Справа № 802/1149/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
12 грудня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Томашук А.В.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач 14.07.2017 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.04.2017 №0007231306, №0007261306, №0007271306, №0007251306, №0007241306 та стягнути з відповідача судові витрати пов'язані із судовим збором.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 21.04.2017 за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 20.04.2017, рішення № НОМЕР_4 від 21.04.2017 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- НОМЕР_5 від 21.04.2017.
Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 5 107 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 13.02.2017 по 03.03.2017 на підставі наказу № 235 від 23.02.2017 посадовими особами Вінницької ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій області, проведена документальна планова виїзна перевірка правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства діяльності - ФОП ОСОБА_4
13.03.2017 за наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки № 103/13/НОМЕР_6, з висновку якого слідує, що перевіркою встановлені наступні порушення:
1) п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;
2) ч.11 ст.8, п. 2 ст.7, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний внесок за 2016 рік в сумі 72 372, 7 грн.;
3) п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 164 193,12 грн.;
4) п.п. 1.2, 1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2016 рік в сумі 13 682,76 грн.
На підставі проведеної перевірки та складеного акта, податковим органом прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0007231306 від 21.04.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за основним зобов'язанням - 164 193,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 096,56 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0007261306 від 21.04.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір за основним зобов'язанням - 13682,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 420, 69 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0007271306 від 20.04.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений податковими агентами із доходів платника податків за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007251306 від 21.04.2017, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 7 237,27 грн.
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007241306 від 21.04.2017, якою визначено суму недоїмки у розмірі 72 372, 70 грн.
Підставою для прийняття зазначених рішень стало заниження, на думку податкового органу, чистого оподаткованого доходу за 2016 рік, що полягає у безпідставному включені позивачем до складу "інших витрат" не підтверджені документально витрати на суму 760 265,26 грн.
Не погодившись з такими рішеннями позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за сукупністю наведених обставин, суд не погоджується в цілому з позицією податкового органу про безпідставність віднесення до складу витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, "інших витрат" виходячи з обставин справи та враховуючи норми податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Пунктами 177.1 та 177.2 ст. 177 ПК України (в редакції чинній у 2016 році), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України в редакції чинній з 01.01.2016 вказано, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Згідно пп.170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження , в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження , а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження .
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2).
З наведеного слідує, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.10.1997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №377506. Здійснює господарську діяльність, пов'язану із будівництвом житлових і нежитлових будівель. На останнє отримав ліцензії 29.02.2012, 30.01.2017.
Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік від 09.02.2017 ФОП ОСОБА_4 віднесено до вартості документально підтверджених витрат пов'язаних із господарською діяльністю - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (додаток Ф2) на суму 760 265, 26 грн. До складу цих витрат віднесено витрати, понесені позивачем на відрядження своїх працівників, які відбували для виконання будівельних робіт.
З наведеного слідує, що надані позивачем посвідчення про відрядження; відомості на виплату грошей на відрядження; накази (розпорядження) про відрядження; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, виписки з банківських рахунків є первинними документами та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення відряджень.
Згідно матеріалів справи, позивач не погодившись з висновками відповідача викладеними в акті перевірки, 07.04.2017 на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області направив заперечення, до яких додані підтверджуючі документи віднесення витрат, зокрема, накази про відрядження, платіжні документи на отримання коштів працівниками, які вибувають у відрядження, товарні чеки, квитанції про сплату товару, авансові звіти, видаткові касові ордера, накладні на отримання товару, банківські документи.
19.04.2017 за наслідком розгляду заперечень, Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області надіслано відповідь вих. №513/Ш/02-32-13-03, у підсумку якої зазначено, що звіт про використання коштів пред'явлено без номера та без дати та що відповідно до видаткового ордеру №1-4 від 13.04.2016 кошти під звіт видано ОСОБА_5, а товар згідно накладної відпущено ОСОБА_6 Також вказано, що у ФОП ОСОБА_7 у якого придбано товар на суму 8 708 грн. відсутнє свідоцтво платника єдиного податку. Відтак, податковим органом, документи додані на підтвердження інших витрат не прийнято до уваги при розгляді заперечень.
Щодо відсутності у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_7 свідоцтва платника єдиного податку та порушення ним вимог податкового законодавства, суд першої інстанції вірно вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у позивача права віднести до переліку понесених ним витрат, дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Щодо посилання відповідача на відсутність дати та номеру на звіті про використання коштів, то судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані звіти про використання коштів містять дату та номер, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, відсутність на звітах про використання коштів дати чи номера не виключає можливість віднесення до складу витрат фактично сплачені витрати на відрядження працівників.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети.
Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Вказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 11.02.2016 у справі №К/800/47900/13 (№826/7522/13-а).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наведених обставин, відсутні підстави вважати, що позивачем завищено "інші витрати" в загальній сумі 760 265, 26 грн. та, відповідно, занижено чистий оподатковуваний дохід. Наслідком чого є те, що прийняте податкове повідомлення-рішення №0007231306 від 21.04.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що рішення №0007271306 від 20.04.2017 є похідним та винесеним податковим органом виключно у зв'язку з нарахуванням позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0007231306 від 21.04.2017, а тому підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- НОМЕР_5 від 21.04.2017 та податкового повідомлення-рішення №0007261306 від 21.04.2017 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені оскаржувані рішення податкового органу мають похідний характер від рішення щодо якого суд дійшов висновку про його протиправність та скасування, а тому вони також є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 19 грудня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9