Справа № 2-2403/2009р.
16 листопада 2009 року Ялтинський міський суд АР Крим в складі:
судді Коротковой Л.М.
при секретарі Чуйко Л.М.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-я особа КП РЕО № 3 про виселення, стягнення майнової та моральної шкоди, зміну умов договору житлового найму та по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, 3-і особи ОСОБА_6. КП РЕО №3, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим про визнання права на житлову площу та постановці на реєстраційний облік,-
Позивачка ОСОБА_2 звернулася з дійсним позовом до суду, в якому просить виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскільки вказані особи поселилися в квартиру, в якій вона проживає без її дозволу, вона заперечувала на протязі певного часу проти їх проживання, в звґязку з чим між ними постійно були сварки та бійки. Також просить стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду на її користь в розмірі 2266грн.64 коп.,яка складається з часткової заборгованості по комунальним послугам по вказаній квартирі , яка б приходилася на ОСОБА_6, оскільки в квартирі зареєстровано 3 особи, тому і борг повинен бути поділений на трьох. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10000грн. за те, що в 2004 році він скоїв пожежу в квартирі, вона отримала із-за цього гіпертонічний криз. Також просить змінити умови житлового найму в спірній квартирі та виділити їй в користування житлову кімнату розміром 11,3 кв.м., залишивши в загальному користуванні кухню, коридор, та санвузол. Свої вимоги мотивує тим, що право на житлову площу в спірній квартирі мають три особи, між ними постійно виникають конфлікти , тому вона просить виділити їй окрему кімнату, бо вона відповідає вимогам, які застосовуються до житла. В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов про їх виселення не визнали та пояснили, що вони поселилися в спірну квартиру ще в 1995 році за згодою ОСОБА_6, з яким ОСОБА_3 в 2009 році зареєструвала шлюб. Оскільки іншого житла вони не мають, проживають довгий час на вказаній житловій площі, то вважають, що придбали право на житлову площу на спірній житловій площі, тому позов ОСОБА_2 не визнали, просять відмовити в його задоволенні , звернулися з зустрічним позовом, в якому просять визнати за ними право на житлову площу в спірній квартирі та зобов'язати ВГІРФО Ялтинського МУ ГУ МВС зареєструвати їх по вказаній адресі.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги ОСОБА_2 визнав частково, не заперечує проти зміни умов житлового найму в квартирі та виділення їй в користування житлової площі розміром 11,3 кв.м., залишивши в загальному користуванні коридор, кухню та санвузол. Але заперечує проти стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 2266 грн, оскільки позивачці такої шкоди не спричиняв, цей борг існує перед КП РЕО № 3, а не перед позивачкою. Заперечує проти стягнення моральної шкоди, оскільки вини його в пожежі в 2004 році не було, а хворіє позивачка не через його поведінку, а через те, що вона зловживає спиртними напоями. Заперечує проти виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири, оскільки вони поселилися ще в 1995 році за його згодою, та зараз ОСОБА_3 є його дружиною, іншого житла не має, тому він не заперечує проти визнання за ОСОБА_3 права на житлову площу в спірній квартирі та їх реєстрації в ній.
Представник третьої особи - КП РЕО № 3 в судове засідання не зґявився, в заяві(ар.с.66) просить справу розглянути в його відсутність, не заперечує проти позовних вимог позивачки.
Представник 3-ої особи- ВГІРФО Ялтинського МВ ГУ МВС України в АР Крим неодноразово в судове засідання не зґявлявся, думки по справі не надав і суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутність, оскільки він був належним чином сповіщеним про дату, місце та час слухання справи.
Позивачка ОСОБА_2 зустрічний позов не визнала та пояснила, що вона ніколи не давала згоди на вселення ОСОБА_3, саме із-за цього у низ на протязі довгого часу і виникають скандали, тому вона вважає, що ОСОБА_3 не набули право на житлову площу в спірній квартирі, атому і не можуть бути в ній зареєстровані, просить відмовити в задоволенні зустрічних вимог.
Відповідач по зустрічній позовній заяві - ОСОБА_8 був сповіщеним про слухання справи, але неодноразово в судове засідання не зґявлявся, звернувся з заявою, в якій просить справу розглянути в його відсутність (арс.89).
Вислухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 належить частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову варто відмовити по наступним підставам.
Судом встановлено, що в спірній квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Квартира трикімнатна, житлові кімнати розміром 17,0 кв.м.,11,9 кв.м. та 11,3 кв.м. є ізольованими.
