ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/57101.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Плюс»
до Закритого акціонерного товариства «Лагода»
про стягнення 46 801,39 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: Герасимів В.Й. -представник за довіреністю від 15.09.2009 року;
від відповідача: не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Плюс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Лагода»про стягнення 46 801,39 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 30 від 03.05.2007 року позивач здійснював на користь відповідача поставки продукції виробничо-технічного призначення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач продукцію прийняв, проте, в порушення умов договору зобов'язання з оплати виконав частково.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 39 352,88 грн., пеню у розмірі 4 605,94 грн., 3 % річних у розмірі 756,87 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2 085,70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 02.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 01.12.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 02.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0883570.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Плюс»та Закритим акціонерним товариством «Лагода»укладено договір купівлі-продажу № 30 (надалі -договір).
Згідно з статтею 1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача меблеві тканини, а відповідач зобов'язався прийняти їх та оплатити на загальну суму відповідно до накладних на відвантаження.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 346 551,15 грн., що підтверджується наданими суду накладними.
З наявних в матеріалах справи довіреностей на одержання цінностей судом вбачається, що продукція були прийнята особою, належним чином на це уповноваженою.
Статтею 3 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30-ти банківських днів з моменту його відвантаження.
Накладна, за якою здійснювалася остання поставка на виконання умов договору, датується 09.12.2008 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що, останню з поставок відповідач зобов'язаний був оплатити у термін до 22.01.2009 року.
Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, перерахувавши на поточний рахунок позивача 307 198,27 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи строк виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції настав; заборгованість відповідача перед позивачем складає 39 352,88 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання зобов'язань за договором щодо оплати продукції не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 39 352,88 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 605,94 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Статтею 4 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої частини товару за кожний день прострочення.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.
З поданого позивачем розрахунку судом вбачається, що нарахування пені позивач здійснює щодо поставок, які не були оплачені відповідачем станом на день звернення до суду.
Зокрема, відповідач частково розрахувався за продукцію, поставлену згідно з накладною № 373 від 05.11.2008 року на суму 5 708,33 грн., та не оплатив продукцію, поставлену згідно з накладними № 374 від 06.11.2008 року на суму 13 737,43 грн., № 388 від 13.11.2008 року на суму 8 739,58 грн., № 395 від 18.11.2008 року на суму 1 191,26 грн., № 405 від 26.11.2008 року на суму 2 880,22 грн., № 408 від 02.12.2008 року на суму 4 025,76 грн., № 409 від 03.12.2008 року на суму 3 674,75 грн. та № 410 від 09.12.2008 року на суму 2 886,71 грн.
Позивач просить стягнути пеню за період з 26.01.2009 року до 25.07.2009 року.
Як зазначалося вище, оплачувати поставлений товар відповідач зобов'язався протягом 30-ти банківських днів з моменту його відвантаження.
Отже, продукцію, поставлену згідно з накладною № 373 від 05.11.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 17.12.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 18.12.2008 року.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому, нарахування пені має здійснюватися до 17.06.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 373 від 05.11.2008 року, складає:
2 217,17 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 204,10 грн.
2 217,17 грн. * 22 % * 3 (з 15.06.2009 року до 17.06.2009 року) / 365 = 4,01 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 374 від 06.11.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 18.12.2008 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 19.12.2008 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 18.06.2009 року.
З огляду на вказане, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 374 від 06.11.2008 року, складає:
13 737,43 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 1 264,60 грн.
13 737,43 грн. * 22 % * 4 (з 15.06.2009 року до 18.06.2009 року) / 365 = 33,12 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 388 від 13.11.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 25.12.2008 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 26.12.2008 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 25.06.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 388 від 13.11.2008 року, складає:
8 739,58 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 804,52 грн.
8 739,58 грн. * 22 % * 11 (з 15.06.2009 року до 25.06.2009 року) / 365 = 57,94 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 395 від 18.11.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 30.12.2008 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 31.12.2008 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 30.06.2009 року.
З огляду на вказане, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 395 від 18.11.2008 року, складає:
1 191,26 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 109,66 грн.
1 191,26 грн. * 22 % * 16 (з 15.06.2009 року до 30.06.2009 року) / 365 = 11,49 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 405 від 26.11.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 09.01.2009 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 10.01.2009 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 09.07.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 405 від 26.11.2008 року, складає:
2 880,22 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 265,14 грн.
2 880,22 грн. * 22 % * 25 (з 15.06.2009 року до 09.07.2009 року) / 365 = 43,40 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 408 від 02.12.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 15.01.2009 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 16.01.2009 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 15.07.2009 року.
З огляду на вказане, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 408 від 02.12.2008 року, складає:
4 025,76 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 370,59 грн.
4 025,76 грн. * 22 % * 31 (з 15.06.2009 року до 15.07.2009 року) / 365 = 75,22 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 409 від 03.12.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 16.01.2009 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 17.01.2009 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 16.07.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 409 від 03.12.2008 року, складає:
3 674,75 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 338,28 грн.
3 674,75 грн. * 22 % * 32 (з 15.06.2009 року до 16.07.2009 року) / 365 = 70,88 грн.
Продукцію, поставлену згідно з накладною № 410 від 09.12.2008 року, відповідач зобов'язаний був оплати у термін до 22.01.2009 року. Отже, прострочення виконання зобов'язання має місце з 23.01.2009 року.
Нарахування пені має здійснюватися до 22.07.2009 року.
З огляду на вказане, розмір пені за прострочення оплати продукції, поставленої згідно з накладною № 410 від 09.12.2008 року, складає:
2 886,71 грн. * 24 % * 140 (з 26.01.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 265,74 грн.
2 886,71 грн. * 22 % * 38 (з 15.06.2009 року до 22.07.2009 року) / 365 = 66,12 грн.
Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені складає 3 984,81 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 984,81 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 756,87 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2 085,70 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що 3 % річних за прострочення оплати продукції позивач просить стягнути за період з 26.01.2009 року до 15.09.2009 року.
Враховуючи зазначене, розмір 3 % річних складає:
39 352,88 грн. * 3 % * 233 (з 26.01.2009 року до 15.09.2009 року) / 365 = 753,63 грн.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 753,63 грн.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
З поданого позивачем розрахунку, судом вбачається, що збитки від інфляції за прострочення оплати продукції позивач просить стягнути за період з 01.02.2009 року до 30.09.2009 року.
З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:
39 352,88 грн. * (101,5 % * 101,4 %* 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 %) -39 352,88 грн. = 2 376,91 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 2 085,70 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лагода»(03056, м. Київ, вул. Польова, 21; ідентифікаційний код 00275240) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Плюс»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний код 31807786) основну заборгованість у розмірі 39 352 (тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят два) грн. 88 коп., пеню у розмірі 3 984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 81 коп., 3 % річних у розмірі 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 63 коп., збитки від інфляції у розмірі 2 085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 70 коп., 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 79 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -10.12.2009 року.