Кіровоградської області
"10" грудня 2009 р. Справа № 17/130
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/130
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант", м. Одеса
до відповідачів:
- фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кіровоград
- фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кіровоград
про стягнення 408397,32 грн.
Представники:
від позивача - Горбенко Г.С., довіреність б/н від 23.03.2009 року;
від відповідача (ПП - ОСОБА_2.) - участі не брали;
від відповідача (ПП - ОСОБА_3) - участі не брали.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант" (далі- ТОВ "Лізингова компанія - Гарант") подано позов про стягнення в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі- ПП ОСОБА_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі- ПП ОСОБА_3.) заборгованості в сумі 418582,64 грн., з яких: 221281,14 грн. - заборгованість по відшкодуванню частини вартості обладнання, 136806,85 грн. - заборгованість по комісії, 267,33 грн. - заборгованість по сплаті додаткового лізингового платежу, 28496,31 грн. - пеня, 31731,01 грн. - неустойка за неправомірне користування грошовими коштами.
Заявою б/н від 10.12.2009 р. (вх.№02-14/27648 від 10.12.2009 р.) позивачем зменшено розмір позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позовні вимоги викладені наступним чином: стягнути в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість в сумі 408397,32 грн., з яких: 221281,14 грн. - заборгованість по відшкодуванню частини вартості обладнання, 136806,85 грн. - заборгованість по комісії, 267,33 грн. - заборгованість по сплаті додаткового лізингового платежу, 18310,99 грн. - пеня, 31731,01 грн. - неустойка за неправомірне користування грошовими коштами (том ІІ а.с.18).
Відповідачі до суду не з'явилися, хоча належним чином були сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №638118 від 30.11.2009 р., №638126 від 30.11.2009р. (том І а.с.138-139), позов не заперечили, витребувані господарським судом документи не подали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія - Гарант" ("лізингодавець"), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ("лізингоодержувач") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ("поручитель") укладено договір фінансового лізингу №1209-07/122Ф від 12.09.2007 року (далі - договір №1209-07/122Ф від 12.09.2007 року), за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати і передати в користування лізінгоодержувачу на умовах фінансового лізингу устаткування для льодового поля (далі - предмет лізингу) згідно з встановленими лізінгоодержувачем специфікаціями, зазначеним в заявці на отримання майна в лізинг (додаток №1 до договору) з подальшою передачею права власності на це майно лізінгоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах договору; лізингоодержувач прийняв на себе зобов'язання у визначені строки та в повному обсязі оплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору; приватний підприємець ОСОБА_3 виступає поручителем лізингоодержувача перед лізингодавцем по всім зобов'язанням, що випливають із даного договору (том І а.с. 14-20).
Сторонами узгоджено також розмір, склад та графік сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р. в редакції додаткової угоди №6 від 12.05.2009 р. до договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р.- том І а.с. 22, 131).
Згідно пунктів 3.2 - 3.4 договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р. приймання-передача предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін; в акті зазначається вартість предмета лізингу; після підписання акту приймання-передачі предмету лізингу приймання предмету лізингу вважається здійсненим, і претензії не приймаються.
На виконання умов зазначеного договору лізингодавець за заявкою на отримання майна в лізинг (том І а.с. 21) передав лізингоодержувачу трансформаторну підстанцію КТП ГС 630/10/0,4, трансформатор масляний 630 кВА. 10 кВ., повітроопорну конструкцію ТУ У 17.4-33415524-001-2005, комплекс устаткування для льодової ковзанки загальною вартістю 849 955 грн., що підтверджується актами приймання - передачі предмета лізингу №122Ф/1 від 22.10.2007 року, №122Ф/2 від 24.12.2007 року, №122Ф/3 від 21.01.2008 року (том І а.с. 40-42).
За використання предмету лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в розмірі та строки, визначені відповідним графіком. До складу лізингових платежів входить сума, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісія лізингодавцю за надання предмету лізингу, що нарахована на вартість предмету лізингу (пункти 4.1, 4.2 договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р.).
