28 листопада 2017 року Справа № 906/526/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Плюшка І.А.,
Сибіги О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року у справі № 906/526/17 господарського суду Житомирської області за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради до Відділу освіти Бердичівської районної державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", третя особа: Половецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Бердичівської районної ради Житомирської області, про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та зобов'язання звільнити і повернути нежитлове приміщення,
за участю представників:
Прокуратури: Кандибова А.М., посв. № 047556 від 15.08.2017 року,
Позивача: не з'явився,
Відповідача 1: не з'явився,
Відповідача 2: Кириченко М.Д., адв., дог. № 1-31/004 від 20.10.2017 року,
Третьої особи: не з'явився.
Керівник Бердичівської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради (далі - Бердичівська райрада, Позивач) до Відділу освіти Бердичівської районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти, Відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком", Відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 27/449/17 від 10.05.2017 року, укладеного між Відділом освіти і ПАТ "Укртелеком", та про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути Відділу освіти нежитлове приміщення Половецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Бердичівської райради, загальною площею 18,3 м2, розташоване за адресою: с. Половецьке Бердичівського району Житомирської області, вул. Центральна, 41, шляхом підписання акта прийому-передачі.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.06.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, було залучено Половецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Бердичівської райради Житомирської області (далі - Половецька ЗОШ, Третя особа).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 року позов Прокурора задоволено: визнано недійсним типовий договір оренди № 27/449/17 від 10.05.2017 року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища району, укладеного між Відділом освіти та ПАТ "Укртелеком", загальною площею 18,3 м2, розташованого в приміщенні Половецької ЗОШ, вартість якого становить 13176,00 грн. та припинено зобов'язання за договором на майбутнє. Крім того, цим же судовим рішенням зобов'язано ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 18,3 м2, яке розташоване на першому поверсі окремо розташованої двоповерхової нежитлової будівлі Половецької школи за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Половецьке, вул. Центральна, буд. 41, та повернути його Відділу освіти шляхом підписання акта прийому-передачі, а також стягнуто з Відділу освіти та ПАТ "Укртелеком" на користь прокуратури Житомирської області судовий збір в сумі 1600,00 грн., з кожного.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 року у даній справі скасовано та прийнято нове рішення - про відмову в позові.
У поданій касаційній скарзі, Заступник прокурора Рівненської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 63 Закону України "Про освіту", ст.ст. 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про телекомунікації", просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вказувалось вище, вимогами Прокурора у даній справі, які заявлено в інтересах держави в особі Бердичівської райради, з посиланням, зокрема, на ст.ст. 203, 215, 220, 793, 795 Цивільного кодексу України, є визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 27/449/17 від 10.05.2017 року, укладеного між Відділом освіти і ПАТ "Укртелеком", та про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути Відділу освіти нежитлове приміщення Половецької ЗОШ, загальною площею 18,3 м2, розташоване за адресою: с. Половецьке Бердичівського району Житомирської області, вул. Центральна, 41, шляхом підписання акта прийому-передачі.
Свої позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що оспорюваний договір суперечить чинному законодавству, зокрема, ч. 2 ст. 18, та ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ст. 4 Закону України "Про загальну середню освіту", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки передане в оренду нежитлове приміщення навчального закладу використовується орендарем для здійснення ним підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, тобто - використовується не за його цільовим призначенням.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 236, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, умов договору оренди нежитлового приміщення № 27/449/17 від 10.05.2017 року, та представлених доказів у справі, встановивши, що об'єктом оренди за укладеним між Відповідачами вказаним договором оренди є частина приміщення Половецької школи, яке відноситься до об'єктів освіти, що фінансуються з бюджету і в силу положень Закону України "Про освіту" не може використовуватись у діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, тоді як орендоване Відповідачем 2 приміщення використовується з метою розміщення телефонної станції для надання послуг зв'язку для жителів села Половецьке та селища Хмельове, тобто діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, дійшов висновку про те, що спірний договір оренди суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню його недійсним, а орендоване нежитлове приміщення - його поверненню Відповідачу 1 шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, а позовні вимоги Прокурора - їх задоволенню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та приймаючи нове рішення - про відмову в позові, з посиланням на ст.ст. ст.ст. 60, 61, 63 Закону України "Про освіту", п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальним закладам, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" № 796 від 27.08.2010 року, умови договору оренди нежитлового приміщення № 27/449/17 від 10.05.2017 року, та представлені матеріали, вказував на те, що Прокурором під час розгляду даної справи не було доведено того, що спірне приміщення технологічно пов'язано з навчальним та науковим процесом, а також те, що воно необхідне для використання у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності навчального закладу та погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, як і не містять матеріали справи фактів спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг чи зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладання спірного договору, тоді як Відповідач 2 належно виконує умови спірного правочину, який було укладено з дотриманням порядку укладення договорів оренди та вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому, дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції та про наявність правових підстав для задоволення даного позову.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.05.2017 року між Відділом освіти (Орендодавець) та ПАТ "Укртелеком" (Орендар) було укладено типовий договір оренди №27/449/17 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища району (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину приміщення Половецької ЗОШ, загальною площею 18,3 кв.м., розміщене за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Половецьке, вул. Центральна, 41, частину вбудованого нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі окремо розташованої двоповерхової нежитлової будівлі Половецької ЗОШ (далі - об'єкт оренди), що перебуває на балансі Відділу освіти, вартість якого визначена згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість оцінюваного майна 06.04.2017 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 13176,00 грн. Майно передається в оренду з метою надання телекомунікаційних послуг для забезпечення навчально-виховного процесу.
