12 грудня 2017 р. Справа № 814/1318/17
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" внести додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 14 вересня 2017 року по справі № 814/1318/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з'ясовано усі обставини справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2016 між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-052-000001920, відповідно до якого Банк відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок № 26206531702001 в гривні та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
15.04.2016 ОСОБА_4 поклав через касу банку на поточний рахунок № 26206531702001 - 190000,00 гривень.
Таким чином, позивач набув прав вкладника з 15.04.2016 року.
15.04.2016 року, між Позивачем та ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" було укладено Договір № 980-052-000222558 (далі - Договір, а.с. 12).
Згідно п. 1.1. Договору Позивач передає ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" у власність грошові кошти, в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" зобов'язується повернути кошти Позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.
Умовами п.1.2. Договору визначено, що ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" приймає від Позивача у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 190000,00 гривень (сто дев'яносто тисяч гривень); строк користування коштами - не більше 367 днів; ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" повертає Позивачу кошти у безготівковій формі на рахунок Позивача № 26206531702001 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", код Банку 380935.
19 травня 2016 року ТОВ " Кредитно-Інвестиційний центр " було повернуто на поточний рахунок ОСОБА_4 суму його вкладу в розмірі 190000,00 грн.
На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення від 13.06.2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 року по 22 липня 2016 року включно.
Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" було призначено ОСОБА_6
Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
На підставі Рішення НБУ № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016 року, згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_6 строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_7 з 05.09.2016 року.
26 серпня 2016 року Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" з проханням надати інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
16.09.2016 року листом за № ЗГ1/3480 ПАТ "Банк Михайлівський" повідомив позивача, що переказ коштів (транзакція), здійснений на його рахунок, є нікчемним відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тогою, що бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправною, а тому наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до рішення №27 від 21.08.12 адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами" розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлено до 200 000 гривень.
Стаття 27 Закону зобов'язує уповноважену особу Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку сформувати два переліки: 1) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.
Пунктом 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду, вкладника ОСОБА_4 не було включено до жодного з цих переліків.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність Уповноваженою особи Фонду.
З приводу постанови НБУ №217/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" ПАТ "Банк Михайлівський", яка вводила ряд обмежень щодо діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" то необхідно зазначити, що ця постанова адресована в першу чергу до керівників банківської установи, а не до його клієнтів. Обмеження, викладені у п.4 зазначеної постанови носять загальний та неконкретний характер, і неможливо встановити, яке саме з цих обмежень може стосуватись відкриття поточних рахунків та зарахування на них коштів клієнта.
У будь-якому разі, ст.75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" жодних цивільно-правових наслідків для правочинів, укладених проблемними банками, не передбачає. Єдина заборона для проблемних банків, передбачена ст.75 Закону, стосується використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків в національній та іноземній валюті. Обмежень для клієнтів банка у використанні власних рахунків, законодавство не передбачає.
Вичерпний перелік підстав за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначено ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими є: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Жодних обмежень та наслідків для правочинів, укладених банком під час дії постанови НБУ про віднесення його до категорії проблемних, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає. Тому, станом на 19.05.16 ніяких перешкод для здійснення банківських переказів не було.
Однак, ОСОБА_4 ще в квітні 2016 року, навіть до визнання НБУ банку проблемним, розмістив на поточному рахунку банку - 190000,00 гривень.
Станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку - 23.05.16, зазначені кошти - 190000,00 гривень були на поточному рахунку ОСОБА_4
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ст.26 Закону.
Операції проведення ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ " Кредитно-Інвестиційний центр " в травні 2016 року з перерахуванням коштів один одному на підставі договорів доручення та відступлення права вимоги не вплинули на баланс взаєморозрахунків ОСОБА_4 з банком.
На час виведення Фондом банку з ринку, на поточному рахунку ОСОБА_4 знаходилися ті самі 190000,00 гривень, які ним особисто внесені до каси ПАТ "Банк Михайлівський" ще 15.04.2016 року.
Доводи апелянта, про те, що кошти в сумі 190000,00 грн., внесені позивачем не є вкладом у розумінні ст. 2 Закону України № 4452, так як кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу, судом до уваги не приймаються, оскільки 19.11.2016 року вступив в законну силу Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 року №5390, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 року набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно із абз. 2 п. 15 Перехідних положень Закону України від 15.11.2016 року №5390 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", навіть з прийняттям змін до законодавства, не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що свідчить про його протиправну бездіяльність.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 814/1318/17, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3