ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/25816.12.09
За позовом Будівельного управління Державного управління справами, м. Київ
До Закритого акціонерного товариства "Ніколь Моторс", м. Київ
Про стягнення 527 694,83 грн.
За зустрічним
Позовом № 1 Закритого акціонерного товариства "Ніколь Моторс", м. Київ
До Будівельного управління Державного управління справами, м. Київ
Про визнання недійсними актів №252 приймання виконаних підрядних робіт за
вересень 2008 р. та №280 приймання виконаних підрядних робіт за
жовтень 2008 р.
За зустрічним
Позовом № 2 Закритого акціонерного товариства "Ніколь Моторс", м. Київ
До Будівельного управління Державного управління справами, м. Київ
Про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 19.06.2008р. до договору
№04/04/07 на виконання будівельних робіт від 04.04.2007 р.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Берун Р.В. - пред. по довір.
Від відповідача Ремарчук В.В. - пред. по довір.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за виконання будівельних робіт. Заявлені позовні вимоги позивач мотивував тим, що у 2007р. між ним та відповідачем було укладено договір на виконання будівельних робіт, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати на користь відповідача будівельні роботи, а відповідач -прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Зобов'язання підрядника у частині виконання робіт позивачем було виконано у повному обсязі. Натомість, відповідачем виконані позивачем роботи не було оплачено у повному обсязі.
З огляду на це, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані роботи, пеню, штраф у розмірі 7%, інфляційні та 3% річних, всього на загальну суму 527 694, 83 грн.
У подальшому, позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач уточнив вимоги у зв'язку з тим, що відповідачем після пред'явлення позову було частково погашено суму основної заборгованості та просив суд стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 289 628, 20 грн., пеню у розмірі 71 073, 65 грн., штраф у розмірі 27 273, 97 грн., 3% річних у сумі 6 932, 72 грн., інфляційні у розмірі 32 786, 29 грн., а також, у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, покласти на нього судові витрати .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 15.07.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009р., розгляд справи було відкладено на 28.07.2009р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2009р., розгляд справи було відкладено на 24.09.2009р. та продовжено строк вирішення спору.
В судовому засіданні 24.09.2009р. було оголошено перерву до 30.09.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009р., розгляд справи було відкладено на 28.10.2009р.
У зв'язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 28.10.2009р. не відбулося.
26.10.2009р. до суду від відповідача по справі № 31/258 надійшла зустрічна позовна заява до Будівельного управління Державного управління справами про визнання недійсними Актів № 252 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008р. (форма КБ-2в), № 280 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. (форма КБ-2в) до договору № 04/04/07 на виконання будівельних робіт від 04 квітня 2007р.
Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р., розгляд справи було призначено на 19.11.2009р. та прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.
В судовому засіданні 19.11.2009р. було оголошено перерву до 26.11.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 26.11.2009р. представник відповідача заявив зустрічну позовну заяву від 26.11.2009р. та надав заяву про призначення почеркознавчої експертизи.
Представник позивача заперечував проти зустрічного позову та заяви про призначення експертизи.
Суд визнав заяву про призначення експертизи необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 26.11.2009р. було оголошено перерву до 03.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 03.12.2009р. було оголошено перерву до 16.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні спочатку проти заявлених позовних вимог не заперечував, подавши до суду у порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач стверджував про те, що ним визнаються свої договірні зобов'язання у повному обсязі, і відповідач зобов'язується погасити заборгованість перед позивачем у повному обсязі протягом наступного календарного року, про що зобов'язується надати позивачу гарантійний лист.
Проте, пізніше відповідачем було надано до суду новий відзив на позовну заяву, яким відповідач проти заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про їх уточнення заперечував у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з умовами договору на виконання будівельних робіт та додаткової угоди до нього, сторонами було установлено строк виконання будівельних робіт позивачем. На думку відповідача, позивачем зазначений строк було порушено, роботи було виконано у повному обсязі значно пізніше. З огляду на це, відповідач стверджував, що позивач сам повинен сплатити на користь відповідача штрафні санкції за прострочення виконання робіт у сумі, що значно перевищує суму заявленого позову. Тому відповідач просив суд у позові відмовити.