Відповідно до умов Договору (п.п. 2.1., 2.4.) Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки) та акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця.
Згідно п. 10.10. Договору, майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.
Відповідно до п. 10.1. Договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, і діє з 10.05.2017 року до 09.04.2020 року включно.
Факт передачі об'єкта оренди Відповідачу 2 підтверджується актом приймання-передачі майна від 10.05.2017 року.
При цьому, вказаний Договір між Відповідачами було укладено на підставі розпорядження голови Бердичівської райради № 20 від 26.04.2017 року "Про оренду приміщень", затв. рішенням 15 сесії 7 скликання Бердичівської райради № 266 від 05.05.2017 року "Про затвердження розпоряджень голови районної ради", яким надано згоду Відділу освіти на передачу в оренду частини приміщення Половецької ЗОШ орієнтовною площею 18,4 м2, з метою розміщення об'єкту, пов'язаного із навчально-виховним процесом.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Водночас, ч.ч. 1 - 3 та 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного майна.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
При цьому, пунктом 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 27.08.2010 року, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Разом з тим, частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
В контексті дотримання вказаних вище вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" визначальним є обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (у тому числі на умовах оренди).
Також, за змістом ч. 2 ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту", вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.
Так, відповідно до приписів п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
З огляду на таке, суд першої інстанції, встановивши, що об'єктом оренди за укладеним між Відповідачами вказаним договором оренди є частина приміщення Половецької школи, яке відноситься до об'єктів освіти, що фінансуються з бюджету і в силу положень Закону України "Про освіту" не може використовуватись у діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, тоді як орендоване Відповідачем 2 приміщення використовується з метою розміщення телефонної станції для надання послуг зв'язку для жителів села Половецьке та селища Хмельове, тобто діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірний договір оренди суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню його недійсним, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
При цьому, згідно приписів ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав і для звільнення та повернення Відділу освіти нежитлового приміщення Половецької ЗОШ, загальною площею 18,3 м2, розташоване в с. Половецьке, Бердичівського району Житомирської області, вул. Центральна, 41, за актом прийому-передачі, також є законним і обґрунтованим.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99 та 101Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги, як вимогам вищезазначених норм матеріального права, так і обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення даної справи і, зокрема, щодо порушення Відповідачем 2, зокрема, вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" під час укладення самого Договору, а відтак - і використання орендованого майна не за цільовим призначення, у зв'язку з чим, дійшов невірного висновку про відповідність спірного договору оренди вимогам чинного законодавства, яке регулює відносини оренди об'єктів освіти та науки, яке мало місце у даному випадку.
Крім того, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, та приймаючи нове рішення - про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ч. 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 року, вказував на те, що спірне приміщення не використовувалось для навчального процесу до здачі в оренду, безпосередньо не пов'язано з навчальним процесом загальноосвітньої школи та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, не врахувавши того, що зазначена Постанова визначає тільки види послуг, які можуть надаватися відповідними установами, а не умови передачі майна в оренду, які імперативно визначені у ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", а саме - щодо заборони використання об'єктів освіти та науки не за призначенням.
Також, колегія суддів касаційної інстанції вказує на те, що не використання спірного приміщення навчальним закладом ще не свідчить про неприналежність цього приміщення до навчального закладу та не змінює його правового статусу, як об'єкта освіти та, відповідно, не змінює і умов його передачі в оренду для інших цілей, які не пов'язані з навчально-виховним процесом.
При цьому, надання телекомунікаційних послуг не є освітньою діяльністю, або складовою навчально-виховного процесу і вказаний вид діяльності Відповідача 2 не передбачений навчальними, виховними планами закладу освіту.
За вказаних обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо відповідності Договору оренди вимогам чинного законодавства ґрунтується на неправильному застосуванні норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вказане, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому така підлягає скасуванню.
Водночас, місцевий господарський суд, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку у сукупності та вірно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про визнання спірного договору оренди від 10.05.2017 року недійсним, а також, про зобов'язання Відповідача 2 звільнити та повернути об'єкт оренди Відділу освіти за актом приймання-передачі, а тому, прийняте ним судове рішення підлягає залишенню його без змін, а касаційна скарга Заступника прокурора Рівненської області - її задоволенню.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України про розподіл судових витрат, господарський суд відшкодовує витрати стороні, на користь якої відбулося рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року скасувати повністю, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 року у справі № 906/526/17 залишити без змін.
3. Стягнути з Бердичівської районної державної адміністрації та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" та на користь прокуратури Рівненської області по 1920,00 (одній тисячі дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) судових витрат, з кожного, пов'язаних з розглядом касаційної скарги в суді касаційної інстанції.
Зобов'язати господарський суд Житомирської області видати відповідний наказ.
Головуючий - суддя Малетич М.М.
Судді Плюшко І.А.
Сибіга О.М.