Справа № 2-2560/2009р.
11 листопада 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим в складі :
судді Коротковой Л.М.
при секретарі Чуйко Л.М.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасуванні рішення ОСОБА_3 селищної ради від 30.09.2005р., визнання протиправним та скасуванні державного акту на земельну ділянку від 17.01.2007 року, визнання незаконним та скасуванні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.02.2007р., визнанні протиправним та скасуванні державного акту на земельну ділянку від 20.03.2007р,-
Позивач ОСОБА_7 звернувся з дійсним позовом до суду, мотивуючи його наступним. На праві власності він має господарчі споруди літ «Д» та літ «Е», які розташовані на земельній ділянці, на яку рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 30.09.2005р. було надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землевпорядження площею 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою смт. Сімеїз вул. Васильченко. Оскільки таким чином були порушені його права як землекористувача, то вважає, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Оскільки на підставі вказаного рішення відповідачка ОСОБА_4 отримала 17.01.2007р. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, то він вважає, що вказаний державний акт був виданий на підставі незаконного рішення селищної ради, тому також підлягає скасуванню. Надалі відповідачка ОСОБА_4 уклала договор купівлі-продажу 03.02.2007р. спірної земельної ділянки з ОСОБА_5 Вказаний договор вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню на підставі ст..215,203 ЦК України, тому виданий надалі ОСОБА_5 державний акт від 20.03.2007р. на спірну земельну ділянку також просить визнати протиправним та скасувати. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, який також є і третьою особою по справі позов підтримав та пояснив, що позивач неодноразово звертався до селищної ради про надання йому у власність спірної земельної ділянки, на якій розташовані його господарчі споруди, але відповідач ігнорував його земельні права та надав земельну ділянку іншій особі, не звернув увагу, що земельна ділянка не є вільною. Тому всі надалі видані правовстановлюючі документи не є законними.
Представник відповідача -ОСОБА_3 селищної ради та відповідачка ОСОБА_4 двічі в судове засідання не зґявилися, про слухання справи сповіщалися належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність на підставі наявних у ній даних та доказів.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що позивач не довів суду, що належні йому господарчі споруди є його власністю, оскільки вони збудовані самочинно, а тому не підлягають судовому захисту, просить відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-11/2009р., суд вважає, що в задоволенні вимог позивача варто відмовити по наступним підставам.
Судом встановлено, що 12.07.2005р. відповідачка ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_3 селищної ради дати дозвіл на складання проекту землеустрію земельної ділянки площею 0,04га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою смт. Сімеїз вул. Васильченко (далі спірна ділянка) (ар.с.26 ц.с.2-11/09р.) і рішенням Сімеїзьскої селищної ради від 30.09.2005р. їй був такий дозвіл наданий (ар.с.27 ц.справи №. 2-11/09). Вказаний дозвіл є стадією підготовки технічної документації, яка є підставою для передачі ділянки у власність.
Після підготовки необхідної документації відповідачці ОСОБА_4 було відмовлено у затвердженні проекту рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 23.03.2006р., мотивуючи тим, що порушуються права інших осіб і вказане рішення ОСОБА_4 оскаржила в судовому порядку.
Рішенням Ялтинського міського суду від 12.07.2006р. було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 селищної ради про визнання незаконним та скасуванні рішення ОСОБА_3 селищної ради і покладання на відповідача зобовґязання щодо затвердження проекту відводу земельної ділянки, яке було ухвалою апеляційного суду від 06.12.2006р. залишено без змін(ар.с.61-62 цив. с. № 2-11/2009р). В виконання рішення суду відповідачем ОСОБА_3 селищною радою 29.12.2006р. було прийнято рішення про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки 0,04га в м. Ялта смт. Сімеїз вул. Васильченко(ар.с70) і на підставі вказаного рішення 17.01.2007 року нею отриманий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку(ар.с.8 ц.с.№2-11/2009р).
Оскільки власник має право розпорядитися своєю власністю на власний розсуд, то 03.02.2007р. вона продала вказану земельну ділянку ОСОБА_5А.(ар.с.8) і на підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку(ар.с.6).
Рішення ОСОБА_3 селищної ради від 30.09.2005р. було прийнято відповідно до норм ст. 118 ЗК України та вказане рішення не надало відповідачці право власності на земельну ділянку, тому цим рішенням права суміжних землекористувачів не були порушені ніяким чином.
Подальше винесення рішення ОСОБА_3 селищною радою від 29.12.2006р. відбувалося на законних підставах, а саме в виконання законного рішення Ялтинського міського суду від 12.07.2006 року, яке було обовґязковим для всіх органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до ст. 14 ЦПК України. Тому вказане рішення ОСОБА_3 селищної ради і було підставою для отримання відповідачкою державного акту на земельну ділянку. Порушень законодавства при видачі вказаних документів судом не встановлено. На даний час вказане рішення ОСОБА_3 селищної ради ніким не оспорюється та є діючим.
