Провадження № 22-ц/774/5766/17 Справа № 194/202/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 50
21 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Баранніка О.П.,
при секретарі Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
06 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 31.01.2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн., щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Розмір аліментів в 1000,00 грн. щомісячно було визначено з урахуванням того, що відповідач офіційно не був працевлаштований. На сьогоднішній день матеріальний стан відповідача змінено - він офіційно працює електрослюсарем підземним у ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», ШУ «Дніпровське» шахта «Дніпровська». Аліменти на утримання інших осіб відповідач не сплачує, в той же час його матеріальне становище покращилось, бо на момент стягнення аліментів він не мав постійного регулярного доходу. Тому позивач просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1000,00 грн. до 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року позов задоволено частково, збільшено розмір аліментів, стягнутих за рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області №440/3035/12 від 31 січня 2013 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1000,00 (однієї тисячі) грн. до 1/4 частини всіх видів його доходів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення повноліття дитини, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, визначивши до стягнення аліменти у частці від його доходу відповідача в розмірі 1/6 щомісячно.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач та відповідач знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 16.10.2012 року, що підтверджується рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 року у цивільній справі №440/2282/12, яке набрало законної сили 29.10.2012 року (а.с. 9-10).
Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-КИ № 274384, виданого 13 лютого 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 5).
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2013 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн., щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, передбаченого для дитини відповідного віку, починаючи з 21.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19-20).
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 працює у ВСП ШУ «Дніпровське» електрослюсарем підземним та отримує в середньому на місяць заробітну плату в розмірі 7281,00 грн., що підтверджується довідками №3703 від 23.05.2017 року, №3702 від 23.05.2017 року, виданих ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 69, 72).
З розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим листом №440/3035, виданим 31.01.2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 1000,00 грн., вбачається, що відповідач ОСОБА_2 станом на 01.09.2016 року має заборгованість по аліментам в розмірі 33664,14 грн. (а.с. 68).
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Відповідно до ст. 184 СК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення оскаржуваного рішення, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Разом з цим, статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного, встановивши факт наявності у ОСОБА_2 постійного місця роботи, регулярних і стабільних щомісячних доходів; приймаючи до уваги, що відповідач має хронічне захворювання, у шлюбі не перебуває, інших дітей не має, будь-яких осіб на утриманні, окрім сина ОСОБА_5, не має; враховуючи відсутність стягнень з доходів відповідача у примусовому порядку, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка мешкає разом із позивачкою, потребує піклування та утримання, матеріальне положення позивачки, - колегія дійшла висновку, що у даному випадку наявні підстави для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми на частку доходу відповідача, що становить 1/4 від його заробітку, тому місцевий суд ухвалив обґрунтоване та законне рішення, яке не підлягає зміні чи скасуванню.
Колегія наголошує, що апелянтом визнається наявність підстав для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми на частку доходів відповідача, що стверджується змістом апеляційної скарги та поясненнями відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на відсутність змін у його матеріальному положенні спростовуються матеріалами справи; у відповідача наявне постійне місце роботи та стабільний заробіток, що зумовлює стабільність матеріального стану відповідача.
Крім того, згідно змісту апеляційної скарги, відповідачем визнано, що станом на час ухвалення судового рішення від 31.01.2013 року його дохід складав 3320,0 грн., а на час ухвалення оскаржуваного рішення дещо збільшився та становив 3861,0 грн.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог та змісту доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді