"11" грудня 2017 р. Справа №920/553/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №2319-К-О від 11.01.2017р.,
відповідача - ОСОБА_2 - директор за наказом №1-ЛП від 21.01.2009р., ОСОБА_3, за довіреністю від 05.07.2017р., ОСОБА_4, за довіреністю від 05.07.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2911С/1-41 від 02.10.2017р.), на рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2017р. у справі №920/553/17,
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорвіна", м. Суми,
про стягнення 16867,70 грн. -
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію фактично зроблених витрат на ремонт приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Я.Мудрого, 71, у розмірі 16867,70 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 31.08.2017р. (суддя Заєць С.В.) у справі №920/553/17 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2017р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неналежним чином досліджено докази у справі та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, висновки, зроблені місцевим судом не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставами для скасування рішення відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2017р.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017р., у зв'язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №920/553/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Терещенко О.І., судді Тихого П.В.
У зв'язку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знову.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11305 від 08.11.2017р.), в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін. До відзиву відповідач надав копію висновку №7 від 30.10.2017р. експертного будівельно-технічного дослідження. Вказані документи долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. розгляд справи відкладено на 11.12.2017р., у зв'язку з наданням можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом відповідача.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду позивачем було оголошено клопотання, надане письмово через канцелярію суду та залучене до матеріалів справи (вх.№12766 від 11.12.2017р.), в якому заявник просить суд витребувати у відповідача оригінал договору підряду в капітальному будівництві від 19.12.2007р. для огляду в судовому засіданні; у разі надання відповідачем пояснень щодо відсутності у нього оригіналу договору витребувати оригінал договору підряду в капітальному будівництві від 19.12.2017р. у ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ"; залучити у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" для надання пояснень щодо того, чи укладався такий договір з БМУ "Житлобуд" ВАТ "Сумижитлобуд" та про його виконання; для надання витребуваних судом документів відкласти розгляд справи №920/553/17.
Колегія суддів, розглянувши надане клопотання відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
По-перше, колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про відшкодування з відповідача понесених витрат з ремонту майна за договором підряду №150916 від 15.09.2016р., які на думку позивача були направлені на утримання спільного майна. При цьому, договір підряду від 19.12.2007р., укладений між ТОВ "СОЮЗ-ВІОЛ" та БМУ "Житлобуд" ВАТ "Сумжитлобуд" не стосується спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі.
По-друге, за ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та надане позивачем клопотання колегія суддів не вбачає підстав, з яких можна зробити висновок про те, що вирішення даної справи може вплинути на права та або обов'язки ТОВ "СОЮЗ-ВІОЛ" щодо однієї зі сторін у спорі, що між ними виник.
Крім того, колегія суддів зазначає, що одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити. Представники відповідача проти вимог скарги заперечували, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ДІОРВІНА" (надалі - Відповідач) є власником 251/1000 частки адмінбудівлі загальною площею 2624,2 кв.м. що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Пролетарська, 71 (на даний час - вул. Я.Мудрого, 71) на підставі договору купівлі-продажу 251/1000 частки адміністративно-офісної будівлі від 12.11.2009.
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (надалі - Позивач) є власником 749/1000 частки адмінбудівлі загальною площею 2624,2 кв.м. що знаходиться за адресою: Сумська обл, м, Суми, вул. Пролетарська, 71 (на даний час - вул. Я. Мудрого, 71) на підставі договору міни від 23.12.2015р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в серпні 2016 року Позивачем були виявлені пошкодження в приміщенні, що знаходиться у спільній частковій власності. Для оцінки проблеми на об'єкт Позивачем було запрошено незалежного судового експерта ОСОБА_5, який провів експертизу і видав рекомендації щодо відновлювальних робіт із запобігання руйнуванню фундаменту будівлі. Зокрема згідно Експертного висновку будівельно технічного дослідження №898 від 02 серпня 2016: "осідання вимощення по периметру будинку, пілястр, відпадіння лицювальної плитки цоколя, замочування стін у підвалі в будівлі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", розташованої за адресою: м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 71 відбулося в результаті попадання води (атмосферних опадів) через тріщини у вимощенні й дорожнього покриття в пазухи навколо офісного будинку. Для усунення даних руйнувань рекомендується виконати ремонтно-будівельні роботи.".
