Справа № 2-89/10
Провадження № 4-с/484/19/17
Ухвала
іменем України
14.12.2017 року суддя Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області ОСОБА_1 вивчивши матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій
встановив:
13.12.2017 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині п.6 та п.7 ВП №38583586 про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 55292584 від 01.12.2017 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №55292638 від 01.12.2017 року.
Як вбачається із матеріалів справи саржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.6 про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.6 про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.7 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Бодрягової Л.В., ВП № 55292584 від 01.12.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Бодрягової Л.В., ВП № 55292584 від 01.12.2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 50 грн.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Частина 1 статті 18 КАС України визначає вичерпний перелік категорій справ, які предметно підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.
Виходячи зі змісту цього переліку, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, зокрема посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
До адміністративного суду може бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень (ст.2 ч. ч. 1, 2 КАС України).
У даній справі між сторонами відсутній спір про право, а розглядається спір про протиправність рішення та дій державного виконавця та начальника відділу ДВС щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору під час виконання ним свої владних повноважень та адміністративних функцій.
Тобто, у даному випадку мова йде про правильність дій державного виконавця під час примусового виконання рішення суду.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме п.7 відповідно до Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконаня боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій і накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належить до компетенції адміністративних судів.
Судам загальної юрисдикції не надано процесуальне право вирішувати спір із органами владних повноважень, їхніми посадовими чи службовими особами, у тому числі у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих органів та їх посадових (службових) осіб, окрім спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Тлумачення поняття «суб'єкт владних повноважень» надано у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, де зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 повинні бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст..115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилається позивачеві.
Відповідно до 121 ЦПК України суд повертає заяву у випадку коли справа не підсудна цьому суду.
Керуючись ст.121 ЦПК України, суддя,
ухвалив:
скаргу ОСОБА_2 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій - повернути скаржнику разом з доданими до неї документами для подання до належного суду.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області сторонами протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо її було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: