ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/2008.12.09
Справа №23/20 08.12.2009
За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Квартет -ЛТД»
простягнення 206 908, 29 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:представник Іваненко І.П. (дов. від 10.07.2009 року)
від відповідача:представник Синиця М.В. (дов.від 13.01.2009 року)
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД»заборгованості за договором №206 від 17.02.1997 року у сумі 206 908,29 грн. (у тому числі 183 803,51 грн. основного боргу; 3 538,35 грн. 3% річних та 19 566,43 грн. інфляційних втрат).
Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за укладеним між ними договором на використання електричної енергії.
21.07.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 23/20 та призначено її розгляд на 06.08.2009 року.
Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 06.08.2009 року учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях оголошувались перерви за клопотанням Відповідача, а також для витребування судом додаткових матеріалів необхідних для повного та всебічного розгляду справи.
Представником Позивача на виконання вимог ухвали суду були надані додаткові матеріали та уточнення до позовної заяви відповідно до яких було зазначено, що підставою для стягнення заборгованості з Відповідача є договір від 17.02.1997 року №320206.
Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Позивачем при розрахунку заборгованості не враховано здійснений 25.05.2009 року платіж на суму 17 000,00 грн. Крім того, просив відмовити у позові, оскільки Київська міська державна адміністрація не виділяє кошти з міського бюджету на покриття збитків житлово-експлуатаційного підприємства по оплаті електричної енергії, а також існує загальна заборгованість мешканців житлових будинків за спожиті ними комунальні послуги.
23 листопада 2009 року Позивачем через канцелярію суду надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої основний борг складає 176 523, 02 грн., три проценти річних -5 877,11 грн., інфляційні втрати -24 352,71 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
17 лютого 1997 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про використання електричної енергії №320206, відповідно до якого Позивач зобов'язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній - оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.
Відповідно до статті 1 закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Зазначений договір є договором енергопостачання в розумінні статті 275 Господарського кодексу України, яка встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пункту 2.1 договору №320206 від 17.02.1997 року Позивач постачає електричну енергію як різновид промислової продукції в межах дозволеної потужності.
Додатком 2Д до договору №320206 від 17.02.1997 року сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого Відповідач самостійно знімає показання розрахункових лічильників та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця з 21 числа Споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, Споживач надає завірений акт звірки розрахунків за попередній період.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку.
Таким чином, виходячи з вимог законодавства та умов укладеного сторонами договору Відповідач повинен на підставі показань засобів обліку обраховувати за встановленими НКРЕ тарифами вартість отриманої енергії та перераховувати відповідні грошові кошти на рахунок Позивача.
Як вбачається з позовної заяви, за період з 01.01.2008 року по 01.06.2009 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито електричної енергії на суму 673 526,65 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену енергію розрахувався лише частково у сумі 497 003,63 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 176 523,02 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та довідкою Позивача про стан розрахунків.
Таким чином, суд встановлює, що основний борг за договором №320206 від 17.02.2007 року за період з 01.01.2008 року по 01.06.2009 року складає 176 523,02 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України визначає, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 24 352,71 грн. та 3 % річних у розмірі 5 877,11 грн.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідачем заявлено клопотання у судовому засіданні 10.11.2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на статтю 3 України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію"
Суд враховує, що безпосереднім споживачем послуг у даному випадку є громадяни, а відтак, відповідно до статті 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", на суму реструктуризованої заборгованості за визначеними цим законом підставами не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Судом встановлено, що у даному випадку мова йде про поточну нереструктуризовану заборгованість споживача перед постачальником комунальної послуги, тому особливості регулювання грошових відносин у житлово-комунальній сфері, визначені законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", не можуть застосовуватись за відсутністю правових підстав для їх застосування.
Крім того, Позивачем не заявлялась позовна вимога про стягнення з Відповідача пені чи інших видів господарських чи цивільно-правових санкцій за неналежне виконання зобов'язань.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні втрати та три процента річних не є штрафними санкціями, а відтак - положення Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" про обмеження стягнення пені до такої вимоги не можуть бути застосовані.
З матеріалів справи та пояснень, наданих представниками у судовому засіданні, вбачається, що порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої товарної продукції стало наслідком відсутності у нього грошових коштів внаслідок несвоєчасної та не у повному обсязі оплати громадянами житлово-комунальних послуг. У той же час, суду не надано відповідних доказів про здійснення будь-яких юридично значимих дій Відповідача (подання відповідних претензії, позовів, тощо), направлених на примусове стягнення сум заборгованостей.
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3% річних і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі, оскільки спір виник з вини Відповідача.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання прийнятого рішення на 36 місяців виходячи з того, що Відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу на підтвердження його твердження про скрутне фінансове положення. Крім того, як вже зазначалось раніше, Відповідачем не надано доказів вчинення відповідних правових дій для покращення ситуації з розрахунками його боржників. За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на Позивача обов'язку кредитування бездіяльності Відповідача.
Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позов акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(з урахуванням уточнення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Квартет -ЛТД»підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет -ЛТД»(03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корп.1, ідентифікаційний код 13670073) на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 176 523,02 грн. (сто сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять три гривні 02 коп.) основного боргу; 24 352,71 грн. (двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят дві гривні 71 коп.) інфляційних втрат; 5 877,11 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім тисяч гривень 11 коп.) трьох процентів річних; 2 069,09 грн. (дві тисячі шістдесят дев'ять гривень 09 коп.) державного мита та 315 грн. (триста п'ятнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання рішення 11.12.2009 року.