Згодом, як вбачається з матеріалів справи позивачем було додатково залучено незалежного експерта ОСОБА_6, який додатково встановлював причини затікання атмосферних опадів в підвальне приміщення та просідання грунту навколо нежитлової будівлі за адресою: м. Суми, вул. Я Мудрого, 71.
Згідно висновку №19 експертного будівельно-технічного дослідження від 07.10.2016р.: "причиною затікання атмосферних опадів в підвальне приміщення та просідання грунту навколо нежитлової будівлі за адресою: м. Суми, вул. Я. Мудрого, 71 є:
- неякісне виконання гідроізоляції стін підвалу,
- неякісне виконання водовідводу з покрівлі дощової і талої води,
- неякісне виконання бетонного покриття внутрішнього двору, а також затоплення приміщень підвалу каналізаційними стоками.".
Як стверджує позивач, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" неодноразово зверталось до ТОВ "ДІОРВІНА" з метою залучення останнього до проведення ремонтних робіт та спільної участі в утриманні в належному стані спільного майна.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що вартість проведених робіт, з урахуванням непрямих витрат, склала 75225,00 грн. Зважаючи на той факт, що приміщення знаходиться у спільній частковій власності і на співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України покладено зобов'язання брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просив ТОВ "ДІОРВІНА" перерахувати на рахунок Банка кошти за ремонт приміщення у розмірі згідно частки володіння, а саме 16867,70 грн., також позивач вважає що такі дії вчинені в інтересах спільної діяльності співвласників та майнових інтересів відповідача, з огляду на що, на думку позивача, відповідач в порядку ст.ст.1158, 1160 Цивільного кодексу України має відшкодувати понесені ним витрати.
Відповідач в свою чергу проти позову заперечує посилаючись на те, що замовником будівництва будівлі за адресою м. Суми. вул. Пролетрська, 71 (на даний час - вул. Я.Мудрого, 71) було Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Виол", яке отримало для такого будівництва кредит в ПАТ КБ "Приватбанк", а ТОВ "Діорвіна" виступило інвестором цього будівництва і у відповідності до договору купівлі-продажу від 12.11.2009р. ТОВ "Діорвіна" стало не тільки власником 251/1000 частки адміністративної будівлі, а й отримало право виконувати функцію експлуатуючої компанії в даній адмінбудівлі на постійній основі. Проте, позивач відмовився від укладення договору на утримання об'єкта та забезпечення його комунальними послугами. Відповідач окрім цього зазначає, що причиною псування та погіршення стану будівлі, яка є у спільній сумісній власності є безпосередньо дії попередніх власників частки позивача, які в порушення існуючого законодавства здійснювали свою діяльність. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем на розгляд відповідача не було надано документів та не укладено жодного договору про спільне утримання чи ремонт (реконструкцію) спільного майна, а тому не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на ремонт приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Я. Мудрого, 71, у розмірі 16867,70 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема, які б підтверджували вчинення відповідних дій, щодо яких поставлено питання про компенсацію, саме в інтересах відповідача, виходячи не з ймовірних, а об'єктивних обставин виникнення загрози майновим інтересам відповідача.
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Зі змісту зазначених норм права випливає, що будь-які види витрат, пов'язаних із спільним майном, покладаються на учасників пропорційно їх часткам у праві спільної часткової власності. Витратами вважаються податки, збори (обов'язкові платежі), витрати на утримання, зберігання спільного майна.
Управління спільним майном може здійснюватися самими співвласниками або доручатися особі - суб'єкту підприємницької діяльності на підставі договору управління майном.
