06.12.2017 Справа № 904/9006/17
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброульянівка", м. Дніпро
про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Целік В.В., довіреність № 1 від 15.02.16р.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброульянівка" (далі - відповідач), у якому просить суд визнати недійсним договір про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору №DNHSLON06923 від 28.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, з моменту його укладення, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланнями позивача на те, що договір про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору № DNHSLON06923 від 28.10.2016 не відповідає вимогам частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов вказує, що станом на момент підписання договору про внесення змін від 13.12.2016, особа, якою підписано оспорюваний договір, мала достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК".
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
28.10.2016 року між позивачем (банком) та відповідачем (позичальником) було укладено кредитний договір № DNHSLON06923 (далі - Кредитний договір).
Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія з лімітом 122 000 000,00 грн. (п.п.А.1, А.2 Кредитного договору).
Відповідно до п.А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту згідно з Графіком погашення розміру поточного ліміту. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з ступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
13.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06923 від 28.10.2016р. (далі - Договір про внесення змін), яким зміст Кредитного договору було викладено у новій редакції, та виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за Кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки зарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Як вбачається з преамбули спірного договору, з боку позивача він укладався першим заступником голови правління банку - Керівника корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - Яценко В.О., що діє на підставі Довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015р., посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Н.С. Каримовою.
Пунктом 1 вказаної довіреності ОСОБА_5 уповноважений на укладання кредитних договорів, договорів на придбання майна, майнових прав та інших договорів (угод), пов'язаних із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угод про забезпечення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди.
Сума угоди за Кредитним договором становила 122 000 000, 00 грн. Аналогічна сума угоди визначена у п.А.2 нової редакції Кредитного договору, яка була підписана 13.12.2016 р. представником ОСОБА_5.
Згідно повідомлення Національного банку України "Про офіційний курс гривні до іноземних валют" офіційний курс гривні до долару США станом на 13.12.2016р. становив 26,171129 грн. за 1 дол. США.
Як вказує позивач, договір про внесення змін від 13.12.2016р. до Кредитного договору №DNHSLON06923 від 28.10.2016р. укладено ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, наданих йомуПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н
від 28.09.2015р., а саме: було укладено угоду, сума якої перевищила 750 000,00 доларів США або еквівалентну вищеназваній сумі у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди, що підтверджується наступним розрахунком:
- обмеження суми угод, які уповноважений укладати ОСОБА_5 = 750 000, 00 дол. США
- сума укладеної угоди = 122 000 000,00 грн. / 26.171129 = 4 661 625.41 дол. США
- 4 661 625.41 дол. США > 750 000, 00 дол. США.
За викладених обставин, позивач вважає, що Договір про внесення змін до Кредитного договору підписано з боку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" особою, яка не мала достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій, що є недотриманням приписів статті 203 Цивільного кодексу України та підставою для визнання Договору про внесення змін до Кредитного договору недійсним в судовому порядку.
Суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
За умовами ст. 7 Господарського кодексу України та ст. 4 Цивільного кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Приписами ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
За змістом статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю довільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.
Приписами частини 1 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до керівників банку відносено: голову, його заступників та членів ради банку, голову, його заступників та членів правління банку, головного бухгалтера, його заступників, керівників відокремлених підрозділів банку.
Відповідно до частини 10 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватись вимог законодавства, положень статуту та інших документів.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний Договір про внесення змін до Кредитного договору зі сторони банку підписано Першим заступником голови правління банку - керівником корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_5.
Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами законодавства.
В даному випадку повноваження ОСОБА_5 визначені, як довіреністю, посилання на яку викладено в преамбулі Договору про внесення змін, так і Статутом банку, оскільки посада ОСОБА_5 належить до керівників банку в розумінні приписів статті 42 Закону України «Про банку і банківську діяльність».
Так, за змістом п. 9.4.6.2 Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в редакції на день вчинення оспорюваного договору, Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000 (чотирьомстам тисячам) доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном Банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж: 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену пунктом 25 пункту 9.3.3 Статуту.
Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.
Протоколом № 43 засідання Наглядової Ради Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» від 05.08.2016 року прийнято рішення:
«На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3. п. 9.3. Розділу 9 Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця, в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)».
Згідно Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31 грудня 2015 року розмір активів Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» складав 258 611 000 000, 00 грн. (двісті п'ятдесят вісім мільярдів шістсот одинадцять мільйонів гривень 00 копійок). Вказана інформація опублікована на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк»:
https://static.privatbank.ua/files/sud/PB_GROUP_REPORT_Ua_Cy_UKR%20final%20signed.pdf.
За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Між тим, 10% від розміру активів позивача станом на 31.12.2015 року складає 25 861 000 000, 00 грн. (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок).
За викладених обставин, перший заступник Голови Правління - ОСОБА_5 станом на день укладення Договору від 13.12.2016 мав право вчиняти угоди правочини щодо рухомого та нерухомого майна Банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000, 00 грн. (двадцять п'ять мільярдів вісімсот шістдесят один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок), що є в межах суми Кредитного договору №DNHSLON06923 від 28.10.2016, до якого внесено зміни Договором від 13.12.2016.
Разом з тим, укладення Договору про внесення змін до Кредитного договору та надання повноважень першому заступнику Голови правління ОСОБА_5 для підписання цього Договору зі сторони банку погоджено з Кредитним комітетом ПАТ КБ «Приватбанк», що вбачається з Протоколу кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про банки і банківську таємницю» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Пунктом А2 Кредитного договору встановлено ліміт договору (розмір кредиту) у розмірі 122 000 000,00 грн. (сто двадцять два мільйони гривень копійок).
Оспорюваним Договором внесено зміни до Кредитного договору, які не стосуються розміру кредитного ліміту, розмір якого визначено Кредитним договором № DNHSLON06923 від 28.10.2016, в редакції Договору від 13.12.2016, та складає 122 000 000,00 грн. (сто двадцять два мільйони гривень 00 копійок).
Таким чином, укладаючи Договір від 13.12.2016 ОСОБА_5 не приймав рішення взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у Кредитному договорі № DNHSLON06923 від 28.10.2016.
При цьому, за змістом довіреності від 28.09.2015 року, ОСОБА_5 має повноваження на укладення будь-яких угод, якими не визначається ліміт.
Оспорюваним Договором не змінюється ліміт кредиту, встановлений основним Договором від 28.10.2016, тому, з огляду на приписи пункту 5 довіреності, ОСОБА_5 мав необхідний обсяг повноважень на укладення (підписання) договору про внесення до Кредитного договору змін, суть яких не стосується ліміту (розміру) кредиту.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а відтак у задоволенні позовних вимог відмовляється судом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.12.2017
Суддя А.В. Суховаров