Крім того, відповідачем під час розгляду справи по суті було подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсними актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень -жовтень 2008 р. (надалі -«Зустрічний позов № 1», яка прийнята судом 02.11.2009р. до спільного розгляду) та зустрічну позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору будівельного підряду (надалі -«Зустрічний позов №2»).
Зустрічні позовні вимоги за Зустрічним позовом №1 відповідач мотивував тим, що, на його думку, зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в було підписано не керівником відповідача, а невстановленою особою, у зв'язку з чим, такі акти не створюють для відповідача жодних правових наслідків. Тому відповідач за Зустрічним позовом №1 просив суд визнати недійсними акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень -жовтень 2008 р.
Зустрічні позовні вимоги за Зустрічним позовом №2 відповідачем було мотивовано тим, що оспорювану відповідачем додаткову угоду №2 до договору виконання будівельних робіт було підписано не керівником відповідача, а невстановленою особою. Крім того, сума угоди значно перевищувала розмір суми грошових коштів, встановлений нормами чинного законодавства та статутом відповідача, у зв'язку з чим для укладення такої додаткової угоди необхідно було отримання відповідної згоди від вищого органу відповідача -загальних зборів акціонерів. Такої згоди вищим органом відповідача не надавалося, а тому відповідач вважає, що додаткову угоду №2 було укладено з порушенням норм чинного законодавства України та вимог статуту відповідача. З огляду на це, відповідач за Зустрічним позовом №2 просив суд визнати недійсною додаткову угоду №2 до договору про виконання будівельних робіт.
Позивачем у свою чергу було подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву відповідача, у якому позивач стверджував про те, що позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом щодо визнання недійсними актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень -жовтень 2008 р. є безпідставними та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Нормами чинного законодавства України встановлено порядок та підстави визнання недійсними правочинів. Проте оспорювані акти відповідно до норм чинного законодавства України не є правочинами, а тому не можуть бути визнані недійсними судом у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Тому позивач просив суд у задоволенні зустрічних позовів відмовити.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем 04.04.2007 р. було укладено Договір №04/04/07 на виконання будівельних робіт (опія якого є у матеріалах справи). Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався виконати на власний ризик власними та залученими силами і засобами роботи з будівництва та здати в експлуатацію у встановлений строк, але не пізніше І кварталу 2008 року на вул.. Вишнева, 1а с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області об'єкт (автосалон з продажу автомобілів і запасних частин та ділянки з передпродажної підготовки автомобілів) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації (ПКД), а Відповідач зобов'язався надати Позивачу будівельний майданчик, передати Позивачу затверджену ПКД частинами, по мірі її готовності, перед початком кожного етапу виконання робіт в розумні строки, прийняти об'єкт та оплатити його згідно з умовами Договору.
Розділом 2 Договору загальний термін виконання робіт Позивачем було передбачено Додатком №1 до Договору і терміном введення об'єкту в експлуатацію. Початок виконання робіт -з моменту підписання Договору (пп. 2.1.1.). Закінчення виконання робіт -не пізніше 31 березня 2008 року (пп. 2.1.2.). Термін введення об'єкту в експлуатацію -не пізніше 31 березня 2008 року. (пп. 2.1.3.).
Права та обов'язки Позивача за Договору було передбачено розділом 3 Договору, відповідно до якого Позивач зобов'язувався, зокрема, здавати належним чином виконані роботи протягом кожного етапу їх виконання, визначеного у Договорі, шляхом надання Відповідачу щомісяця Актів виконаних робіт за ф. №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3, а також Актів виконаних робіт по завершенню кожного окремого етапу робіт (п. 3.1.5., п.п. 3.1.9.-3.1.10).