Як вбачається з матеріалів справи, пп. 4.1.4 п. 4.1 Договору купівлі продажу від 12.11.2009р., укладеного між ТОВ "Союз-Виол" (продавець) та ТОВ "Діорвіна" (покупець), "Продавець зобов'язаний попередити інших потенційних покупців на відчужувану в майбутньому нерухомість зазначену в п.п. 1.1 та 1.2 цього договору, яка залишається у власності продавця, про те, що при укладенні даного правочину до ТОВ "Діорвіна" переходять приміщенняз відповідним обладнанням, комунікаціями (тепло -, світло -, водопостачанням тощо) та невід'ємними елементами приміщень. Тому при покупці вказаної вище нерухомості, новий власник повинен буде в 10-ти денний термін з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору. Укласти (узгодити) договори з постачання комунальних, експлуатаційних послуг, послуг охорони майна та послуг, пов'язаних з утриманням місць загального користування і ін. - саме з ТОВ "Діорвіна", як третьою особою, що має право забезпечувати комунікаційне функціонування "об'єкту", а також попередження виникнення техногенно-небезпечної ситуації у вказаній будівлі, що буде належати декільком особам.
Про це додатково роз'яснено в листі приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 09.10.2015р. за № 92/01-16, зокрема в якому нотаріус зазначив: "12 листопада 2009 року, мною приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р.н. 1586, було посвідчено договір купівлі-продажу 251/1000 частки адміністративно-офісної будівлі, шо знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Пролетарська, 71, укладеного між ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" та ТОВ "Діорвіна".
До моменту посвідчення вказаного договору, до мене звернулись директори ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" та ТОВ "Діорвіна" для складення проекту договору купівлі-продажу 251/1000 частин вказаної будівлі, надавши для цього відповідну інформацію. Вказані посадові особи, діючи в інтересах своїх товариств забажали від нотаріуса скласти такий проект договору, в тексті якого відобразити особливі умови при яких він буде ними укладений, а саме:
1) ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ", як забудовник зазначеної адмінбудівлі - продає 100 % адмінбудівлі;
2) ТОВ "ДІОРВІНА", як інвестор вказаної забудови - викупає частку офісних приміщень, приміщень, з обладнанням тепло-, світло-, водопостачання тощо в адмінбудівлі в цілому та комунікаціями, що забезпечують надання вищенаведених постачань (послуг) в адмінбудівлі в цілому, за умови, якщо до нього перейдуть у власність і зовнішні мережі, (невід'ємні елементи приміщень), що забезпечують безперервну роботу обладнанні тепло-, світло-, водопостачання та водовідведення, пожежогасіння тощо в адмінбудівлі в цілому, що відповідає вимогам ст. 186 Цивільного кодексу України, а саме: "Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю".
3) За погодженням сторін ТОВ "Діорвіна" стає постачальником комунальних, експлуатаційних послуг, послуг осорони майна та послуг, пов'язаних з утриманням місць загального користування і ін. Та виконує функцію експлуатуючої компанії в адмінбудівлі в цілому на постійній основі
4) ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" мало укласти договір про надання комунальних, експлуатаційних послуг тощо з ТОВ "ДІОРВІНА", на майно, яке залишиться у його власності після укладення договору купівлі-продажу з ТОВ "Діорвіна".
5) В подальшому при продажу ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" власних приміщень третім особам, воно буде попереджати потенційних покупців на відчужувану в майбутньому нерухомість про необхідність укладення договору про надання комунальних, експлуатаційних послуг тощо в ТОВ "Діорвіна", як з третьою особою, що має право забезпечувати комунікаційне функціонування "Об'єкту в цілому та попереджувати виникнення техногенно-небезпечної ситуації у вказаній будівлі, що може належати декільком особам".
Заслухавши побажання сторін нотаріусом було складено проект договору купівлі-продажу 251/1000 частин адміністративно-офісної будівлі, що знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Пролетарська, 71, де в абзаці другого пункту 1.1. та в підпункті 4.1.4 якого, викладена суть особливих умов сторін договору, та було надано його сторонам для вивчення. Після декількох днів вивчення та погодження остаточного варіанту, з урахуванням особливих умов договору, які сторони залишили незмінними в редакції наданої нотаріусом у проекті договору, його було підписано сторонами та посвідчено нотаріусом 12.11.2008р. за р.н 1586.
Також нотаріус в листі зазначає, що якби сторони не дійшли згоди з особливих умов договору в тій редакції, яка зазначена в договорі купівлі-продажу, договір не був би ними укладений, про що неодноразово запевняли представники сторін".
Про вищезазначену особливу умову договору, зокрема щодо отримання ТОВ "Діорвіна" права виконувати функції експлуатуючої компанії на постійний основі, встановлено господарським судом по справі №920/1239/14 (яка розглядалась трьома інстанціями господарського суду).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Згідно з приписами п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
04.03.2011р. ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" уклало договір міни з ТОВ "КС ГРУПП", щодо 749/1000 частки адмінбудівлі.
23.12.2015р., уклавши договір міни з ТОВ "КС ГРУПП" ПАТ КБ "Приватбанк" стало власником 749/1000 частки адмінбудівлі.
З матеріалів справи вбачається, між ТОВ "Діорвіна" та іншими співвласниками укладалися договори "Про надання послуг з утримання адмінбудівлі", зокрема з ТОВ "СОЮЗ-ВИОЛ" від 30.11.2009р. №13 та ТОВ "КС ГРУПП" від 04.03.2011р. №13-1.
Проте, позивачем - ПАТ "КБ "Приватбанк" договір "Про надання послуг з утримання адмінбудівлі" з відповідачем - ТОВ "ДІОРВІНА" укладено не було.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ДІОРВІНА" листом від 26.05.2016р. №26/05-1 зверталося до позивача ПАТ КБ "Приватбанк" з проханням визначитись з датою проведення перемовин між товариствами з питань щодо утримання співвласниками адмінбудівлі та укладення договору про надання послуг з утримання адмінбудівлі та забезпечення комунальними послугами.
Листом від 04.07.2016р. № Е.SU.0.0.0./3-130774 позивач - ПАТ КБ “Приватбанк” надало відповідь, що пропозицію про укладення договору на утримання об'єкту та забезпечення його комунальними послугами було розглянуто та визнано такою, що не відповідає інтересам банку.
В силу ст.ст. 358, 360 Цивільного кодексу України участь кожного співвласника у "витратах на управління, утримання та збереження спільного майна" означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які зробили необхідні витрати на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника або співвласників їх відшкодування.
Однак, як встановлено судами обох інстанцій, сторонами не було узгоджено порядок та обсяги здійснення витрат на утримання майна.
Разом з тим, участь кожного співвласника у "витратах на управління, утримання та збереження спільного майна" означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.
Сторони не визначили чіткого механізму здійснення співвласниками витрат на утримання спільного майна та компенсації цих витрат, в тому числі порядку розрахунків платежів, які необхідно сплачувати співвласнику.
Всупереч зазначеному, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано належних і допустимих доказів того, що проведені позивачем роботи обґрунтовують усунення негативних наслідків, які могли настати за висновком експерта №19 від 07.10.2016р. при невиконанні робіт.
Крім того, відповідачем було надано до суду апеляційної інстанції висновок №7 експертно будівельно-технічного дослідження від 30.10.2017р., згідно якого, зокрема, встановлено, що на момент проведення обстеження 13.10.2017р. роботи з усунення причин затікання атмосферних опадів в підвальне приміщення та просідання ґрунту навколо адмінбудівлі, зазначені у висновку №19 від 07.10.2016р. Пат КБ "Приватбанк" виконані не в повному обсязі.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії по самостійному ремонту приміщення за адресою м. Суми, вул. Я. Мудрого, 71, позивачем станом на момент їх вчинення не могли вважатися такими, що вчиняються в майнових інтересах відповідача; позивачем не надано доказів знаходження відповідача в безпорадному стані, чи в стані неможливості самостійно здійснювати дії щодо утримання майна.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2017р. у справі №920/553/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий