Справа № 2-240/09
Іменем України
01 грудня 2009 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Валуєвої В.Г.,
при секретарі Cеванян М.Б.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Оніщенко Є.В.,
та представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві…) (третя особа - Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» (далі - ДП РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди. Справа вже розглядалася у судових інстанціях та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 24.05.2007 року скасоване, а справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі. Під час розгляду справи в іншому складі суду позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій вказав, що тривалий час працював на підприємстві ДП РУ ім. Кірова, шахта «Артем-1» підземним прохідником 4-го розряду, підривником. Внаслідок важкої праці він захворів на професійне захворювання та втратив працездатність.
Висновком МСЕК з 13 вересня 1992 року йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності за профзахворюванням кохлеарний неврит. Висновком МСЕК у зв'язку з виявленням у нього нового профзахворювання, йому, починаючи з 28 червня 1995 року встановлено за новим профзахворюванням (ТНТ катаракта) 5 % втрати професійної працездатності, а разом 25 % втрати професійної працездатності безстроково. Відповідно п.25 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила відшкодування шкоди …), у разі повторного ушкодження здоров'я середній заробіток, за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, які передували першому або повторному ушкодженню здоров'я з урахуванням всіх коефіцієнтів підвищення окладів і ставок на підприємстві. Тому для обчислення сум відшкодування шкоди має бути взятий середній заробіток за січень-квітень 1992 року, який становив 16018 крб., що підтверджується довідкою розрахунок-перерахунок, яка передана до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… та долучена до матеріалів справи.
За період з 01.11.1992 року по 01.07.2000 року на підприємстві були застосовані наступні коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів, що підтверджується Спільними постановами адміністрації та профкому та долучені до матеріалів справи: 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 1,25 х 1, 178 х 1,27, а повинні були бути застосовані згідно чинному законодавству наступні коефіцієнти: 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 2,5 х 1,97 х 1,27.З урахуванням викладеного розмір відшкодування шкоди станом на 01.12.1995 року склав:
16018 крб. х 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 25 % : 100 % : 100000 = 76,26 грн.
Таким чином, станом на 01.12.1995 року розмір відшкодування втраченого заробітку склав 76 грн.26 коп. До цього часу виплати йому проводились правильно та в повному обсязі. Але, починаючи з 01.12.1995 року ДП РУ ім. Кірова допустило порушення вимог чинного законодавства, згідно якому перерахунок розміру відшкодування шкоди проводиться на величину коефіцієнту фактичного підвищення тарифних ставок і окладів. Враховуючи вимоги Правил відшкодування шкоди… (п. 28) та Постанову Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року станом на 01.09.2000 року розмір відшкодування шкоди має бути розрахований наступним чином:
З 01.12.1995 року у відповідності до постанови дирекції та профкому ДП РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року в дію введено коефіцієнт збільшення тарифних ставок та посадових окладів 2,5, а ДП РУ ім. Кірова необґрунтовано був застосований коефіцієнт 1,25, чим були порушені його (позивача) права та вимоги абз. 5 п. 28 Правил відшкодування шкоди… згідно яким перерахунок відшкодування шкоди проводиться у випадках підвищення окладів (ставок) робітників госпрозрахункових підприємств, або заробітної плати у відповідності до колективного договору. В розділі Ш пункту 3.2 Колективного договору на 1995 рік вказано, що перерахунок відшкодування шкоди слід проводити одночасно з підвищенням окладів (ставок) на один і той же коефіцієнт, тобто у даному разі на 2,5. Він вважає, що йому розмір відшкодування шкоди повинен становити з 01.12.1995 року 190,65 грн. з розрахунку 76,26 грн. х 2,5. До 03.10.1997 року обмежень відшкодування середнім заробітком Правилами відшкодування шкоди… не передбачено. Середній заробіток за грудень 1995 року згідно наданих довідок становить 467 грн.22 коп. Порівняно з листопадом 1995 року (283,02 грн.) збільшився у 1,65 рази, що більше застосованого до розрахунку з ним коефіцієнту 1,25.
З 01.01.1998 року відповідно постанові № 1615 від 30.12.1997 року тарифні ставки і посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 1,97, але підприємство відповідно постанові дирекції та профспілкового комітету ДП РУ ім. Кірова № 22/321 від 27.03.2001 року застосувало для перерахунку сум страхових виплат коефіцієнт 1,178. Середньомісячна заробітна плата прохідника 4-го розряду після підвищення тарифних ставок у січні 1998 року становила 608,03 грн., а згідно довідці підприємства від 12.02.2009 року - 386,0 грн., що підтверджено особовими рахунками трьох осіб. Розмір відшкодування шкоди 190,65 грн. збільшений на коефіцієнт 1.97 становитиме 375 грн. 58 коп., а перерахунку на 100% складе 1502,32 грн., що перевищує середню заробітну плату прохідника 4-го розряду і тому розмір відшкодування шкоди має лишитись без змін і має скласти на 01.01.1998 року 190,65 грн., не зважаючи на те, що до розрахунку з ним підприємство добровільно застосувало коефіцієнт 1,178.
З 01.07.2000 року відповідно постанові дирекції ДП РУ ім. Кірова та профспілкового комітету підприємства № 583а/160 від 15.06.2000 року тарифні ставки та посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 1,27. Згідно постанові Кабінету Міністрів України № 1100 за 1997 рік перерахований розмір втраченого заробітку потерпілого не повинен перевищувати заробіток відповідного працівника за відповідною професією після підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Середньомісячна заробітна плата підземного прохідника 4 розряду після підвищення тарифних ставок у липні 2000 року становила 579,53 грн. Заробіток за червень 2000 року згідно довідки підприємства становить 292,60 грн. Зарплата в оскаржуваний період зросла у 1.98 рази (579.53 : 292,60), проте перерахунок відшкодування шкоди не передбачено на коефіцієнт зростання середнього заробітку та відшкодування шкоди і не може бути більшим від середнього заробітку при перерахунку на 100% . Розмір втраченого заробітку до 01.07.2000 року - 190,65 грн. збільшений в 1,27 рази буде становити 242,13 грн., в перерахунку на 100% - 968,52 грн., що перевищує середньомісячний заробіток прохідника 4 розряду, тому розмір відшкодування шкоди з 01.07.2000 року має залишитись без змін, тобто по 190,65 грн. щомісяця.
З 01.04.2001 року після введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», його особова справа по відшкодуванню шкоди була передана до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, яке продовжило йому виплати в заниженому розмірі - 142,60 грн. У той час, як з 01.04.2001 року страхові виплати йому повинні були становити 190 грн.65 коп. Щомісяця йому не доплачували по 48,05 грн., всього не доплативши йому за період с 01.04.2001 року по 01.03.2002 року 528, 55 грн. ( 48.05 х 11 міс.).
З 01.03.2002 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази і йому стали платити по 170,12 грн., в той час, коли платити повинні були по 227,45 грн. (190,65 х 1.193). Таким чином щомісяця недоплата складала 57,33 грн., а всього за період з 01.03.2002 року по 1.03.2003 року йому не доплачено 687,96 грн. (57,33 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2003 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,182 рази і йому стали платити по 201.08 грн., в той час, коли платити повинні були по 268,85 грн. (227,45 х 1.182). Таким чином щомісяця недоплата складала 67,77 грн., а всього за період з 01.03.2003 року по 1.03.2004 року йому не доплачено 813,24 грн. (67,77 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2004 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази і йому стали платити по 231,64 грн., в той час, коли платити повинні були по 309,72 грн. (268,85 х 1.152). Таким чином щомісяця недоплата складала 78,08 грн., а всього за період з 01.03.2004 року по 1.03.2005 року йому не доплачено 936,96 грн. (78,08 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2005 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,238 разів і йому стали платити по 286,77 грн., в той час, коли платити повинні були по 383,43 (309,72 х 1.238). Таким чином щомісяця недоплата складала 96,66 грн., а всього за період з 01.03.2005 року по 1.03.2006 року йому не доплачено 1159,92 грн. (96,66 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2006 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,203 рази і йому стали платити по 344,98 грн., в той час, коли платити повинні були по 461,27 грн. (383,43 х 1.203). Таким чином щомісяця недоплата складала 116,29 грн., а всього за період з 01.03.2006 року по 1.03.2007 року йому не доплачено 1395,48 грн. (116,29 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2007 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,183 рази і йому стали платити по 408,11 грн., в той час, коли платити повинні були по 545,68 грн. (461,27 х 1.183). Таким чином щомісяця недоплата складала 137,57 грн., а всього за період з 01.03.2007 року по 1.03.2008 року йому не доплачено 1650,84 грн. (137,57 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2008 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,125 разів і йому стали платити по 459,12 грн., в той час, коли платити повинні були по 613,89 грн. (545,68 х 1.125). Таким чином щомісяця недоплата складала 154,77 грн., а всього за період з 01.03.2008 року по 1.02.2009 року йому не доплачено 1702,47 грн. (154,77 грн. х 12 міс.).