Відповідач згідно з п. 3.3.3. Договору зобов'язувався забезпечити відкриття та безперервність фінансування будівництва, сплати Позивачу ціни робіт (будівництва) за фактично виконані належним чином роботи на підставі актів виконаних робіт за ф. №КБ-2в та №КБ-3, що надаються Позивачем в порядку та на умовах, визначених Договором.
Пунктом 4.1. Договору передбачалося, що ціна Договору складається з витрат Позивача та вартості робіт, що виконуються Позивачем за Договором. Ціна Договору складає 19 081 666, 67 грн., ПДВ 20% - 3 816 33, 33 грн., разом з ПДВ -22 898 000, 00 грн.
Розділом 5 Договору було передбачено порядок здійснення розрахунків за Договором, відповідно до якого оплата Відповідачем за Договором здійснюється Позивачу за фактично виконані належним чином роботи на підставі наданих Позивачем актів виконаних робіт за ф, №КБ-2в та №КБ-3, платіжними дорученнями у національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача протягом 5 робочих днів після їх підписання. (п. 5.1.). Остаточний розрахунок з Позивачем здійснюється протягом 5 робочих днів після здачі об'єкту в експлуатацію і підписання Акту державної комісії про здачу об'єкту в експлуатацію (п. 5.2.). При недотриманні Позивачем графіку виконання робіт згідно додатків, що оформлюються на окремі етапи виконання робіт, Відповідач має право відповідно зменшити розмір суми платежу на величину невиконаних робіт, при цьому терміни провадження і закінчення робіт належним чином Позивача не змінюються (п. 5.3.).
Згідно з п.п. 6.1.-6.7. Договору здавання-приймання виконаних належним чином робіт оформлюються актами приймання-передачі за формами №КБ-2в та №КБ-3, підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються Відповідачем Позивачу. Здавання-приймання виконаних якісно та належним чином робіт по окремому етапу виконаних робіт оформлюється Актом приймання-передачі за формами №КБ-2в та №КБ-3, що узагальнює виконані роботи з вказівкою на найменування, види, обсяги, кількість, витрати на виконання робіт в порядку та у строки згідно додатку, яким конкретизується виконання саме такого етапу робіт та підписується обома сторонами. Після виконання усього комплексу робіт Відповідач протягом 2 робочих днів з дня завершення виконаних робіт повідомляє Відповідача про готовність об'єкту до його передачі останньому. Здавання-приймання в експлуатацію об'єкту в цілому оформляється Актом державної комісії про здачу об'єкту в експлуатацію, дата підписання якого сторонами визначає момент переходу права власності на об'єкт від Позивача до Відповідача. Відповідач не пізніше 3 календарних днів з дня отримання від Відповідача акту виконаних робіт зобов'язаний передати Позивачу підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови Відповідача від приймання робіт внаслідок наявності недоліків або дефектів у роботі, сторонами складається 2-сторонній Акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Якщо Відповідач протягом 3 днів не передав Позивачу підписаний Акт приймання-здачі за формами №КБ-2в та №КБ-3 або мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті.
03.03.2008 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі -«Додаткова угода №1», копія якої є у матеріалах справи), якою сторонами було змінено загальний термін виконання робіт Позивачем, встановивши строк закінчення робіт та введення об'єкту в експлуатацію - не пізніше 01.06.2008 р. Крім того, п. 2 та п. 4 Додаткової угоди №1 сторони визначили ІІ етап виконання робіт, який складається з оздоблювальних робіт, та визначили вартість робіт ІІ етапу у розмірі 1 604 974, 16 грн., ПДВ 20% - 320 994, 84 грн., разом з ПДВ - 1 925 969, 00 грн.
19.06.2008 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору (надалі -«Додаткова угода №2», копія якої є у матеріалах справи), якою сторонами було збільшено об'єм виконання оздоблювальних робіт, які входять до ІІ етапу виконання робіт, а також встановлено додаткове виконання робіт, а саме: влаштування фігурних елементів мостіння (надалі -«ФЕМ») та визначено вартість робіт ІІ етапу у розмірі 1 835 148, 00 грн., ПДВ 20% - 367 029, 60 грн., разом з ПДВ - 2 202 177, 60 грн. (п. 3 Додаткової угоди №2).