З 1995 року в спірну квартиру вселилися ОСОБА_3 та її неповнолітні діти, які на даний час досягли повноліття - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до вимог ст.. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімґї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сімґї наймача, набувають рівного з іншими членами сімґї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімґї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що основний наймач в спірній квартирі - ОСОБА_9 помер, в 1995р. ОСОБА_6 без письмової та іншої згоди вселив в спірну житлову площу ОСОБА_5, ніяких угод про порядок користування ОСОБА_3 житловою спірною квартирою з іншими наймачами не укладалося. З приводу вказаного вселення між наймачами постійно були суперечки та конфлікти. Вказані факти підтверджуються рішенням Ялтинського суду від 29.10.1998р. (ар.с.11), відповідно до якого ОСОБА_10та ОСОБА_11 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання її особою, яка втратила право користуватися спірною житловою площею. Рішенням суду було встановлено, що в спірній квартирі зі станом на 1997 та 1998р. проживали сторонні особи, які були вселені без її згоди. Оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, оскільки встановлено, що відповідачі вселилися в спірну квартиру без згоди ОСОБА_2, вона не давала письмової згоди на їх вселення, тому незважаючи на довгий час проживання в спірній квартирі вказаних осіб, вони не набули права на проживання в спірній квартирі, тому підлягають виселенню з неї як тимчасові жильці відповідно до норм ст.. 99 ЖК України. Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_5 із спірної квартири підлягають задоволенню, а зустрічні вимоги ОСОБА_5 про визнання за ними права на житлову площу в спірній квартирі та покладання зобовґязання на ВГІРФО зареєструвати їх в цьому житлі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 104 ЖК України член сімґї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сімґї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сімґї дати згоду на укладання окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладанні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Судом встановлено, що житлова площа в спірній квартирі становить 40,2 кв.м. Отже на долю кожного члена сімґї приходиться по 13,4 кв.м.. Відповідно до висновку експертизи в спірній квартирі можливо встановити три варіанти користування житловою площею, тобто можливо виділити одному члену сімґї любу житлову кімнату в користування. Отже вимоги позивачки про надання їй в користування житлової кімнати розміром 11,3 кв.м., а коридор, санвузол та кухню залишити в загальному користуванні відповідає вимогам ст. 63 ЖК України та не буде порушувати житлові права інших членів сімґї, тому ці вимоги підлягають задоволенню. Інші дві житлові кімнати розміром 11,9 та 17,0 кв.м. залишаються в загальному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_6
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_6 2266 грн. 64 коп. як його частка в заборгованості за сплату комунальних послуг в спірній квартирі, оскільки сума заборгованості в цілому складає 6799 грн. 92 коп.
Але як встановлено в судовому засіданні позивачка вказану суму за комунальні послуги не сплачувала, отже право вимагати стягнення з відповідача на її користь 2266 грн. 64 коп. у неї не наступило, тому в задоволенні цих вимог варто відмовити за безпідставністю.
Ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою варто розуміти фізичний біль або страждання, яких зазнала фізична особа у звґязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровґя, у душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімґї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Позивачка вимагаючи стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_6 вказала про його протиправні дії в 2004 році, коли він в квартирі зробив пожежу, із-за чого вона отримала гіпертонічний криз.
Але відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна доказати суду ті обставини, на які вона посилається в підтвердження своїх доводів, або заперечень.
Таких доказів, які б підтверджували вину відповідача ОСОБА_6 в протиправній поведінці та настанням в зв'язку з цим розладу здоровя у позивачки позивачкою суду не було надано. Окрім того, відповідно до ст.. 257 ЦК України позивачка пропустила строки позовної давнини для захисту свого порушеного права та поважних причин для поновлення цього строку судом не встановлено. Тому суд вважає, що в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди позивачці варто відмовити за недоведеністю вимог та в зв'язку з пропуском строку позовної давнини.
Оскільки позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то понесені нею судові витрати також підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 64,65,104 ЖК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Змінити умови договору житлового найму в квартирі АДРЕСА_1, відповідно до якого виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату 6-3 розміром 11,3 кв.м., залишивши в користуванні у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 житлові кімнати 6-1 розміром 17,0 кв.м. та 6-2 розміром 11,9 кв.м., а коридор 6-4 площею 5,0 кв.м., санвузол 6-5 розміром 3,0 кв.м., кухню площею 7,5 кв.м. залишивши в загальному користуванні сторін.
Зобовґязати КП РЕО № 3 відкрити на імґя ОСОБА_2 окремий особистий рахунок на вказану кімнату.
В іншій частині вимог - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання права користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_2 та постановці на реєстраційний облік - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 солідарно судові витрати в розмірі 16 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та терміни, передбачені ст. 294 ЦПК України.
Суддя: