Кіровоградської області
"09" грудня 2009 р.Справа № 16/120
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/120
за позовом: Казенного підприємства "Кіровгеологія", від імені якого діє Геологорозвідувальна експедиція № 37 казенного підприємства "Кіровгеологія", м. Кіровоград, селище Гірниче
до відповідача: Підприємства господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Польма ЛТД", м. Кіровоград, селище Гірниче
про витребування майна та стягнення 75 120,48 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брав;
від відповідача - Пронін Ю.О., довіреність № б/н від 28.04.09 р.
Казенне підприємство "Кіровгеологія", від імені якого діє Геологорозвідувальна експедиція № 37 казенного підприємства "Кіровгеологія" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, що містить наступні вимоги:
- зобов'язати підприємство господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Польма ЛТД" повернути казенному підприємству "Кіровгеологія" автомобіль самоскид МАЗ-5549 державний № 93-13 КДМ, автомобіль самоскид МАЗ-5551 державний № 16-63 КДМ та кран баштовий 308-КБ;
- стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за безпідставне користування автомобілем самоскидом МАЗ-5549 державний № 93-13 КДМ, автомобілем самоскидом МАЗ-5551 державний № 16-63 КДМ та краном баштовим 308-КБ за період з 01.04.07 р. по 01.07.09 р. у розмірі 75120,48 грн.
14.10.2009 р. позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить:
- зобов'язати підприємство господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Польма ЛТД" повернути казенному підприємству "Кіровгеологія" автомобіль самоскид МАЗ-5549 державний № 93-13 КДМ, автомобіль самоскид МАЗ-5551 державний № 16-63 КДМ та кран баштовий 308-КБ;
стягнути з підприємства господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Польма ЛТД" на користь казенного підприємства "Кіровгеологія" неустойку за безпідставне користування автомобілем самоскидом МАЗ-5549 державний № 93-13 КДМ, автомобілем самоскидом МАЗ-5551 державний № 16-63 КДМ та краном баштовим 308-КБ за період з 01.04.07 р. по 01.07.09 р. у розмірі 47 582,40 грн. (а.с 90-91 том 1).
Враховуючи те, що право позивача на зменшення розміру позовних вимог передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд розглядає вимоги позивача з редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.
В наданих до суду письмових поясненнях відповідач заперечив вимоги позивача, вказуючи на те, що у позивача відсутні оригінали договору оренди від 01.04.1997 р. з додатками, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а тому відсутня можливість достеменно встановити, які саме умови договору могли бути погодженні сторонами; надані позивачем копії договору оренди від 01.04.1997 р. та актів прийому-передачі, не можуть бути доказом по справі (а.с. 122-124, 139-140 том 1).
Крім того, відповідач заперечуючи позов також вказує, що з копії документів, наданих позивачем у справі неможливо встановити розміру місячної орендної плати за автомобілі та кран, що вказані в позові. Також, вказує відповідач, враховуючи рішення господарського суду, якими укладені у 2003 році сторонами договори оренди визнанні недійсними, правомірність знаходження техніки на території у відповідача підтверджується лише актом зберігання від 02.11.2007 р. Крім того, відповідач стверджує, що кран, який зберігається на території ТОВ "Польма " ЛТД позивачу не належить, оскільки має інший заводський номер, ніж той, що значиться в договорі оренди від 01.04.1997 р.
Заявою від 13.10.2009 р. відповідач просив при вирішенні даної справи застосувати строк позовної давності в один рік в частині нарахування позивачем неустойки (а.с. 67 том 1).
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, встановив наступне.
01.04.1997 р. між Геологорозвідувальною експедицією № 37 казенного підприємства "Кіровгеологія" (далі - Орендодавець або ГРЕ № 37) та підприємством господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Польма ЛТД" (далі - Орендар або ТОВ "Польма ЛТД") укладено договір оренди державного майна (далі - Договір, а.с. 28-34 том 1).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі державного підприємства - Геологорозвідувальної експедиції № 37, зокрема, автомобіль МАЗ - 5549 державний номер 93-13 КДМ, автомобіль МАЗ - 5551 державний номер 16-63 ЕІА, кран башений 308-КБ, державний номер 569, рік випуску 01.07.1981 року (далі - автотранспорт, а.с. 29 том 1).
Згідно п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту прийому-передачі вказаного майна.
Відповідно до п. 7.1 Договору, Орендодавець взяв на себе зобов'язання передати Орендарю в оренду державне майно згідно розділом І цього Договору за Актом прийому-передачі майна, який підписується одночасно з даним Договором.
Даний договір діє з 01.04.1997 р. до 01.04.2002 р. терміном 5 (п'ять) років (п. 10.1 Договору).
Згідно умов п. 10.6 Договору сторони домовились, що дія договір припиняється внаслідок:
- закінчення терміну його дії;
- приватизації об'єкта оренди (за участю Орендаря);
- загибелі об'єкта оренди;
- достроково за згодою сторін або за рішенням Арбітражного суду;
- банкрутства Орендаря.