П. 4 Додаткової угоди №2 сторонами було встановлено наступну форму оплати за виконані роботи: пердплата у розмірі 50% від суми, визначеної у п. 3 Додаткової угоди №2, здійснюється Відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання Додаткової угоди №2 (пп. 4.1.); остаточний розрахунок -не пізніше 5 банківських днів з дня прийняття Відповідачем робіт та підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в та №КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача (пп. 4.2.).
30.09.2008 р. сторонами було підписано та скріплено круглими печатками Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. за формою №КБ-3 та Акт №252 приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, відповідно до яких вартість виконаних Позивачем робіт за Договором за вересень 2008 р. склала 261 322, 80 грн. (копії Акту та Довідки є у матеріалах справи).
31.10.2008 р. сторонами було підписано та скріплено круглими печатками Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р. за формою №КБ-3 та Акт №252 приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, відповідно до яких вартість виконаних Позивачем робіт за Договором за жовтень 2008 р. склала 228 305, 40 грн. (копії Акту та Довідки є у матеріалах справи).
18.05.2009 р. Позивачем та Відповідачем було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 18.05.2009 р. становила 389 628, 20 грн.
01.06.2009 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію №16-4/231, якою Позивач вимагав від Відповідача погашення заборгованості за Договором у розмірі 389 628, 20 грн. (копія претензії з доказом направлення є у матеріалах справи).
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -«ЦК України») зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, положення Договору мають обов'язкову силу для його сторін: Позивача та Відповідача.
Договір між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором підряду, відповідно до якого Позивач зобов'язувався виконати на користь Відповідача певні будівельні роботи, а Відповідач -прийняти та оплатити їх. Правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу України (надалі -«ЦК України»).
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ст. 844 ЦК України передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Ст.ст. 853-854 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Ст. 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкту (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду, він сплачує підряднику неустойку, встановлену договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (надалі -«ГК України»), ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання взагалі передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі було визначено зобов'язання Відповідача прийняти виконані Позивачем будівельні роботи та оплатити їх у строк, визначений Договором.
Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт виконання Позивачем відповідних будівельних робіт підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, Актами за формою №КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, підписаними представниками Позивача та Відповідача та скріпленими відбитками круглих печаток Позивача та Відповідача.
Натомість, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Відповідачем у справі було належним чином виконано свої зобов'язання за Договором у частині оплати на користь Позивача виконаних будівельних робіт. Більш того, у матеріалах справи знаходиться копія відповідного Акту звірки заборгованості станом на 18.05.2009 р., яким Відповідач визнав факт наявності у нього заборгованості перед Позивачем у сумі 389 628, 20 грн. Зазначений Акт станом на сьогоднішній день є чинним, не змінювався Відповідачем у встановленому порядку, щодо нього відсутні будь-які рішення судів або інших органів, якими вказаний Акт було б визнано недійсним.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що з боку Відповідача має місце невиконання договірного зобов'язання перед Позивачем щодо оплати виконаних робіт у сумі 289 628, 20 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Що стосується позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача пені у сумі 71 073, 65 грн., штрафу у розмірі 27 273, 97 грн., 3% річних у розмірі 6 932, 72 грн. та інфляційних у сумі 32 786, 29 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що якщо порушено господарське зобов'язання, у якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0, 1 % від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 1.2. Статуту Позивача Позивач є державним підприємством, та, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України належить до державного сектору економіки.
Таким чином, з огляду на те, що з боку Відповідача не було виконано свої зобов'язання за Договором у частині оплати виконаних Позивачем робіт, і така про строчка оплати тривала строком більш ніж 30 календарних днів, то суд приходить до висновку про те, що вимоги Позивача у частині стягнення з Відповідача пені, штрафу у розмірі 7% від простроченої суми, а також 3% річних та інфляційних є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується твердження Відповідача про те, що Позивачем було допущено порушення строків виконання будівельних робіт, що на думку Відповідача є підставою для відмови у позові, то зазначене твердження суд до уваги не приймається, оскільки відповідні позовні вимоги щодо визнання Позивача таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором, жодною з сторін у процесі розгляду справи не заявлялися, і відповідного клопотання до суду про вихід за межі заявлених позовних вимог не подавалося.