Таким чином, з 01.04.2001 року по 01.02.2009 року йому не доплачено страхових виплат на суму 8875,42 грн., а з 01.02.2009 року йому повинні виплачувати страхові виплати у розмірі 613 грн.89 коп.
У зв'язку з тим, що підприємство неправильно застосувало до його страхових виплат коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів, йому в заниженому розмірі протягом багатьох років виплачували занижені страхові суми, про що він не міг знати. Відповідно ст. 268 ЦК України у справах про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, позовна давність не застосовується, тому на підставі наведеного просить суд стягнути на його користь з відповідача Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… недоплату по страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.02.2009 року у розмірі 8875 грн..42 коп. та стягувати з цього ж відповідача на його позивача користь щомісячні страхові виплати у розмірі 613,89 грн. з 01.02.2009 року до обставин, які тягнуть за собою перерахунок, страхових виплат. Потім під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у частині стягнень недоплати по страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 13.07.2003 року, у зв'язку з чим суд виніс ухвалу про закриття провадження у цій частині позову.
У судовому засіданні позивач участі не приймав через погане самопочуття, просив справу розглядати за його відсутності (а.с. 156,т.1) а його представник позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що суду надані матеріали, аналізуючи які, суд встановив, що на підприємстві відбувалося підвищення заробітної плати, а тому уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що роботодавець проводив застосування коефіцієнтів підвищення правильно, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… позивач претензій не має, а переглядати базову зарплату позивач права не має. Спір виник щодо застосування коефіцієнту підвищення 2.5, але розрахунки з позивачем підприємство проводило правильно, а у позивача взагалі невірний розрахунок. У задоволенні позовних вимог просила суд позивачу відмовити.
Представник третьої особи також заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що підприємство правильно розраховувало позивачу страхові виплати. Спір виник по застосуванню коефіцієнту 2,5, але до розрахунків з позивачем було застосовано коефіцієнти 1,5, 1,25 та 1,33, тому слід вважати, що підвищення страхових виплат позивачу на коефіцієнт 2,5 відбулося. Тому просила суд у задоволенні позову позивачу відмовити.
Вислухавши представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на шахті «Артем-1» ДП РУ ім. Кірова підземним прохідником 4 розряду на дільниці № 1, на дільниці склад ВМ підземним підривником 4 розряду що підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці (а.с.12,т.1). Під час роботи отримав професійні захворювання - двухстороній кохлеарний неврит cправа з помірним, зліва з легким ступенем зниження слуху, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20.06.1995 року (а.с. 14-15, т.1) та повідомленням про хронічне професійне захворювання (а.с.16, т. 1). На час встановлення професійного захворювання працював підземним підривником, що відображено в Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 20.06.1995 року. Висновком МСЕК від 13.09.1992 року позивачу встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. В подальшому при оглядах у МСЕК відсоток втрати професійної працездатності не змінювався, а з 28.06.1995 р. висновком МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 17-18, т. 1). Згідно довідки розрахунку-перерахунку (а.с. 20, т. 1) до розрахунку з позивачем не застосовувались коефіцієнти 2,5 та 1,97 та станом на 01.04.2001 року розмір його втраченого заробітку складав 142,60 грн.( а.с. 19, т.1). Саме з цієї суми відповідач продовжив позивачу виплати страхових сум, застосовуючи подальші коефіцієнти підвищення. Але 01.12.1995 року відповідно постанові дирекції та профкому ДП РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року (а.с.50, т.1) в дію введено коефіцієнт збільшення тарифних ставок та посадових окладів 2,5, а ДП РУ ім. Кірова був застосований коефіцієнт 1,25, хоча згідно вимог абз. 5 п. 28 Правил відшкодування шкоди… передбачено, що перерахунок відшкодування шкоди проводиться у випадках підвищення окладів (ставок) робітників госпрозрахункових підприємств, або заробітної плати відповідно до колективного договору. В розділі Ш пункту 3.2 Колективного договору на 1995 рік (а.с. 186) вказано, що перерахунок відшкодування шкоди слід проводити одночасно з підвищенням окладів (ставок) на один і той же коефіцієнт, тобто у даному разі на 2,5. Згідно довідки про фактичний ріст окладів і ставок з 01.12.1005 року та з 01.01.1998 року № 40-21-287 від 06.05.2008 року (а.