DAF, АС7048ВМ, Kramer, АС8471ХХ, який належить ОСОБА_2 по маршруту м. Луцьк - с. Київець (Львівська область) розраховувалась згідно товарно-транспортної накладної від 23.03.2017 та становить 208 км.
Поряд з цим, відповідно до п. 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 24 Порядку № 879).
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавством передбачені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.
Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду жодного доказу (зокрема, чеку) чи його водієм транспортного засобу здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом повторного зважування, а відтак позивачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки водієм не були усунуті порушення, виявлені при здійсненні габаритно-вагового контролю, та було продовжено рух транспортним засобом до місця призначення, то плата підлягає нарахуванню за всю відстань, яку подолав транспортний засіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
При цьому, визначення відстані пройденого транспортним засобом маршруту визначалось відповідачем у присутності водія транспортного засобу та за його погодженням. Зауважень з цього приводу водієм в ході перевірки не надавались.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме навантажень на здвоєні осі (нормативно допустиме - 11,0 т/11,0 т/16,0 т, фактичне - 6,700 т/9,650 т/20,400 т), та становить на 21,5 % більше від допустимої норми на здвоєну вісь.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки перевізник не привів у відповідність габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, розрахунок плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 складений по маршруту, який перевізник мав намір проїхати.
Розрахунок плати за проїзд № 28 від 23.02.2017 виконаний відповідно до формули та повинен складати: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, тобто П = (0 + 0,42 + 0) х 208 х 3 х 2 =524,16 євро, де Рзм - 0 євро/км (згідно ставок плати за проїзд за загальну масу); Рнв - 0,42 євро/км (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень, зокрема на здвоєну вісь, становить 21,5% (від 10 до 20 відсотків включно - 0.27 євро/км + 0,15 євро/км за наступні 5% понад 20%); Рг-0 (перевищення габаритних параметрів); В - пройдена відстань 208 км, К - на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі, а також подвоєння плати за проїзд за відсутності дозволу на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів (П= (0 + 0,42 + 0) * 208 * 3 (коефіцієнт) *2 (відсутність дозволу) = 524,16 Євро).
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про правильність здійснення контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області розрахунку № 1 від 23.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивача зобов'язано сплатити 524,16 євро.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У позовній заяві та у судових засіданнях ОСОБА_2 не зазначав про те, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_2 та причіп марки Kramer, номерний знак НОМЕР_3 переданий в користування ТзОВ «Авіла» згідно договору оренди транспортних засобів від 01.03.2017, а відтак такі покликання судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.
Крім того, водій ОСОБА_3 всупереч наявності своїх підписів, не вносив заперечення до Акту проведення перевірки серії АПД № 005164 від 23.03.2017, Акту про перевищення транспортним засобом вагових параметрів № 0003590 від 23.03.2017. розрахунку плати за проїзд № 1 від 23.03.2017 щодо обставин, за якими перевізником є ТзОВ "Авіла", а не ФОП ОСОБА_2
Жодних доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, останнім не наведено.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 21.12.2017.