Разом з тим, суд, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язань сторонами, майновий стан, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, приходить до висновку про те, що сума пені та штрафу за невиконання зобов'язань Відповідачем підлягає зменшенню, і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 35536,83 грн. пені та 11636,99 грн. штрафу, 6 932, 72 грн. процентів річних та 32 786, 29 грн. інфляційних.
Таким чином, суд задовольняє вимоги Позивача за основним позовом у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 289 628, 20 грн., пені у розмірі 35 536, 83 грн., штрафу у розмірі 11 636, 99 грн., 3% річних у розмірі 6 932, 72 грн. та 32 786, 29 грн. інфляційних та відмовляє у решті позовних вимог за основним позовом.
Що стосується вимог Відповідача за Зустрічним позовом №1 щодо визнання недійсними Актів приймання виконаних підрядних робіт №252 за вересень 2008 р. та №280 за жовтень 2008 року, то суд з зазначеного приводу приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України захист порушеного, оспорюваного або невизнаного права здійснюється у порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником та їх прийняття замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акту, про це вказується у акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої від підписання акту визнані судом обґрунтованими.
Будь-яких інших норм, якими було б передбачено підстави та порядок визнання акту приймання виконаних підрядних робіт недійсним у судовому порядку, ані ЦК України, ГК України, або іншими нормами чинного законодавства України не передбачено.
Таким чином, єдиною підставою для визнання акту приймання-здачі виконаних підрядних робіт недійсним у судовому порядку є не підписання зазначеного акту другою стороною з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані Акти приймання-здачі виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в підписані представниками Позивача та Відповідача та скріплені відбитками круглих печаток сторін. Судом заслуховувалися пояснення відповідача ,але Відповідачем у справі не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що зазначена печатка юридичної особи була використана особою, яка не мала на це право, або була викрадена у Відповідача невстановленою особою.
Відповідно до змісту ст. 882 ЦК України акти приймання-здачі виконаних підрядних робіт є результатом оформлення прийняття замовником від підрядника виконаних підрядних робіт. Порядок оформлення та складання зазначених актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт регламентується спільним наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. №237/5, яким було затверджено типові форми первинних документів з обліку в будівництві (акти за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за ф. №КБ-3).
Таким чином, відповідно до положень зазначеного вище наказу Акти за формою №КБ-2в, які Відповідач просить визнати недійсними у своєму Зустрічному позові №1, не є та не можуть вважатися правочинами, оскільки такі акти є первинними обліковими документами в будівництві, що засвідчують факт передання підрядником та прийняття замовником фактичних обсягів виконаних підрядних (будівельних) робіт.
Цей висновок суду поділяється також Верховним Судом України в Узагальненнях, викладених у Практиці розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними ( від 24.11.2008 р.).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було вчинено певні юридичні дії, якими Відповідач фактично підтвердив факт прийняття ним виконаних Позивачем будівельних робіт згідно Актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт за вересень-жовтень 2008 р. за формою №КБ-2в, а саме: підписав з Позивачем Акт звірки взаєморозрахунків від 18.05.2009 р., яким визнав факт наявності заборгованості за виконані роботи, та частково оплатив виконані роботи за актами за формою №КБ-2в, які Відповідач визначає як недійсні у своєму Зустрічному позові №1.
Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про те, що оспорювані акти було оформлено, складено та підписано сторонами з порушенням встановленого чинним законодавством України порядку, сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Відповідача за Зустрічним позовом №1 є необґрунтованими, не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог Відповідача за Зустрічним позовом №2 про визнання недійсною Додаткової угоди №2 до Договору, то з зазначеного приводу суд приходить до наступних висновків.
