вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.12.09 Справа №2а-11989/09/4/0170
о 09:14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі:
позивач - ОСОБА_1;
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача 1 (Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим) - Маслюк О.В.;
представник відповідача 2 (Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим) - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим
про поновлення на роботі
Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про поновлення на роботі в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб і стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов мотивовано необґрунтованістю звільнення позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України (за однократне грубе порушення трудових обов'язків), а також тим, що на момент звільнення позивач не перебувала на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. Під час судового розгляду позивач змінила позовні вимоги, просила скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчука В.В. №435-о від 24.09.2009 року в частині звільнення позивача з посади головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб 24.09.2009 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, відновити її на вказаній посаді і стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с. 18).
Ухвалою суду від 15.10.2009 року відкрито провадження у справі. Після закінчення підготовчого провадження ухвалою суду від 03.11.2009 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 01.12.2009 року допущено заміну відповідача у справі, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, її правонаступниками: Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач 1) і Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач 2).
В судовому засіданні позивач і її представник позов підтримали, надали пояснення по суті справи.
Представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 52), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час проведення засідання керівництва ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за присутності голови ДПА в АР Крим Бусарєва В.В. про забезпечення виконання доведених завдань у вересні 2009 року встановлено недоліки в роботі позивача, також звернуто увагу суду на те, що позивач неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши позивача, представників позивача і відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -
Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
На посадових осіб органів державної податкової служби поширюються положення Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», спір, що виник пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби і повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб, наказом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 24.09.2009 року №435-о її звільнено з займаної посади 24.09.2009 року у відповідності із п. 1 ст. 41 КЗпП України, за однократне грубе порушення трудових обов'язків.
Особливості правового статусу державних службовців і посадових осіб органів державної податкової служби України врегульовано спеціальними законами; з окремих питань, пов'язаних із регулюванням трудових відносин, не врегульованих спеціальними законами, застосовуються загальні положення законодавства про працю.
Пунктом 1 статті 41 КЗпП України встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
Підставою для звільнення позивача відповідач вважає однократне грубе порушення трудових обов'язків, яке виявилось у встановленні недоліків в роботі позивача під час проведення наради із заступниками начальника ДПІ у м. Сімферополі, начальниками структурних підрозділів ДПІ в м. Сімферополі при голові Державної податкової адміністрації в АР Крим 24.09.2009 року.
Згідно із протоколом вказаної наради (а.с. 69, 70), на її проведення була запрошена позивач, якій на попередній нараді головою ДПА в АР Крим було надано доручення забезпечити вжиття необхідних заходів по скороченню значення рядку 26 декларації з податку на додану вартість у підвищенню суми надходжень ПДВ у бюджет, зокрема, по певним платникам податків, протягом 3 днів прийняти усі заходи і забезпечити надходження по закріпленим підприємствам не менш 50,0 тис. грн.
На питання голови ДПА в АР Крим про стан виконання доручень в частині забезпечення надходжень у сумі не менш 50,0 тис. грн. позивач не відповіла. Бусарєв В.В. відмітив, що протягом 2009 року до позивача неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення і підкреслив недоречність перебування позивача на займаній посаді.
Виключно зазначені обставини стали підставою для звільнення позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Згідно із роз'ясненнями, наданими в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Дослідивши надані відповідачами докази, суд вважає їх недостатніми для обґрунтування висновку про вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків.
Так, зі змісту прав і обов'язків органу державної податкової служби (ст. ст. 11-13 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та наявної в матеріалах справи посадової інструкції позивача (а.с. 45-51), не вбачається можливих шляхів реалізації доручень щодо скорочення значення рядку 26 декларації з податку на додану вартість і підвищенню суми надходжень ПДВ у бюджет, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заповнення декларації і сплата податку залежить від результатів фінансово-господарської діяльності платників податків, в той же час, державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності в силу вимог ст. 5 Закону України від 05.10.1995 року №356/95-ВР «Про боротьбу із корупцією».
Ухвалою суду від 01.12.2009 року витребувані у відповідача 1 письмові пояснення з їх нормативним і документальним обґрунтуванням стосовно наслідків одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків, яке стало підставою для її звільнення, а також щодо характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, проте жодних обставин щодо завданої позивачем шкоди (можливості такого завдання) відповідачем не наведено.
Крім того, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача, стосовно того, що її звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Позивачем надано листок непрацездатності, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 15), який підтверджує початок періоду тимчасової непрацездатності позивача з 24.09.2009 року.
За таких обставин вимоги позивача про поновлення на роботі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, штатні розписи Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим і Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, судом встановлено, що відділ адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб входить до складу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, тому вона є правонаступником у спірних відносинах.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку, суд керувався положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, згідно із якими, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в тому числі при виплаті заробітку за час вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до довідки від 29.10.2009 року №254 виплати позивачу за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передували звільненню, становлять: 2644,40 грн. в липні 2009 року і 2278,38 грн. в серпні 2009 року, середня місячна заробітна плата позивача склала 2461,39 грн., середньоденна - 114,48 грн.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що станом на день судового розгляду період вимушеного прогулу позивача дорівнює 55 робочих днів.
Таким чином, розмір невиплаченої заробітної плати за вказаний період становить 6296,40 грн.
Крім того, суд враховує, що позивачем заявлено вимогу про скасування наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №435-о від 24 вересня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1І.»., а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним вказаний наказ.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України суд вважає можливим допустити до негайного виконання постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного державного податкової інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі та стягнення на її користь заробітної плати у межах середньомісячної заробітної плати у сумі 2461,39 грн.
В судовому засіданні 10.12.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.12.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №435-о від 24 вересня 2009 року “Про звільнення ОСОБА_1”.
3. Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим з 25 вересня 2009 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6296 (шість тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 40 копійок.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України допустити до негайного виконання постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного державного податкової інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі та стягнення на її користь заробітної плати у межах середньомісячної заробітної плати у сумі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 39 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.