Крім того, сторонами в п. 10.4 Договору узгоджено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його терміну протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Вказана вище умова Договору кореспондується з приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи зміст п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також враховуючи визначений Договором строк його дії, до спірних правовідносин, крім Закону України "Про оренду державного та комунального майна" застосуванню підлягає також і Цивільний кодекс України.
На виконання умов Договору 13.05.1997 року сторонами договору було складено та підписано акти прийому-передачі основних засобів, за змістом яких, відповідач на підставі договору оренди держмайна прийняв автомобіль МАЗ-551 держномер 16-63 ЕІА та автомобіль МАЗ держномер 93-13 КДМ, що підтверджується відповідними актами (а.с. 26, 27 том 1).
Акт прийому - передачі крану баштового КБ-308 до суду не наданий, за доводами позивача такий акт не зберігся.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як підставу своїх вимог, а позивач факт передачі відповідачу крану баштового КБ-308 належним доказом, а саме актом прийому-передачі, обов'язковість якого передбачена Договором, не довів, господарський суд вважає доводи позивача в цій частині безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Позивач в позові стверджує, що враховуючи, що будь-які передбачені умовами договору або законом, підстави припинення між сторонами договірних зобов'язань відсутні, Договір був пролонгований до 1 квітня 2007 року.
Посилаючись на ст. 785 Цивільного кодексу України, позивач вказує на обов'язок відповідача повернути орендоване майно у випадку закінчення строку дії договору, який настав після 01.04.2007 р.
Враховуючи те, що відповідач після зазначеного строку не повернув позивачу орендоване майно, між сторонами виник даний спір, за вирішенням якого позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наданими у справі доказами, господарський суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до умов Договору, а саме пунктів його 10.1 та 10.4, Договір припиняється по закінченню його дії за умовою, що після закінчення терміну договору протягом одного місяця одна із сторін подасть заяву про припинення або зміну умов договору.
На вимогу ухвали суду позивач повідомив, що будь-якою з Сторін заява про припинення або зміну умов договору після закінчення його терміну дії не подавалася (а.с. 48 том 1).
Вказана обставина, з урахуванням умов Договору (розділ 10), яка кореспондується з приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, свідчить про те, що після 01.04.2007 року дія Договору пролонгована на той самий строк і на тих саме умовах, що були передбачені договором.
Крім того, факт існування між сторонами правовідносин щодо оренди автотранспорту підтверджується також і наданими до суду представником відповідача матеріалами, а саме: рахунками-фактурами, виставленими на оплату позивачем, а також платіжними дорученнями про сплату відповідачем зазначених у рахунках грошових сум, зі змісту яких вбачається, що у відповідача, зокрема, станом на січень 2008 року, знаходиться в оренді автотранспорт позивача.
На підтвердження факту знаходження в оренді у відповідача саме того автотранспорту, що вказаний позивачем в позові, свідчить також і факт укладення сторонами у лютому 2003 року договорів оренди даного автотранспорту, враховуючи те, що їх неукладеність встановлена господарським судом лише у червні 2003 року.
Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати припиненими між сторонами правовідносини щодо оренди автотранспорту, на день звернення позивача з даним позовом до суду, сторонами не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
В супереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме того, що Договір, укладений сторонами 01.04.1997 року, припинив свою дію 01.04.2007 року.
З наведеного господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, між сторонами продовжували тривати правовідносини щодо оренди автотранспорту, що виникли між сторонами на підставі Договору.
Оскільки орендні правовідносини на підставі Договору між сторонами тривали, передбачений і Договором і законом обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю орендоване майно для відповідача не настав.
А тому, враховуючи зазначене, господарський суд вважає безпідставними вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, що пов'язано із закінчення дії Договору.
Господарський суд не погоджується з доводами позивача в тій частині, що з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", після продовження договору оренди на строк, що вказаний в договорі та спливу цього строку, дія договору припиняється і що потреба у поданні позивачем відповідачу заяви про припинення договору оренди після 01.04.2007 р. відсутня, оскільки по-перше, прийняття Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" автоматично не припиняє будь-який укладений до його прийняття договір, по-друге, сторони Договору не позбавлені можливості достроково за згодою сторін припинити дію Договору. Крім того, жодна із сторін не позбавлена також можливості ініціювання питання про дострокове розірвання договору за рішенням господарського суду з підстав, визначених законом.
Оскільки господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про повернення орендованого майна, безпідставною також є і вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки, пов'язаної з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу орендованого майна, у зв'язку із закінченням дії Договору.
При цьому господарський суд також вважає і безпідставними доводи відповідача щодо правової підстави знаходження у відповідача автотранспорту, посилаючись на акт інвертарізації, оскільки вони спростовуються наданими до суду представником відповідача доказами, які вказуються на орендні правовідносини між сторонами щодо автотранспорту. Будь-які докази, які б вказували на існування між сторонами правовідносин щодо зберігання майна, до суду сторонами не надано, в матеріалах справи вони відсутні. Що ж стосується актів інветарізації, на які посилається відповідач і які ним надані до суду, вказані акт не є належними доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Безпідставним вважає господарський суд і заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову. Враховуючи, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому відсутні і правові підстави для застосування строку позовної давності.
В задоволенні позову позивачу слід відмовити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на позивача і не стягуються.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Суддя Л.С. Коротченко