Провадження № 22-ц/774/1731/17 Справа № 203/4340/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія
30 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Максюти Ж.І.,
суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
за участі секретаря: Куць О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
16 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.09.2015 року відповідач на вул. Набережна ім. В.І. Леніна в м. Дніпрі, у районі будинку №13, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер - АЕ8830ЕР, скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки «Ford», реєстраційний номер - АЕ7101НВ. У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу була заподіяна матеріальна шкода. Третя особа відшкодувала частину шкоди в сумі 89659,62 грн. Непокрита частина витрат позивача з відновлення автомобіля складає 22085,39 грн. Відповідач добровільно не відшкодовує позивачу витрачені кошти. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації заподіяної матеріальної шкоди в сумі 22 085,39 грн., а також моральної шкоди в сумі 7 000,00 грн. (а.с.а.с.1 - 5,54).
24 жовтня 2016 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «СК «Уніка», яка застрахувала усі ризики сторін.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ПрАТ «СК «Уніка», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в сумі 12 604,30 грн., компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн., разом - 15 604,30 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням не погодився відповідач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його змінити, зменшивши суму стягнутих коштів матеріальної шкоди з 12604,30 грн. до 1341,49 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 24.09.2015 року відповідач на вул.Набережна ім. В.І. Леніна в м.Дніпрі, у районі будинку №13, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер - АЕ8830ЕР, скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки «Ford», реєстраційний номер - АЕ7101НВ, таким чином пошкодивши його (а.с. 39).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mitsubishi», а також усі ризики позивача застраховані третьою особою (а.с.а.с. 40 - 49, 75).
15 жовтня 2015 року постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за фактом дорожньо-транспортної пригоди відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 51).
30 вересня 2015 року позивачем за послуги з дефектовки автомобіля було сплачено 300,00 грн. (а.с.а.с. 30 - 35).
Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_4 від 09.10.2015 року №ZU300915 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахування зносу склала 110 247,43 грн. При проведенні дослідження позивачем додатково було сплачено 850,00 грн. (послуги експерта) та 90,58 грн. (направлення телеграм відповідачу) (а.с.а.с. 8 - 25, 28, 29).
10 листопада 2015 року третя особа сплатила позивачеві страхове відшкодування в сумі 89 659,62 грн. (франшиза склала 1 341,49 грн.) (а.с.а.с. 90 - 92).
04 грудня 2015 року позивачем за послуги з регулювання геометрії ходової частини було сплачено 257,00 грн. (а.с.а.с. 36, 37).
Відповідач 24.09.2015 року керував автомобілем правомірно, отже, у розумінні закону, був володільцем джерела підвищеної небезпеки, тому відповідальність за заподіяну шкоду має нести саме він.
Частиною 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вина відповідача була встановлена Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 15.10.2015 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Встановивши наведені обставини, місцевий суд керуючись ст.ст. 22, 23, 1166-1168 ЦК України, ст.32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшов висновку що вимоги про відшкодування позивачу заподіяної матеріальної шкоди є обґрунтованими.
Однак, повністю з таким висновком місцевого суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування Відповідачем матеріальної шкоди в частині стягнення втрати товарної вартості (9765,23 грн.), витрат на послуги з дефектовки автомобіля (300 грн.) та регулювання геометрії ходової частини (257 грн.), суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставини справи, що мають істотне значення для вирішення справи та не взяв до уваги відповідні норми матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також виграти, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Тобто, мова йде про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може бути вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням (пошкодженням) речі.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з експертного дослідження, під час огляду пошкодженого автомобіля Позивача було виявлено наявність ушкоджень, що не відносяться до даної ДТП, а саме: пошкодження правого порогу кузова, переднього бамперу та вітрового скла, тобто під час дослідження експертом було виявлені ушкодження, що існували до ДТП.
Дана обставина підтверджується самим Позивачем у позовній заяві та актами огляду пошкодженого автомобіля складеними ПрАТ "СК "УНІКА" та судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_4, що наявні в матеріалах справи.
Згідно п. 1.6 «ОСОБА_1 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом МЮУ та ФДМУ від 24.11.2013 року, величина втрати товарної вартості (далі - ВТВ) - умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю то непошкодженого КТЗ;
Згідно п. 8.3 ОСОБА_1, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини ВТВ за відповідною формулою.
Згідно п.п. д) п. 8.6.2 ОСОБА_1, Величина ВТВ КТЗ не нараховується: якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування;
У висновку експертного автотоварознавчого дослідження № ZU300915 від 09.10.2015 p., що було складено на замовлення Позивача, на стop. 8, судовий експерт зазначає, що : «зіставивши об'єктивні дані про досліджуваний КТЗ з нормативними обмеженнями, при яких розрахунок ВТВ не здійснюється, слід зробити висновок, про відсутність необхідності врахування ВТВ в розглянутому випадку, оскільки КТЗ раніше мав пошкодження в виді деформації порогу правої боковини, переднього бамперу та вітрового скла.» Судовим експертом величину ВТВ під обрахування матеріального збитку було обґрунтовано взято як 0 грн.
Тобто, згідно вимог ОСОБА_1, ВТВ є невід'ємною складовою розміру матеріального збитку (У), і якщо є відповідні правові підстави для її розрахунку згідно вимог ОСОБА_1, дана величина повинна бути врахована експертом при визначені розміру матеріального збитку, що був спричинений власник транспортного засобу.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, відсутні будь-які правові підстави щодо стягнення з Відповідача втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 9 765,23 грн., що виникли внаслідок ушкоджень автомобіля, не викликаних ДТП.
Що стосується висновків суду про стягнення на користь позивача його втрати з оплати послуг з дефектовки автомобіля (300,00 грн.), розвалу-сходження (257,00 грн.), як збитків - апеляційний суд вважає їх такими, що задоволенню не пілягають, оскільки Позивачем не доведено суду зв'язок ДТП з необхідністю здійснення вказаних витрат, окрім того, послуги з товарного чеку про оплату здійсненої «дефектовки автомобіля» жодним чином не вбачається в чому вона полягає, обсяг такої дії та внаслідок чого виникла необхідність її здійснення.
Так само як не було доведено суду необхідність здійснення розвалу-сходження вже після здійснення ремонту автомобіля, оскільки необхідність такої дії може виникати також внаслідок наїзду на бордюр чи впливу зношенної гуми коліс, не обґрунтовано також причину відсутності такої процедури під час ремонту автомобіля, що також вказує на відсутність причинного зв'язку ДТП з необхідністю здійснення такої дії.
Посилання на необґрунтованість витрат, що були понесені Позивачем на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 850,00 три., та витрат на виклик Відповідача телеграмою в розмірі 90,58 грн. - є безпідставними, оскільки були понесені Позивачем саме у зв'язку з фактом ДТП та здійснені для відновлення свого порушеного права.
Решта посилань апеляційної скарги зводиться до переоцінки доказів по справі, виключне право на оцінку яких, згідно ст.212 ЦПК України, належить суду.
Рішення місцевого суду в частині стягнення франшизи та моральної шкоди сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом, на підставі ст.303 ЦПК України - не переглядається.
Отже, з урахуванням обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни рішення та зменшення обсягу компенсації матеріальної шкоди.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст.ст. 307, 309,316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року в частині стягнення компенсації заподіяної матеріальної шкоди - змінити, зменшивши суму стягнутих коштів з 12 604,30 грн. до 2282,07 грн. та відповідно змінивши загальну суму стягнутих коштів з 15 604,30 грн. до 5282,07 грн.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: Е.Л. Демченко
ОСОБА_5