12 грудня 2017 р. Справа № 821/1178/17
Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -ОСОБА_1
судді - ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю сторін:
Позивач ОСОБА_5 (Постанова)
Представник позивачаОСОБА_6 (довіреність)
Представник відповідачаОСОБА_7 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого ОСОБА_5 на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року по справі за позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в задоволені адміністративного позову ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.06.2017 року № НОМЕР_1 відмовлено повністю.
Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражний керуючий ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 24 жовтня 2017 року по справі № 821/1178/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що ТОВ «Автомобільний завод «Віпос» подано до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року (№9094045681 від 22.05.2017) з сумою від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 201.3 ст. 201 Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 955538,3 грн.
За результатами камеральної перевірки складено Акт перевірки від 16.06.2017 № 142/142/21-22-12-02-06/34074667, яким встановлено порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 ПКУ, внаслідок чого у платника податку відсутнє право на бюджетне відшкодування у сумі 955 538 грн., що привело до заниження від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 21 декларації) за квітень 2017 року на 955 538 грн. В Акті зазначено, що позивач при складенні розрахунку суми бюджетного відшкодування з ПДВ визначив період виникнення від'ємного значення - лютий 2015 року, у той же час, за даними особового рахунку, період виникнення такого від'ємного значення липень-вересень 2009 року та січень 2010 року. Відомості про періоди виникнення від'ємного значення відповідачем отриманні виходячи з матеріалів попередніх перевірок.
На підставі Акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 29.06.2017 р. № НОМЕР_1, яким позивачеві відмовлено у бюджетному відшкодуванні з ПДВ за квітень 2017 року у сумі 955 538 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тогою, що податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 29.06.2017 року № НОМЕР_1 є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вибачається з матеріал справи, декларування від'ємного значення та участь його в електронному адмініструванні з ПДВ було предметом судового розгляду Херсонського окружного адміністративного суду. Так, постановою ХОАС від 27.10. 2016 року, яка набрала законної сили 22.02.2017 року, було визнано право позивача використовувати від'ємне значення з ПДВ лютого 2015 року у сумі 965 133 грн., задеклароване платником за уточнюючим розрахунком з ПДВ за червень 2016 року для електронного адміністрування ПДВ. Суть спору полягала у тому, що під час введення в дію електронного адміністрування з ПДВ, для визначення права на реєстрацію податкових накладних, до уваги приймалось лише задеклароване від'ємне значення з ПДВ станом на 01.07.2015 року. У той же час, від'ємне значення з ПДВ у сумі 965 133 грн. було визначено позивачем у червні 2016 року, тобто на рік пізніше. Суд своєю постановою від 27.10.2016 року підтвердив право позивача на уточнення показників своєї звітності за попередні податкові періоди та врахування уточнених показників для електронного адміністрування з ПДВ, але сплата від'ємного значення, період його виникнення, судом при розгляді зазначеної справи не досліджувались.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.
При цьому законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.
Отже, жодна норма Податкового кодексу України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами відповідного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, за винятком строку, який визначений у п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.
За таких обставин, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконним.
Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 08.08.2016 року по справі № К/800/31413/14.
Разом з тим, в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг» Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року підприємством визначено період виникнення від'ємного значення, заявленого платником до відшкодування лютий 2015 року. При цьому за даних АС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних у лютому місяці відсутні факти виписки та реєстрація податкових накладних на ТОВ «Автомобільний завод «Віпос», про зазначене також свідчить і подана декларації за лютий 2015 року, яку платником подано з відсутністю показників господарської діяльності. Отже, у декларації з ПДВ за квітень 2017 року наведено данні, які не відповідають податковій звітності наданої платником податків у відповідних податкових періодах щодо розшифровки суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку що у ТОВ «Автомобільний завод «Віпос» відсутнє право на бюджетне відшкодування в сумі 955538 грн., що призвело до заниження суми від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) декларації за квітень 2017 року на 955538 грн.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого ОСОБА_5, - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року по справі № 821/1178/17, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Ухвалу складено у повному обсязі - 13 грудня 2017 року.
Головуючийсуддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3