Між тим відповідач (ПП ОСОБА_2) прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, лізингові платежі відповідно до узгодженого з лізингодавцем графіку не здійснював, внаслідок чого утворився борг за період з 25.12.2008 р. по 27.08.2009 р. в розмірі 358087,99 грн., з яких 221281,14 грн. - заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу та 136806,85 грн. - заборгованість по комісії.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно частини другої статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (стаття 553 Цивільного кодексу України).
В силу статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладені норми, а також те, що докази сплати відповідачами 358087,99 грн. заборгованості по лізинговим платежам (221281,14 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу та 136806,85 грн. заборгованості по комісії) в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім заборгованості по основним лізинговим платежам позивач просить стягнути з відповідачів додатковий лізинговий платіж в сумі 267,33 грн.
Згідно пунктів 2.2.2, 4.4 договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 року лізингоодержувач зобов'язався сплатити додаткові лізингові платежі у відповідності з "Розрахунком додаткових лізингових платежів" (додаток №3 до договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 року - том І а.с.23).
Актом про надання послуг №55 від 29.10.2008 р. сторонами узгоджено розмір додаткового лізингового платежу в розмірі 267,33 грн. (том І а.с.68).
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи претензії з вимогами оплатити в тому числі додатковий лізинговий платіж в сумі 267,33 грн. (том І а.с.64-66) було отримано особисто відповідачами ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №0412 від 27.10.2009 р. та №0404 від 27.10.2009 р. (том ІІ а.с.4,5).
Докази сплати додаткового лізингового платежу на вимогу суду відповідачами не подано, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення 18310,99 грн. пені слід зазначити наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 11.2 договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р. передбачено, що за несвоєчасну сплату лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки, з дня, що слідує за днем оплати поточного платежу по день фактичної сплати цього платежу включно.
У відповідності до графіку оплати лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язався 24.12.2008 р. сплатити лізингодавцю 31643,95 грн. лізингових платежів, 24.01.2009 р.- 31565 грн., 24.02.2009 р.- 31693,96 грн., 24.03.2009 р.- 31565,01 грн., 24.04.2009 р.-31565 грн., 24.05.2009 р.- 11815,38 грн., 24.06.2009 р.- 11815,38 грн., 24.07.2009 р.- 30342 грн., 24.08.2009 р.-30342 грн. (том І а.с.131). Відтак, прострочення виконання зобов'язання по сплаті лізингових платежів за платіж, який мав бути сплачений 24.12.2008 р., виникло з 25.12.2008 року; за платіж, який мав бути сплачений 24.01.2009 р. - з 25.01.2009 р., за платіж, який мав бути сплачений 24.02.2009 р. - з 25.02.2009 р. і т.д. Отже, саме із зазначених дат мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування через шість місяців.
Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позовні вимоги про стягнення пені за період з 25.12.2008 р. по 25.06.2009 р. в сумі 3767,80 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.12.2008 р.; за період з 25.01.2009 р. по 25.07.2009 р. в сумі 3685,75 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.01.2009 р.; за період з 25.02.2009 р. по 25.08.2009 р. в сумі 3630,48 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.02.2009 р.; за період з 25.03.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 3068,29 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.03.2009 р.; за період з 25.04.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 2424,88 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.04.2009 р.; за період з 25.05.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 675,26 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.05.2009 р.; за період з 25.06.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 440,89 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.06.2009 р.; за період з 25.07.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 583,56 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.07.2009 р.; за період з 25.08.2009 р. по 27.08.2009 р. в сумі 34,08 грн. за прострочення сплати лізингового платежу, який мав бути сплачений 24.08.2009 р. - на загальну суму 18310,99грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Відповідно до правил частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 11.3 договору №1209-07/122Ф від 12.09.2007 р. сторонами узгоджено інший розмір процентів, зокрема 28% річних.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 31731,01 грн. 28% відсотків річних від простроченої суми також заявлені обґрунтовано, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і сума нарахованих відсотків річних за період з 25.12.2008 р. по 15.07.2009 р.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в КФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в КФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія- Гарант" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, к.4, ідентифікаційний код 31976914, р/р №2650201639124 в філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України м. Одеса, МФО 328618) - 221 281, 14 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу; 136806,85 грн. заборгованості по комісії; 267, 33 грн. заборгованості по сплаті додаткового лізингового платежу; 18310,99 грн. пені; 31731,01 грн. відсотків річних; 4083,97 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя