Справа №490/14756/14-ц 14.12.2017 14.12.2017
Справа №490/14756/14-ц
Провадження № 22-ц/784/125/17 Суддя першої інстанції: Гуденко О.А.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
14 грудня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, -
У грудні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 23 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено кредитний договір № 175-07/МБ, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 грошові кошти траншами у межах неповновлювальної кредитної лінії з лімітом на загальну суму 1 515 000 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом та 30% річних у випадку порушення позичальником строків повернення кредитних ресурсів строком до 22 жовтня 2017 року.
В подальшому між Банком та позичальником 23 жовтня 2007 року було укладено Додаткову угоду №1 за умовами якої Банк надав позичальнику кредит у розмірі 541 859,19 грн., та Додаткову угоду №2 відповідно до якої Банк надав позичальнику кредит у розмірі 367 140, 81 грн., а останній зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно Графіків до 22 жовтня 2017 року. 18 грудня 2007 року укладено Додаткову угоду №3 за умовами якої Банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000 грн., а останній зобов'язався повернути кошти відповідно до Графіку у строк до 22 жовтня 2017 року. 22 серпня 2008 року укладено Додаткову угоду №4 якою було змінено процентну ставку по кредиту - 15 % річних за користування кредитними коштами з дня видачі і до 29 квітня 2008 року; 17% річних з 30 квітня 2008 року по день остаточного погашення кредиту. 29 грудня 2010 року було укладено Додаткову угоду №5 якою було змінно строк повернення кредитних коштів - 22 жовтня 2022 року, а також встановлено період оплати з 1 по 10 число кожного місяця ануїтентного платежу у розмірі 23 792 грн.
23 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки відповідно до умов якого останній взяв на себе повну відповідальність за належне виконання позичальником кредитних зобов'язань.
28 квітня 2008 року між Банком та поручителем ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору за умовами якої останній зобов'язався перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне повернення позичальником коштів у розмірі 1 515 000 грн. до 22 жовтня 2017 року.
Крім того, поручителем було підписано Додаткову угоду №5 до кредитного договору від 29 грудня 2010 року якою було змінено строк повернення кредиту та встановлено розмір ануітентного платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 23 вересня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 627 128,93 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 252 350,75 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 38 998,91 грн.; нараховані відсотки на заборгованість по кредиту - 13 833,36 грн.; нараховані відсотки на прострочену заборгованість по кредиту - 128 547,80 грн.; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 13 635 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 179 963,11 грн.
Вимога на адресу позичальника та поручителя про сплату кредитної заборгованості в добровільному порядку не виконана.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь вказану кредитну заборгованість в солідарному порядку.
3 липня 2015 року представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Банк» Фінанси та кредит», в якій посилаючись на порушення Банком вимог ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» просив про визнання недійсними кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та Банком 23 жовтня 2007 року та договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_2 від 23 жовтня 2007 року.
26 серпня 2015 року представник відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» із зустрічною заявою про визнання поруки припиненою зі спливом шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя, оскільки 22 квітня 2009 року Банком була направлена вимога позичальнику стосовно дострокового погашення заборгованості за кредитом. В подальшому ОСОБА_3 доповнила підставу позову ч.1 ст. 559 ЦК України, посилаючись на те, що між Банком та позичальником при укладенні Додаткової угоди №5 до кредитного договору без одержання його згоди як поручителя було зміно розмір щомісячного платежу, збільшено строк дії кредитного договору, а відтак збільшився обсяг відповідальності поручителя, просив про задоволення позову.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2015 року первісний та зустрічні позови об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2015 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2015 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором №175-07/МБ від 23 жовтня 2007 року в розмірі 1 627 128,93 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 252 350,75 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 38 998,91 грн.; нараховані відсотки на заборгованість по кредиту - 13 833,36 грн.; нараховані відсотки на прострочену заборгованість по кредиту - 128 547,80 грн.; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 13 635 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 179 963,11 грн. Вирішено питання про судові витрати. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання поруки припиненою відмовлено.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 квітня 2016 року виправлено описку у виконавчому листі, виданого 24 лютого 2016 року в написанні дати народження відповідача ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_1» на «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В апеляційній скарзі відповідач - ОСОБА_2, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 9 грудня 2016 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ухвалою від 12 грудня 2016 року призначено до розгляду.
В подальшому ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 1 березня 2017 року по справі була призначена судово-економічна експертиза.
Після проведення судово-економічної експертизи, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2017 року провадження у справі відновлено та призначено до розгляду на 14 грудня 2017 року
7 грудня 2017 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.
В даній заяві ОСОБА_2 вказує, що з наслідками такої відмови ознайомлений та просить розглядати справу без його участі.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову від апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 12 Постанови №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» прийняття відмови від апеляційної скарги не пов'язується з обов'язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв'язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене. При цьому апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України має роз'яснити передбачені ч. 4 ст. 300 ЦПК України наслідки прийняття відмови від скарги.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що є передбачені законом підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про відмову від апеляційної скарги, у зв'язку з чим апеляційне провадження у справі слід закрити.
Керуючись ст. 300, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Прийняти відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2015 року.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання поруки припиненою - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.Б. Кушнірова
Н.О. Шаманська