Відповідно до норм ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тому укладання відповідачкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу 03.02.2007р. спірної земельної ділянки відповідало вимогам закону. Отримання в подальшому ОСОБА_5 державного акту на спірну земельну ділянку 20.03.2007р. підтвердило остаточно його право власності на спірну земельну ділянку відповідно до норми ст. 126 ЗК України, яка передбачає необхідність отримання державного акту на земельну ділянку в разі її придбання.
Отже, на момент видачі та отримання вказаних документів, які позивач просить визнати незаконними та скасувати дії відповідачів відповідали нормам закону, тому визнання їх неправомірними не відповідає нормам закону, тому в задоволенні вимог позивачу в цій частині варто відмовити.
Окрім того, як вказує позивач в своїй позовній заяві, були порушені його права як землекористувача, оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться господарчі споруди, на які він має право власності. Вказані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 125 ЗК України позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки, бо у нього немає документа, який підтверджує право власності чи право постійного користування спірною земельною ділянкою, який пройшов державну реєстрацію.
Судом ретельно перевірялися доводи позивача в тій частині, що на спірній земельній ділянці, яку було надано відповідачці знаходилися належні йому на праві власності господарчі будівлі, і таким чином порушилися його б права як власника, але ці доводи також не знайшли свого підтвердження. Відповідно до правовстановлюючого документу на право власності на будинок № 16 по вул. Васильченко смт. Сімеїз м. Ялта - свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.03.2003р.(ар.с.66) позивачу та 3-ій особі - ОСОБА_6 належить кожному по Ѕ частині житловий будинок літ «А», господарчі та побутові будівлі та споруди:сарай «Б», сарай «В», гараж «Г», споруди. У вказаному правовстановлюючому документі не існує споруди літ «Д» та споруди літ «Е», на які перейшло право власності позивача та третьої особи. Посилання позивача та його представника на технічний паспорт, де зареєстровані вказані будівлі судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно. Не приймається як доказ користування позивачем спірною земельною ділянкою і висновок експертизи від 06.07.2007р., згідно з висновками якої на земельній ділянці, якою користуються ОСОБА_6 знаходяться споруди, оскільки ніяких правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою у позивача не існує.
Крім того, звернувшись з позовом 07.04.2009р. про скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради від 30.09.2005р. позивач відповідно до ст.257 ЦК України пропустив позовну давність, тому порушене право не підлягає захисту і по цим підставам. Залишення позовної заяви без розгляду, що мало місце по цивільній справ № 2-11/2009р. не є поважною причиною пропущення позовної давності, при якій порушене право підлягає захисту.
Доводи позивача в тій частині, що рішення Ялтинського суду від 12.07.2006р. та ухвала апеляційного суду АР Крим від 06.12.2006р., згідно з якою рішення місцевого суду залишено в силі були скасовані і ці обставини тягнуть за собою визнання незаконними всіх правовстановлюючих документів, виданих на підставі вказаного рішення суду також судом до уваги не приймаються по наступним підставам.
Відповідно до ст. 380 ЦПК України вирішується питання про поворот виконання рішення. Це питання вирішує суд апеляційної або касаційної інстанції, якщо скасувавши рішення, він закриває провадження у справі. Це питання не було вирішено Верховним Судом України при скасуванні 03.09.2008р. рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12.07.2006р. та ухвали апеляційного суду АР Крим від 06.12.2006р. Якщо питання про поворот виконання не було з якихось причин вирішено судом апеляційної або касаційної інстанції, то відповідач (боржник) може звернутися із заявою про поворот виконання рішення до того суду, в якому знаходиться справа. Але відповідачем по справі, яка вирішувалася Ялтинським міським судом 12.07.2006р. є ОСОБА_3 селищна рада, а не позивач, та таких заяв не поступало до суду.
Не приймаються до уваги судом також посилання позивача на порушення відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при укладанні договору купівлі продажу земельної ділянки від 03.02.2007р. норм ст. 215 та ст. 203 ЦК України, оскільки ці посилання неконкретизовані, позивач не є стороною по цій угоді, а тому його права не можуть бути порушені при укладанні вказаної угоди.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.
Позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позову, але питання про сплату витрат інформаційно-технічного забезпечення не вирішувалося. Оскільки позивачу в задоволенні його всіх позовних вимог відмовлено, то з нього підлягають стягненню вказані витрати, які складають 120 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст.118,125,126 ЗК України, ст.ст. 203,215,257,319 ЦК України, ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст.14,212-215,380 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасуванні рішення ОСОБА_3 селищної ради від 30.09.2005р, визнанні протиправним та скасуванні державного акту від 17.01.2007р. на право власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасуванні договору купівлі продажу земельної ділянки від 03.02.2007р., визнанні протиправним та скасуванні державного акту від 20.03.2007р. про право власності на земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи - 120 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та терміни, передбачені ст. 294 ЦПК України.
Суддя: