79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.12.2017р. Справа № 914/2145/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1Т.», м. Запоріжжя
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль, Львівська область
про стягнення 616 841 грн. 14 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Зубко С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1Т.», м. Запоріжжя звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль, Львівська область про стягнення 891 720 грн. 35 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.10.2017 призначив розгляд справи на 16.11.2017. В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір закупівлю товару за результатами відкритих торгів 09.02.2017, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становила 867 409 грн. 14 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 19 605 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 4 705 грн. 39 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 891 720 грн. 35 коп.
13.11.2017 через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №4715/17), в якій позивач просив стягнути з відповідача 824 841 грн. 14 коп. основного боргу, 19 605 грн. 82 коп. пені, 4 705 грн. 39 коп. 3% річних.
Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.
27.11.2017 через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №4916/17), в якій позивач просив стягнути з відповідача 824 841 грн. 14 коп. основного боргу. В частині стягнення 19 605 грн. 82 коп. пені та 4 705 грн. 39 коп. 3% річних позивачем заявлено про відмову від позову.
Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення 19 605 грн. 82 коп. пені, 4 705 грн. 39 коп. 3% річних.
06.12.2017 на електронну адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог із доказом її надіслання на поштову адресу суду, у якій позивач просив стягнути з відповідача 616 841 грн. 14 коп. основного боргу.
Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
27 лютого 2017 року між Державним підприємством «Львіввугілля» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1Т.» (постачальник) було укладено договір №40 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів 09.02.2017.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується у 2017 році поставити товар, в порядку та на умовах, визначених у договорі, а саме: ДК 021:2015, 31320000-5 Електророзподільні кабелі (гнучкі КГЭШ, гумові, екрановані), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу по видатковій накладній №2046 від 01.08.2017 та довіреності на отримання ТМЦ №401 від 31.07.2017 (оригінали видаткової накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 1 506 219 грн. 86 коп.
Відповідно до п. 4.2. договору покупець оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання узгодженої партії товару.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 616 841 грн. 14 коп. основного боргу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 7.8. договору, за порушення строків оплати, зазначених у п. 4.2. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 19 605 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 4 705 грн. 39 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до прийняття рішення по справі позивач вправі відмовитись від позову.
Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Частиною 4 ст. 78 ГПК України встановлено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Виходячи із обставин, наведених позивачем у заяві, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення пені та 3% річних не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача.
З огляду на наведене, матеріали справи, керуючись ст. 78 ГПК України, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 19 605 грн. 82 коп. пені, 4 705 грн. 39 коп. 3% річних та припинити провадження у цій частині, з наслідками, встановленими при припиненні провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 616 841 грн. 14 коп. основного боргу. В частині стягнення 19 605 грн. 82 коп. пені та 4 705 грн. 39 коп. 3% річних провадження слід припинити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Беручи до уваги те, що позивачем подавалися заяви про зменшення позовних вимог, які прийняті судом до розгляду, судовий збір підлягатиме поверненню позивачу за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1Т.», м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7 (ідентифікаційний код 13638750) 616 841 грн. 14 коп. основного боргу, 9 252 грн. 62 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 19 605 грн. 82 коп. пені та 4 705 грн. 39 коп. 3% річних провадження припинити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.12.2017.
Суддя Мазовіта А.Б.