Підстави та порядок визнання недійсними правочинів в Україні станом на сьогоднішній день регламентуються положеннями ЦК України, зокрема, ст. 215 ЦК України. Відповідно до положень зазначеної статті підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з змісту оспорюваної Відповідачем Додаткової угоди №2 до Договору, зазначену додаткову угоду було підписано від імені Відповідача генеральним директором Мошкіним І. Г. та скріплено круглою печаткою Відповідача.
Відповідно до положень п. 13.1. Статуту Відповідача виконавчим органом Відповідача, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція, до складу якої входить генеральний директор та директор.
Дирекція вирішує всі питання діяльності Відповідача, крім тих, що віднесені до компетенції зборів акціонерів.
Згідно з п. 13.2. Статуту Відповідача генеральний директор, зокрема, діє без довіреності від імені Відповідача, підписує від імені Відповідача договори, вчиняє інші юридичні дії.
Таким чином, відповідно до положень Статуту Відповідача генеральному директору надано повноваження на укладення від імені Відповідача договорів.
Твердження Відповідача про те, що затвердження договорів на суму, що перевищує указану у Статуті Відповідача суму у 387 500, 00 грн. потребує обов'язкового затвердження таких договорів загальними зборами акціонерів, судом до уваги не приймається, оскільки Статутом Відповідача серед повноважень загальних зборів акціонерів Відповідача не передбачено затвердження будь-яких договорів (угод) на будь-яку суму. Положення п. «і»ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», на які посилається Відповідач як на підставу своїх вимог, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки положеннями зазначеної статті також не передбачено будь-якого розміру суми, за якого відповідний договір підлягає обов'язковому затвердженню вищим органом акціонерного товариства.
Будь-яких інших додаткових доказів того, що Додаткова угода №2 суперечила на момент її укладення нормам чинного законодавства України або положенням Статуту Відповідачем, сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи відповідні докази відсутні.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Відповідача за Зустрічним позовом №2 є недоведеними , необґрунтованими, не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому не підлягають задоволенню.
З огляду на це, суд, проаналізувавши обставини справи та наявні у ній докази у їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 289 628, 20 грн., пені у розмірі 35 536, 83 грн., штрафу у розмірі 11 636, 99 грн., 3% річних у розмірі 6 932, 72 грн. та 32 786, 29 грн. інфляційних, а у решті позовних вимог Позивача за первісним позовом та у позовних вимогах Відповідача за Зустрічним позовом №1 та Зустрічним позовом №2 підстав для задоволення не вбачається.
Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог Позивача за первісним позовом та на відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд покладає судові витрати за основним позовом на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 509, 525, 526, 611, 612, 625, 628, 629, 837, 843, 844, 853, 854, 879, 886, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231-233 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс»(08131, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Вишнева, 1А; ідентифікаційний код 33694070) на користь Будівельного управління державного управління справами (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 72; ідентифікаційний код 31407993), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 289 628, 20 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім грн. 20 коп.) гривень основного боргу, 35 536, 83 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять шість грн. 83 коп.) гривень пені, 11 636, 99 (одинадцять тисяч шістсот тридцять шість грн. 99 коп.) гривень штрафу, 6 932, 72 (шість тисяч дев'ятсот тридцять дві грн. 72 коп.) гривень процентів річних та 32 786, 29 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят шість грн. 29 коп.) гривень інфляційних.
3. У решті позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс»(08131, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Вишнева, 1А; ідентифікаційний код 33694070) про визнання недійсними актів №252 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. (форма №КБ-в) та №280 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р. (форма №КБ-2в) до договору №04/04/07 на виконання будівельних робіт від 04.04.2007 р. відмовити.
5. У задоволенні зустрічних позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Ніколь Моторс»(08131, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Вишнева, 1А; ідентифікаційний код 33694070) про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 19.06.2008 р. до договору №04/04/07 на виконання будівельних робіт від 04.04.2007 р. відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н. І. Качан