с. 15, т. 2) фактичний почасовий ріст окладів і ставок становить 2,5, що також підтверджується копіями особових рахунків Актом, ОСОБА_8 за період роботи грудень 1995 - січень 1996 року. Тому суд вважає, що позивачу розмір відшкодування шкоди повинен становити з 01.12.1995 року 190,65 грн. з розрахунку 76,26 грн. х 2,5. З 01.01.1998 року відповідно постанові № 1615 від 30.12.1997 року тарифні ставки і посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 1,97, але підприємство відповідно постанові дирекції та профспілкового комітету ДП РУ ім. Кірова № 22/321 від 27.03.2001 року застосувало для перерахунку сум страхових виплат коефіцієнт 1,178. Середньомісячна заробітна плата прохідника 4-го розряду після підвищення тарифних ставок у січні 1998 року становила 608,03 грн., а згідно довідці підприємства від 12.02.2009 року - 386,0 грн., що підтверджено особовими рахунками трьох осіб. Розмір відшкодування шкоди 190,65 грн. збільшений на коефіцієнт 1.97 становитиме 375 грн. 58 коп., а в перерахунку на 100% складе 1502,32 грн., що перевищує середню заробітну плату прохідника 4-го розряду і тому розмір відшкодування шкоди має лишитись без змін і має скласти на 01.01.1998 року 190,65 грн., не зважаючи на те, що до розрахунку з позивачем підприємство добровільно застосувало коефіцієнт 1,178.
З 01.07.2000 року відповідно постанові дирекції ДП РУ ім. Кірова та профспілкового комітету підприємства № 583а/160 від 15.06.2000 року тарифні ставки та посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 1,27. Згідно постанові Кабінету Міністрів України № 1100 за 1997 рік перерахований розмір втраченого заробітку потерпілого не повинен перевищувати заробіток відповідного працівника за відповідною професією після підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Середньомісячна заробітна плата підземного прохідника 4 розряду після підвищення тарифних ставок у липні 2000 року становила 579,53 грн.(а.с. 20,т. 2) Заробіток за червень 2000 року згідно довідки підприємства становить 292,60 грн. Зарплата в оскаржуваний період зросла у 1.98 рази (579.53 : 292,60), проте перерахунок відшкодування шкоди не передбачено на коефіцієнт зростання середнього заробітку та відшкодування шкоди і не може бути більшим від середнього заробітку при перерахунку на 100% . Розмір втраченого заробітку до 01.07.2000 року - 190,65 грн. збільшений в 1,27 рази буде становити 242,13 грн., в перерахунку на 100% - 968,52 грн., що перевищує середньомісячний заробіток прохідника 4 розряду, тому розмір відшкодування шкоди з 01.07.2000 року має залишитись без змін, тобто по 190,65 грн. щомісяця.
З 01.04.2001 року після введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності», особова справа позивача по відшкодуванню шкоди була передана підприємством до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, яке продовжило виплати позивачу в заниженому розмірі - 142,60 грн. У той час, як з 01.04.2001 року страхові виплати йому повинні були становити 190 грн.65 коп. Щомісяця позивачу не доплачено по 48,05 грн., всього не доплата йому за період с 01.04.2001 року по 01.03.2002 року складає 528, 55 грн. ( 48.05 х 11 міс.).
З 01.03.2002 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази і позивачу платили по 170,12 грн., в той час, коли платити повинні були по 227,45 грн. (190,65 х 1.193). Таким чином щомісяця недоплата складала 57,33 грн., а всього за період з 01.03.2002 року по 1.03.2003 року позивачу не доплачено 687,96 грн. (57,33 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2003 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,182 рази і позивачу платили по 201.08 грн., в той час, коли платити повинні були по 268,85 грн. (227,45 х 1.182). Таким чином щомісяця недоплата складала 67,77 грн., а всього за період з 01.03.2003 року по 1.03.2004 року йому не доплачено 813,24 грн. (67,77 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2004 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази і позивачу платили по 231,64 грн., в той час, коли платити повинні були по 309,72 грн. (268,85 х 1.152). Таким чином щомісяця недоплата складала 78,08 грн., а всього за період з 01.03.2004 року по 1.03.2005 року йому не доплачено 936,96 грн. (78,08 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2005 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,238 разів і позивачу платили по 286,77 грн., в той час, коли платити повинні були по 383,43 (309,72 х 1.238). Таким чином щомісяця недоплата складала 96,66 грн., а всього за період з 01.03.2005 року по 1.03.2006 року йому не доплачено 1159,92 грн. (96,66 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2006 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,203 рази і позивачу платили по 344,98 грн., в той час, коли платити повинні були по 461,27 грн. (383,43 х 1.203). Таким чином щомісяця недоплата складала 116,29 грн., а всього за період з 01.03.2006 року по 1.03.2007 року йому не доплачено 1395,48 грн. (116,29 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2007 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,183 рази і позивачу платили по 408,11 грн., в той час, коли платити повинні були по 545,68 грн. (461,27 х 1.183). Таким чином щомісяця недоплата складала 137,57 грн., а всього за період з 01.03.2007 року по 1.03.2008 року йому не доплачено 1650,84 грн. (137,57 грн. х 12 міс.).
З 01.03.2008 року щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,125 разів і позивачу платили по 459,12 грн., в той час, коли платити повинні були по 613,89 грн. (545,68 х 1.125). Таким чином щомісяця недоплата складала 154,77 грн., а всього за період з 01.03.2008 року по 1.02.2009 року йому не доплачено 1702,47 грн. (154,77 грн. х 12 міс.).
Таким чином, з 01.04.2001 року по 01.02.2009 року позивачу не доплачено страхових виплат на суму 8875,42 грн., а з 01.02.2009 року йому повинні виплачувати страхові виплати у розмірі 613 грн.89 коп.
Як вбачається із вищевикладеного, станом на 01 лютого 2009 року, правильна сума відшкодування шкоди позивачу складає 613 гривень 89 копійок. Оскільки позивач отримав професійне захворювання під час праці і прохідником 4-го розряду, і підземним, то має право вибору, за якою професією отримувати відшкодування заподіяної його здоров'ю шкоди. Щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, то суд вважає, що цей строк ним не пропущений з тієї причини, що відповідно до вимог ст. 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникові інвалідністю або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено: «У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Згідно ст. 238 Кодексу законів про працю України «При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком».
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про перерахунок сум відшкодування шкоди 13.07.2006 року.
На час звернення позивача до суду з позовною заявою діє новий Цивільний Кодекс України з 01.01.2004 року, відповідно до пунктів 3 та 5 ч.1 ст. 268 якого позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я, а також позовна давність не поширюється на вимоги постраждалого-страхувальника (застрахованої особи) до страховика (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві…) про здійснення страхової виплати у відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві.
В абзаці першому пункту 43 Правил відшкодування шкоди…, які діяли до 1 липня 2001 року, тобто в період виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, вказано «Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну».
Згідно п. п. 4,6 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України в редакції 2004 року у разі виникнення правовідносин до набрання даним кодексом чинності, врахуванню підлягають положення ЦК України в редакції 1963 року. Статтею 71 ЦК України в редакції 1963 року строк позовної давності до справ, які виникають с приводу відшкодування шкоди передбачено у три роки . В даному випадку діє загальне положення, а виключення з нього регулюється іншими законодавчими актами.
Зокрема п. п. 22,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами), передбачено, що, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми такого відшкодування, то ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14, 19, 22 Правил відшкодування шкоди…, виплачуються без обмеження будь-яким строком.
Відповідно абзацу 3 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вся заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної шкоди виплачується потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей (утриманцям) роботодавцями… Спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.
Тобто, законом встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги про перерахунок сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Суд, який розглядає даний спір, має право ухвалити рішення про виплату постраждалому заборгованих йому сум недоплати відшкодування шкоди без обмеження будь-яким строком.
На підставі наведеного суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров'я на виробництві.
Крім того, при перегляді тарифних ставок і посадових окладів державні і засновані на державній власності та орендні підприємства, які перебувають на госпрозрахунку, зобов'язані одночасно з цим провести перерахунки розмірів відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, збільшивши їх на коефіцієнт (величину) фактичного зростання тарифних ставок та посадових окладів по професії відповідного розряду, посади по виробничому підрозділу (дільниці, цеху), де постраждалий працював до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.
Судом досліджено й встановлено, що на підприємстві застосовувались неправильні коефіцієнти для перерахування та підвищення розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) всупереч ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно якої умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод, а також всупереч ст. 16 Кодексу законів про працю України, відповідно якій умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. Крім того, відповідно ст. 9 Кодексу законів про працю України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Таким чином, фактичний зріст заробітної плати, зріст фонду споживання разом з фондом оплати праці, а також і зріст рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника не можуть бути підставою для обмежень у бік зменшення розміру виплати підприємством сум відшкодування шкоди постраждалим на виробництві.
Суд встановив що, у період з 01.12.1995 року по 01.04.2001 рік підприємство ДП РУ ім. Кірова повинно проводити перерахунок розміру відшкодування шкоди постраждалому на виробництві у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників підприємства, на якому постраждалий працював й отримав ушкодження здоров'я, а своєю постановою від 25.10.2002 року № 14141 про продовження раніше призначеної страхової суми (а.с. 37,т.2), Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… призначив позивачу виплачувати щомісячно страхову виплату у неправильному розмірі із неправильно розрахованого підприємством середнього заробітку і до теперішнього часу виплачує позивачу неправильні грошові суми щомісячних страхових виплат, хоча зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, та виплачувати щомісяця грошову суму, що компенсує відповідний відсоток втраченого заробітку позивача починаючи з 01.04.2001 року по теперішній час.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок суми щомісячних платежів раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує три роки, тому вимоги позивача про стягнення недоплати по страховим виплатам за період з 13.07.2003р. по 01.02.2009 року підлягають задоволенню, оскільки не перевищують трирічний строк.
Як вбачається з розрахунку, станом на 01.02.2009 року, правильний розмір суми страхової виплати позивачу складає 613,89 грн. А недоплата по щомісячним виплатам за період з 13.07.2003 року по 01.02.2009 року складає -7359гривень 48 копійок - з розрахунку: за період з 08.2003 року по 03.2004 року = 67.77 грн. х 7 місяців = 474,39 грн. + 39,43 грн. (67,77 грн. : 31 день = 2.19 грн. х 18 днів липня 2003 р.) = 513,81 грн.; з 03.2004 року по 03.2005 року = 78.08 грн. х 12 місяців = 936,96 грн.; з 03.2005 року по 03.2006 року = 96,66 грн. х 12 місяців =1159,92 грн.; з 03.2006 року по 07.2007 року = 116,29 грн. х 12 місяців = 1395,48 грн. з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року = 137,57 х 12 міс. = 1650,84; з 01.03.2008 року по 01.02.2009 року = 154,77 грн. х 11 міс = 1702, 47 грн. Тобто: 513,81 грн. + 936,96 грн. + 1159,92 грн. + 1395,48 грн. + 1650,84 грн. + 1702,47 грн.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнені від сплати державного мита, тому витрати, пов'язані зі сплатою держмита, суд відносить за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись п.п. 9, 23, 28, 43, 48 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93г. № 472 з подальшими змінами та доповненнями, постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року за N 1100; ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди»; ст.ст. 9, 16, 173, 233, 238 Кодексу законів про працю України; ст. 21, ч. 7 ст. 40, абз. 1 та 6 п.3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; ст.ст. 15, 60, 88, ч.2, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_5 у відшкодування заподіяної йому шкоди недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування шкоди за період з 13.07.2003 року по 01.02.2009 у сумі 7359 гривні 48 копійок.
Стягувати з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_5 щомісяця, починаючи з 01.02.2009 року страхові виплати у сумі 613 гривень 89 копійок до зміни обставин, що тягнуть перерахунок розміру страхових виплат, або їх припинення згідно діючому законодавству України.
В іншій частині позову у задоволені відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави, а на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано.
Головуючий:
Справа № 2-240/09
Іменем України
( вступна та резолютивна частина)
01 грудня 2009 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Валуєвої В.Г.,
при секретарі Cеванян М.Б.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Оніщенко Є.В.,
та представника третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди, та зважаючи на складність справи вважає можливим оголосити у даному судовому засіданні вступну та резолютивну частину рішення, складання повного рішення відкласти на строк 5 днів, суд
Позов ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_5 у відшкодування заподіяної йому шкоди недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування шкоди за період з 13.07.2003 року по 01.02.2009 у сумі 7359 гривні 48 копійок.
Стягувати з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_5 щомісяця, починаючи з 01.02.2009 року страхові виплати у сумі 613 гривень 89 копійок до зміни обставин, що тягнуть перерахунок розміру страхових виплат, або їх припинення згідно діючому законодавству України.
В іншій частині позову у задоволені відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави, а на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано.
Головуючий: